вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" жовтня 2020 р. м. Київ
Справа № 911/1870/20
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Белишевої А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасні технології доріг” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожнє підприємство “Магістраль” про стягнення 432 732,41грн, за участю представників від:
позивача - Скляренко О.П. (довіреність від 02.01.2020);
відповідача - не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сучасні технології доріг” (далі - ТОВ “СТД”) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожнє підприємство “Магістраль” (далі - ТОВ “ДП “Магістраль”) про стягнення 432732,41грн, що складається з: 308 700,00грн основного боргу, 39 427,85грн - 3% річних за період з 28.07.2017 по 11.05.2020, 84 604,56грн втрат від інфляції за період з серпня 2017 року по березень 2020 року.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №03/04-17 від 03.04.2017 в частині оплати переданого товару у встановлений договором строк (а.с.1-10).
Ухвалою від 03.07.2020 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 15:40 21.07.2020, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.72-74).
Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем 09.07.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103273868538 (а.с.76).
Поштове відправлення №0103273868520, у якому суд направив відповідачу копію ухвали від 03.07.2020 про відкриття провадження у справі, повернуто з довідкою відділення зв'язку, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.82-86).
21.07.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, про відкладення підготовчого засідання до 09:30 28.08.2020 (а.с.77-78).
Ухвалою від 28.08.2020, яка занесена до протоколу засідання, підготовче засідання відкладено до 10:00 25.09.2020 (а.с.90-91).
Копія ухвали від 01.09.2020, якою суд повідомив відповідача про час, дату та місце судового засідання (а.с.93), отримана відповідачем 11.09.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103274744107 (а.с.100).
25.09.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12:00 16.10.2020 (а.с.101-103).
Поштове відправлення №013274757969, у якому відповідачу направлено копія ухвали від 25.09.2020 про дату, час і місце судового засідання, повернуто з довідкою відділення зв'язку, у якій причиною невручення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.108-110).
При цьому, адреса, за якою направлено таке відправлення, відповідає адресі відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.10.2020 (а.с.111).
В силу ч.4 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Ухвала суду, як визначено п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.
З урахуванням зазначеного, ухвала від 25.09.2020 вважається врученою відповідачу з моменту проставлення відмітки відділення зв'язку про відсутність відповідача.
У встановлений судом строк відповідач правом подати відзив на позов не скористався.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.
03.04.2017 між ТОВ “СТД” (постачальник) та ТОВ “Київдорбуд сервіс” (замовник) (назва якого, як вбачається з рішення загальних зборів, оформленого протоколом №8 від 03.10.2018 /а.с.19/ та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006852928 /а.с.67-71/, змінена на ТОВ “ДП “Магістраль”) укладено договір поставки №03/04-17, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність замовника, з замовник зобов'язався прийняти і оплатити товар (п. 1.1 договору) (а.с.30-34, далі - договір).
Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає поставці згідно умов даного договору, зазначається у видаткових накладних.
Згідно п. 3.1 договору загальна вартість товару складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії договору відповідно до видаткових накладних, доданих до договору.
Пунктом 4.3 договору сторонами погоджено, що замовник зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар протягом 60 банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунків відповідно до п. 4.1 договору.
Датою передачі товару від постачальника замовнику вважається дата підписання видаткової накладної (п.5.7 договору).
Згідно п. 10.1 договору сторонами визначено, що вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017. При цьому, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.10.3 договору).
Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем поставлено відповідачу товар за видатковими накладними:
- №РН-0000166 від 29.04.2017 на суму 1650грн;
- №РН-0000657 від 09.09.2017 на суму 308700грн;
- №РН-0000667 від 11.09.2017 на суму 308 700,00грн;
- №РН-0000909 від 30.10.2017 на суму 189 000грн (а.с.36,38,40,42).
На оплату вказаного товару, позивачем виставлено рахунки від:
- 29.04.2017 на суму 1650,00грн (а.с.35);
- 09.09.2017 на суму 308 700,00грн (а.с.37);
- 11.09.2017 на суму 308 700,00грн (а.с.39);
- 30.10.2017 на суму 189 000,00грн (а.с.41).
Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем 24.07.2019 та 30.07.2019 сплачено позивачу 100 000,00грн та 89 000,00грн відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями №85 від 24.07.2019, №173 від 30.08.2019. При цьому, в графі «призначення платежу» відповідних платіжних доручень вказано: «часткове погашення заборгованості 2017 року за емульсію згідно рахунком №432 від 30.10.2017» (а.с.43-46).
Також 30.07.2019 та 20.08.2019 відповідачем перераховано 11 000,00грн та 299 350,00грн відповідно платіжними дорученнями №174 від 30.07.2019, №235 від 20.08.2019, у яких у графі «призначення платежу» вказано: «погашення заборгованості 2017 року за емульсію згідно накладної від 30.06.2017» (а.с.45-48).
Поряд з цим, як повідомив представник позивача, накладна від 30.06.2017 повністю оплачена відповідачем раніше дати вказаних платіжних доручень.
За поясненням позивача, наданими в судових засіданні, відповідні кошти направлені в рахунок погашення боргу.
Крім того, між сторонами підписано акт звірки, відповідно до якого на 24.12.2019 борг відповідача перед позивачем становив 308 700,00грн (а.с.50).
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплати поставлений товар, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення зобов'язання.
Заявлені вимоги є обґрунтованими з наступних підстав.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений між сторонами у даній справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Поряд з цим, сторонами у договорі змінено загальне правило, визначене відповідною нормою - щодо оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, та п. 4.3 визначено, що розрахунки за отриманий товар здійснюються протягом 60 банківських днів з моменту отримання від постачальника документів, визначених п. 4.1 договору (а саме рахунку на оплату та видаткової накладної).
Доказів оплати товару за відповідними накладними у загальному розмірі 308 700,00грн відповідачем під час розгляду справи не надано.
Не виконавши зобов'язання з оплати товару за вказаними накладними, у строк, встановлений п.4.3 відповідного договору, відповідач допустив порушення зобов'язання.
За вказаних обставин, суд вважає вимоги в частині стягнення з відповідача 308 700,00грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 39 427,85грн - 3% річних за період з 28.07.2017 по 11.05.2020, 84 604,56грн втрат від інфляції за період з серпня 2017 року по березень 2020 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що такий розрахунок виконаний позивачем правильно - з урахуванням періоду прострочення та розміру боргу, отже, вимоги про стягнення з відповідача 39 427,85грн - 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За розрахунком суду, розмір втрат від інфляції за заявлений позивачем період становить більшу, ніж заявлено суму, проте, враховуючи відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 84 604,56грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі, що становить 6 490,99грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожнє підприємство “Магістраль” (ідентифікаційний код 40370189; 08002, Київська обл., Макарівський р-н, с.Калинівка, вул. Київська, буд. 260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології доріг» (ідентифікаційний код 31364143; 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 29-А) 308 700,00грн основного боргу, 39 427,85грн - 3% річних, 84 604,56грн втрат від інфляції, а також 6 490,99грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.10.2020.
Суддя А.Р. Ейвазова