ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.10.2020Справа № 910/13259/20
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Р. "Автотехсервіс" про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Р. "Автотехсервіс"
до Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал"
про зобов'язання не чинити перешкод, припинення дій, зменшення розміру орендних платежів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.Р. "Автотехсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал", у якій викладено такі вимоги:
- зобов'язати ПрАТ "КЕЗ "Транссигнал" не чинити ТОВ "Б.Р. "Автотехсервіс" перешкод в користуванні орендованими приміщеннями на підставі договорів оренди №205 від 15.04.2013, №213 від 04.01.2016 та договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №184 від 14.05.2010 і припинити дії, які порушують права підприємства як наймача, по відключенню електроживлення до орендованих приміщень та відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: поновити електропостачання до приміщення будівлі ливарного цеху, площею 320,20 кв.м. та 94,5 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97;
- зменшити розмір орендних платежів за Договорами оренди №205 та №213 на 80% у період з січня 2020 року по вересень 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач чинить перешкоди у користуванні позивачем предметами оренди за договорами № 205 від 15.04.2013, № 213 від 04.01.2016 та № 184 від 14.05.2010 і вчиняє дії щодо припинення електроживлення в орендованих приміщеннях.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 № 910/13259/20 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
18.09.2020 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13259/20, призначено підготовче засідання у справі на 12.10.2020.
12.10.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
В підготовче засідання 12.10.2020 з'явився представник позивача.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив залишити без задоволення клопотання позивача про витребування доказів на підставі ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання відповідача задовольнити, відкласти підготовче засідання на 16.11.2020.
12.10.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
13.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить суд заборонити ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал» вчиняти будь-які дії, пов'язані з розпорядженням нерухомим майном, а саме: виробничим приміщенням будівлі ливарного цеху, площею 320,20 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, що є предметом договору оренди № 205 та виробничим приміщенням будівлі ливарного цеху, площею 94,5 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, що є предметом договору оренди № 223 до розгляду даної господарської справи.
У зв'язку з тим, що суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. перебувала у відпустці у період з 15.10.2020 по 21.10.2020, розгляд указаної заяви здійснюється після виходу судді з відпустки.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
В обґрунтування заявленого заходу забезпечення заявник посилається на те, що від відповідача він отримав лист № 507 від 04.08.2020 з повідомленням про відсутність наміру продовжувати дію договорів оренди №205 від 15.04.2013 та №213 від 04.01.2016 після закінчення їх строку - 30.11.2020, а також з пропозицією дострокового розірвання договорів оренди №205 від 15.04.2013 та №213 від 04.01.2016 шляхом укладення додаткових угод. З огляду на це, позивач вважає, що для вирішення питання щодо переукладання вказаних договорів оренди на нові строки саме з позивачем та задля недопущення позбавлення позивача такого права необхідно заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, пов'язані з розпорядженням об'єктами оренди до розгляду справи.
Однак, заборона відповідачу розпоряджатися об'єктами оренди за договорами оренди №205 від 15.04.2013 та №213 від 04.01.2016 на даний час видається суду необґрунтованим та передчасним заходом, оскільки позивачем не подано жодних інших доказів, окрім названого листа, на підтвердження того, що відповідач активно здійснює будь-які заходи щодо повернення з оренди нерухомого майна, передачі його в оренду іншій особі, продаж тощо.
Натомість, зазначений лист є лише виявом майбутніх намірів відповідача щодо дії договору та пропозицією позивачу, а тому наразі невжиття такого заходу забезпечення як заборона розпорядження об'єктами оренди їх власнику жодним чином не позбавляє позивача права на вирішення з відповідачем питання щодо продовження договорів оренди.
Крім того, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд вважає, що заявлений позивачем захід забезпечення опосередковано пов'язаний з предметом спору, оскільки спрямований на забезпечення прав позивача на переукладення договорів оренди під час цієї розгляду справи, а не на забезпечення майбутнього ефективного захисту або поновлення тих прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду саме з цим позовом.
Отже, наведене вище зумовлює відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Р. "Автотехсервіс" про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Р. "Автотехсервіс" про забезпечення позову у справі № 910/13259/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.
Дата складення та підписання повного тексту ухвали: 22.10.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко