Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2975/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування", смт Донець Балаклійського району Харківської області,
до Акціонерного товариства "Харківобленерго", м.Харків,
про стягнення 28,05 грн,
за участю представників:
позивача - Косолапова К.М. (довіреність № 2-1044д від 30.09.2020);
відповідача - Антипової С.Л. (довіреність № 01-46/10837 від 25.09.2020);
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування", смт Донець Балаклійського району Харківської області, 15.09.2020 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Харківобленерго", м.Харків, про стягнення боргу в сумі 3646,28 грн та 3% річних у сумі 28,05 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору № 0513 від 31.03.2011 про спільне використання технологічних електричних мереж, не розрахувався за виконані позивачем протягом періоду грудень 2019 року - травень 2020 року роботи з утримання технологічних електричних мереж спільного використання.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2020 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі 922/2975/20; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 07.10.2020, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом (15.09.2020) після проведеної АТ "Харківобленерго" оплати (10.09.2020), у зв'язку з чим відповідач просив закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог. Щодо нарахування 3% річних відповідач зазначив, що борг перед позивачем виник у зв'язку з несвоєчасною оплатою за спожиту електричну енергію найкрупніших комунальних підприємств. Відповідач просив врахувати ці обставини та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів річних.
07.10.2020 позивачем було надано до суду відповідь на відзив відповідача, в якій позивач підтвердив сплату відповідачем основного боргу в сумі 3646,28 грн 10.09.2020 та зазначив, що відповідач не заперечує прострочення строків оплати наданих послуг, але не довів відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання у строки, погоджені сторонами договору. У зв'язку з викладеним, позивач підтримав заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 28,05 грн.
13.10.2020 позивачем було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 28,05 грн.
Заяву позивача про зменшення позовних вимог було прийнято судом як обґрунтовану та таку, що не суперечить вимогам діючого законодавства, розгляд справи продовжено з її урахуванням.
У судовому засіданні, яке відбулося 20.10.2020, представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги у повному обсязі.
Представниця відповідача проти позову заперечувала повністю, просила відмовити у його задоволенні.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
31.03.2011 між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Акціонерною компанією "Харківобленерго" було укладено Договір № 0513 про спільне використання технологічних електричних мереж, згідно з п. 1.1 якого позивач, як власник мереж, зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача, як користувача, або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує відповідач, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 13.06.2012 № 360-р, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укргазвпдобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від .8.07.2012 р. № 529, 27.12.2012 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування".
Рішенням акціонера № 237 Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" від 21.05.2018 змінено тип, найменування Товариства та внесено зміни до статуту Товариства шляхом затвердження його у новій редакції. Згідно вказаного рішення, найменування Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" змінено на Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (позивач).
Згідно зі ст.108 ЦК України, до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" перейшло усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи - Дочірньої компанії "Укргазвпдобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
07.06.2018 Акціонерна компанія "Харківобленерго", у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства", була перейменована у Акціонерне товариство "Харківобленерго" (відповідач), та відповідно п. 1.3 Статуту АТ "Харківобленерго", є правонаступником усіх прав та обов'язків АК "Харківобленерго".
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за Договором виконує належним чином. Факт надання послуг підтверджується щомісячними Актами прийому-здачі виконаних робіт.
На виконання умов Договору позивач у грудні 2019 року - травні 2020 року свої зобов'язання за Договором виконав повністю, а саме виконав роботи на загальну суму 3646,28 грн, що підтверджується наступними Актами прийому-здачі виконаних робіт підписаними сторонами Договору:
- за грудень 2019 року - Акт від 31.12.2019 на суму 179,41 грн;
- за січень 2020 року - Акт від 31.01.2020 на суму 119,21 грн;
- за лютий 2020 року - Акт від 29.02.2020 на суму 170,51 грн;
- за березень 2020 року - Акт від 31.03.2020 на суму 342,24 грн;
- за квітень 2020 року - Акт від 30.04.2020 на суму 1255,76 грн;
- за травень 2020 року - Акт від 31.05.2020 на суму 1579,15 грн.
Проте, відповідач свої зобов'язання за Договором у встановлені Договором строки не виконав, за виконані протягом грудні 2019 року - травні 2020 року роботи з утримання технологічних електричних мереж спільного використання не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у сумі 3646,28 грн.
Заборгованість з оплати виконаних послуг за вказаний період за Договором була сплачена відповідачем лише 10.09.2020, що підтверджується наданими відповідачем копіями платіжних доручень та не заперечується позивачем.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 28,05 - 3% річних обґрунтованими.
При цьому, суд не приймає доводів відповідача стосовно того, що борг перед позивачем виник через непогашену дебіторську заборгованість контрагентів відповідача, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, відповідач, укладаючи договір, повинен був урахувати його умови та об'єктивно оцінити можливість виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 174 ГК України та ст.ст. 11, 509 ЦК України, договір є підставою дія виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
В ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим дія виконання сторонами.
Укладаючи договір, відповідач був ознайомлений із усіма його умовами, а отже розумів та знав про наявність обов'язку своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідно до умов цього договору у чітко визначені строки, беззастережно взяв на себе господарське зобов'язання щодо відповідальності у разі неналежного виконання своїх зобов'язань за договором у формі сплати штрафних санкцій - п. 8.2.1 Договору.
Відповідно до ст.ст. 42, 44 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа (фізична особа підприємець) самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків у господарській діяльності юридичної особи є її власний комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18, від 06.06.2018 у справі № 902/306/16.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Статтею 218 ГК України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються таким обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
При цьому, частина перша статті 229 ГК України встановлює виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідач не заперечує прострочення строків оплати наданих послуг та не довів відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання в строки, погоджені сторонами Договору.
Відповідно положень ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Разом з тим, відповідно до положень зазначеної статті зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у ст. 526 ЦК України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано доказів належного виконання своїх зобов'язань на умовах та в строки, визначені сторонами Договору, а відтак суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем процентів річних.
На підставі викладеного, позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 627, 628, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 44, 174, 193, 218, 229 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, буд. 149; код ЄДРПОУ: 00131954) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; код ЄДРПОУ: 30019775) в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" (64250, Харківська область, Балаклійський район, смт Донець, вул. Стадіонна, буд. 9; код ЄДРПОУ: 00153146; п/р НОМЕР_1 в АТ "Укргазбанк" м. Харків, МФО 320478) - 3% річних у розмірі 28,05 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "22" жовтня 2020 р.
Суддя Н.М. Кухар