ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
15 січня 2010 року 17:16 № 2а-13070/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Попов В.С. вирішив адміністративну справу
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів"
до Контрольно-ревізійне управління в місті Києві
про визнання частково недійсним акту від 01.09.2009р. №08-30/984
за участю представників сторін:
від позивача: Коваленко Г.М., представник, Бондаренко М.О., директор,
від відповідача: Ткач Т.І., Жерегіна О.Ю., представники .
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.01.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося відкрите акціонерне товариство «Науково -дослідний інститут електромеханічних приладів»з позовом до Контрольно -ревізійного управління у місті Києві.
У позовній заяві позовні вимоги було сформульовано наступним чином: визнати Акт Контрольно-ревізійного управління в місті Києві від 01 вересня 2009 року №08-30/984 недійсним в частинах визначень:
підрозділу 6.3, розділу 6 «Порушення п.1 ст.10, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV та п. 5 П(С)БО «Дебіторська заборгованість»затверджений наказом Мінфіну від 08.10.1999 № 237 призвело до безпідставного списання дебіторської заборгованості, що відповідно вплинуло на кінцевий фінансовий результат, отримання чистого прибутку на суму 1027,4 тис. грн., та не нарахування та неперерахування дивідендів в розмірі 35 %, або 359,59 тис. грн.., що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»та наказу Фонду державного майна України «Щодо затвердження нормативів відрахування до фонду дивідендів»від 12.02.2007 № 249»;
підрозділу 6.4 розділу 6: «В зв'язку із заниженням розрахунків за користування земельними ділянками, які використовуються у комерційних цілях, що є порушенням вимог п.2.3 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877, ВАТ «НДІ ЕМП»до місцевого бюджету не нараховано та не перераховано коштів за користування земельною ділянкою в сумі 25,4 тис. травень (розрахунково)»;
підрозділу 6.4 розділу 6: «Таким чином, головою правління - генеральним директором Бондаренком М.О. недотримано вимог п.10.16 Положення №9, п.ІІ Методики №786 та п. 2.3. Порядку визначення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877, та, як наслідок, ВАТ «НДІ ЕМП»недоотримано плати за користування земельними ділянками на загальну суму 594,8 тис. гривень»;
Також позивач просить визнати вимогу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві №26-08-14-14/7341 від 15.10.2009 року про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства позивачем недійсними та такими, що не підлягають задоволенню/виконанню в частині пунктів 4, 5, 6, 7, 11.
Позовні вимоги позивачем ґрунтуються на нижчевикладеному.
- позивач стверджує про правомірність списання ним дебіторської заборгованості дочірнього підприємства «Виробничо -технічний комплекс «Елма»відкритого акціонерного товариства «Науково -дослідний інститут електромеханічних приладів» (далі - ДП «ВТК «Елма»), з огляду на відсутність ймовірності повернення зазначених коштів;
- вартість права користування земельними ділянками, на яких знаходяться передані позивачем в оренду приміщення, було враховано при визначенні орендної плати, яка стягується позивачем з орендарів за користування нерухомим майном;
- позивачем було правомірно розраховано суми земельного податку, оскільки позивач та ДП «ВТК «Елма»відносяться до підприємств державного сектору економіки, у зв'язку з чим до розрахунку земельного податку за земельні ділянки, що використовуються вказаними підприємствами, мають застосовуватися положення пункту 2.4 Порядку визначення нормативно -грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві.
Також позивач посилається на висновок експертного дослідження з питань, викладених у листі позивача, виконаний співробітниками Київського наукового -дослідного інституту судових експертиз від 24.11.09р. №10317/10318, яким спростовуються висновки відповідача.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність посилань, викладених у акті перевірки та вимог, висунутих до позивача. Крім того, відповідач стверджує, що акт перевірки не може бути предметом судового оскарження, оскільки не покладає жодних обов'язків на позивача. Заперечення відповідачем конкретних вищенаведених посилань позивача повністю співпадають з викладеним у акті перевірки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Контрольно -ревізійним управлінням в м. Києві (далі -відповідач) в період з 06.07.2009 року по 31.08.2009 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів»(надалі - позивач) за період з 01.01.2007 року по 01.07.2009 року.
За результатами ревізії співробітниками відповідача було складено Акт від 01 вересня 2009 року № 08-30/984 (надалі - Акт), яким наведено висновки щодо перевірених питань в розрізі кожного питання програми, а також висновки про наявність або відсутність порушень законодавства позивачем.
Відповідачем була надіслана позивачу письмова вимога №26-08-14-14/7341 від 14.10.2009 року про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства позивачем.
Зокрема, акт перевірки містить наступні посилання на нижчевикладені порушення:
1 .Порушення п.1 ст.10, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV та п. 5 П(С)БО «Дебіторська заборгованість»затверджений наказом Мінфіну від 08.10.1999 № 237 призвело до безпідставного списання дебіторської заборгованості, що відповідно вплинуло на кінцевий фінансовий результат, отримання чистого прибутку на суму 1027,4 тис. грн., та не нарахування та неперерахування дивідендів в розмірі 35 %, або 359,59 тис. грн.., що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»та наказу Фонду державного майна України «Щодо затвердження нормативів відрахування до фонду дивідендів від 12.02.2007 № 249»; (підрозділ 6.3, розділу 6)
Зазначених висновків відповідач дійшов враховуючи те, що між позивачем та ДП «ВТК «ЕЛМА»укладено договір оперативного лізингу (оренди) від 31.04.2002 №83, на підставі якого позивачем було передано ДП «ВТК «ЕЛМА»нежитлові площі та виробниче обладнання у виключне строкове і платне користування з метою використання для виробництва продукції та надання послуг.
До ревізії позивачем було надано Додаткову угоду від 15.02.2005р. №16 до вищезазначеного договору, якою передбачено, що, на період подолання платіжної кризи встановлюється виконання грошових зобов'язань, які виникли на дату складання додаткової угоди зі строком оплати-грудень 2009 року.
Також, між ВАТ «НДІ ЕМП»(Виконавець) та ДП «ВТК «ЕЛМА»(Замовник) укладено договір від 01.04.2002 №961, згідно п.1.1 якого ВАТ «НДІ ЕМП»приймає на себе зобов'язання по обслуговуванню Замовника охороною, службою дворового господарства, прибиральницями, підрозділами адміністративно-управлінського персоналу та соціальною сферою (їдальня, медпункт), а також по забезпеченню його теплоенергоресурсами, зв'язком, охороною та пожежною сигналізацією. Оплата за обслуговування та забезпечення проводиться щомісячно по виставленим ВАТ «НДІ ЕМП»рахункам-фактурам до 15 числа поточного місяця (п.2.3). Однак, додатковою угодою від 15.02.2005 №10/1 внесено зміни до умов договору щодо оплати на період подолання платіжної кризи, де вказано строк оплати - грудень 2009 року.
Акт перевірки містить посилання на те, що заборгованість за вищезазначеними договорами від 01.04.2002 №961 та від 31.04.2002 №83 в сумі 1027400грн. була списана позивачем як безнадійна, в той час як зустрічною перевіркою було встановлено обставину визнання даної заборгованості ДП «ВТК «ЕЛМА», відсутність спливу строку давності та те, що дана заборгованість обліковується згідно бухгалтерських даних ДП «ВТК «ЕЛМА».
Списання заборгованості підтверджується довідкою позивача №619 від 23.12.09р., залученою до матеріалів справи.
На підставі викладених посилань, відповідачем висунуто позивачу вимогу поновити у бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ДП «ВТК «ЕЛМА» на загальну суму 1027,4 тис. гривень, до 30.10.2009 (надати підтверджуючі документи) (п.4 вимоги №26-08-14-14/7341 від 14.10.2009 року) та забезпечити перерахування ДП «ВТК «ЕЛМА»коштів за договорами від 01.04.2002 №83 та від 01.04.2002 №961 на загальну суму 1027,4 тис. гривень, до 30.10.2009 (надати підтверджуючі документи) (п.5 вимоги №26-08-14-14/7341 від 14.10.2009 року).
Суд вважає позовні вимоги в частині підрозділу 6.3, розділу 6 Акту перевірки та пунктів 4,5 вимоги Контрольно-ревізійного управління в м. Києві №26-08-14-14/7341 від 15.10.2009 року такими, що підлягають задоволенню в частині пункту 5 вимоги.
При цьому суд виходить з нижчевикладеного.
Додатковими угодами від 15.02.2005 №10/1 та №16 між позивачем та його контрагентом було узгоджено строк оплати зобов'язань контрагента за договорами від 01.04.2002 №83 та від 01.04.2002 №961 -грудень 2009 року, у зв'язку з чим право вимоги даної заборгованості у позивача виникло 01.01.2010 року. Отже, строк позовної давності позивачем пропущено не було. Судом не приймається до уваги обставина порушення провадження у справі про банкрутство ДП «ВТК «ЕЛМА», оскільки суду не надано доказів визнання вказаного підприємства банкрутом, або відомостей про затвердження реєстру кредиторських вимог.
Також суд враховує, що згідно п. 5 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку «Дебіторська заборгованість», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, дебіторська заборгованість визначається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена їх сума.
Так як ймовірність отримання майбутніх вигод існує (кредиторська заборгованість обліковується у кредитора) та розмір економічних вигод визначений - зазначена дебіторська заборгованість визначається активом.
Таким чином, позивачем безпідставно списано дебіторську заборгованість, що фактично обліковується у кредитора та строк виконання якої не настав, на загальну суму 1027,4 тис. гривень.
Суд погоджується з посиланнями відповідача про те, що порушення п.1 ст.10, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІУ та п. 5 П(С)БО «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Мінфіну від 08.10.1999 року № 237, призвело до безпідставного списання дебіторської заборгованості, що відповідно вплинуло на кінцевий фінансовий результат Позивача - не отримання чистого прибутку на суму 1027,4 тис. грн., та ненарахування та неперерахування дивідендів в розмірі 35 %, або 359,59 тис. грн., що підлягають сплаті до загального фонду Державного бюджету України відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»та наказу Фонду державного майна України «Щодо затвердження нормативів відрахування до фонду дивідендів»від 12.02.2007 № 249.
При цьому судом відхиляються як необґрунтовані посилання позивача на низьку платоспроможність контрагента, та наявні ускладнення, з якими можуть бути пов'язані намагання повернути заборгованість.
Зазначене судом обґрунтовується тим, що згідно з вищезазначеними нормами 5 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку «Дебіторська заборгованість», підставою для обрахування дебіторської заборгованості є ймовірність повернення, яку, на переконання суду, може бути спростовано тільки гарантованою неможливістю повернення боргу.
Як було зазначено вище, доказів існування такої неможливості (сплив строків позовної давності, ліквідація контрагента, тощо,) суду надано не було.
Проте, суд вважає неправомірними висунуті позивачу вимоги забезпечити перерахування ДП «ВТК «ЕЛМА»коштів за договорами від 01.04.2002 №83 та від 01.04.2002 №961 на загальну суму 1027,4 тис. гривень, до 30.10.2009 (надати підтверджуючі документи) (п.5 вимоги №26-08-14-14/7341 від 14.10.2009 року), з огляду на час виконання зобов'язань за договорами від 01.04.2002 №83 та від 01.04.2002 №961, встановлений додатковими угодами від 15.02.2005 №10/1 та №16 (грудень 2009 року).
2. Акт перевірки містить посилання на те, що позивачем допущено порушення розрахунків за користування земельними ділянками, які використовуються у комерційних цілях, що є порушенням вимог п.2.3 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877, ВАТ «НДІ ЕМП»до місцевого бюджету не нараховано та не перераховано коштів за користування земельною ділянкою в сумі 25,4 тис. травень (розрахунково)»; (підрозділ 6.4 розділу 6)
Зазначені посилання обґрунтовані тим, що до переліку площ, що здаються в оренду, наданого ВАТ «НДІ ЕМП»для отримання витягу з технічної документації №Ю-25 280/2009 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.02.2009 №774, не включені площі (6053,0 кв. м), надані Дочірньому підприємству «Виробничо-технічний комплекс «ЕЛМА»згідно договору оперативного лізингу (оренди) від 01.04.2002 №83.
На підставі викладених посилань відповідачем висунуто позивачу вимогу перерахувати кошти у сумі 25,4 тис. грн., недоотримані загальним фондом бюджету м. Києва, внаслідок заниження площ земель комерційного використання, до 30.10.2009 (надати підтверджуючі документи).
Суд вважає правомірною констатацію в акті перевірки наявності порушення, проте відзначає, що висунення відповідачем позивачу вимог щодо сплати податків є перевищенням наданих повноважень.
Відповідно п.2.3 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877 (надалі Порядок), визначено, що підприємство здійснює перерахування до місцевого бюджету, виходячи з коефіцієнту 1,2 на функціональне використання - землі досліджень та розробок, що використовуються безпосередньо ВАТ «НДІ ЕМП».Також, п. 2.3 Порядку визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, на яких розміщені будівлі і споруди, які повністю або частково передаються в оренду, обчислюється пропорційно площам цих будівель, споруд, (їх частини), що надаються оренду, із застосуванням коефіцієнта на функціональне використання земельної ділянки (її частини) Кф = 2,50 (землі комерційного використання) незалежно від виробничо-економічної діяльності орендаря будівель або їх частин.
Отже, вищезазначеною правовою нормою прямо передбачено застосування певного коефіцієнту до нормативної грошової оцінки землі у випадку передачі будівель та споруд в оренду.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що дочірнє підприємство «Виробничо-технічний комплекс «ЕЛМА»ВАТ «НДІ ЕМП», засновником якого є ВАТ «НДІ ЕМП», утворено відповідно до вимог чинного законодавства України на підставі рішення загальних зборів акціонерів товариства, здійснює таку саме діяльність, що й позивач, тому щодо нерухомості, переданої в оренду вказаному підприємству підлягають застосуванню ті ж коефіцієнти, що й для позивача.
Зазначені посилання суд вважає такими, що не мають правового значення для розгляду даної справи, оскільки нормами чинного Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877 передбачено єдину кваліфікуючу ознаку для застосування п.2.3 -передача нерухомого майна в оренду. Обставину передачі майна в оренду позивач не спростовував.
Отже, є правомірною констатація в акті перевірки обставини наявного в діях позивача порушення.
Проте, висунення позивачу відповідачем вимог щодо перерахування податку суд вважає таким, що виходить за межі компетенції відповідача, виходячи з нижчевикладеного.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Представниками відповідача в судовому засіданні було зазначено, що право відповідача на висунення вимог щодо сплати податку регламентовано пунктом 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. №550, згідно з яким якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Натомість суд вважає, що в даному випадку слід застосовувати норми пункту 19 вказаного Порядку, згідно з яким якщо під час ревізії виявлено факти порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції органів служби (зокрема, з питань обігу готівки, валютних операцій, формування об'єкта та/або бази оподаткування, ціноутворення, управління державним майном, дотримання антимонопольного законодавства та інших), посадові особи служби невідкладно письмово повідомляють про це керівнику органу служби чи його заступнику, які забезпечують інформування відповідних державних органів про такі факти.
Оскільки вжиття заходів щодо сплати земельного податку, зокрема контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, прямо віднесено до компетенції органів Державної податкової служби, є неправомірним направлення позивачу вимоги про перерахування податку. Належним заходом реагування у даному випадку слід визнати направлення повідомлення до ДПІ.
3. Також акт перевірки містить посилання на те, що позивачем недотримано вимог п.10.16 Положення №9, п.ІІ Методики №786 та п. 2.3. Порядку визначення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877, та, як наслідок, ВАТ «НДІ ЕМП»недоотримано плати за користування земельними ділянками на загальну суму 594,8 тис. гривень»(підрозділ 6.4 розділу 6).
Зазначений висновок позивачем зроблено на підставі того, що в договорах оренди, за якими позивачем було передано в оренду нерухоме майно, позивачем не було передбачено відшкодування орендарями коштів за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим позивачем було недоотримано 594,8 тис. грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем було висунуто позивачу вимогу «відобразити у бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість орендарів за користування земельними ділянками на загальну суму 594,8 тис. гривень, до 30.10.2009 (надати підтверджуючі документи)»(п. 6) та «Стягнути з орендарів на рахунки товариства недоотримані кошти за користування земельними ділянками на загальну суму 594,8 тис. гривень до 30.10.2009 (надати підтверджуючі документи) (п.7 вимоги Контрольно-ревізійного управління в м. Києві №26-08-14-14/7341 від 15.10.2009 року).
Позивачем не спростовується та обставина, що ним не було включено суму відшкодування використання земельної ділянки в ціну оренди «окремим рядком»в розрахунку при укладанні договорів оренди.
Позиція позивача ґрунтується на тому, що при розрахунку вартості нерухомого майна ним застосовувалась Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995р. №786, з урахуванням вартості орендованого майна, визначеного шляхом проведення незалежної оцінки, до якої, в свою чергу, входить вартість права користування земельною ділянкою.
Натомість, позиція відповідача полягає у необхідності застосування саме нормативної грошової оцінки земельної ділянки на конкретний період часу, яка надавалась позивачу КП «Київський інститут земельних відносин»у вигляді витягу з технічної документації. До акту перевірки додано розрахунок недоотриманої плати від орендарів за користування земельними ділянками, виконаний відповідачем саме з застосуванням нормативної грошової оцінки, відповідно до норм Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877.
Судом не приймаються посилання відповідача з огляду на викладене.
До матеріалів справи було залучено договори оренди нежитлових приміщень, за якими позивачем було передано у строкове платне користування належне йому на праві власності нерухоме майно.
Пункт 10.16 Положення про порядок розгляду питань щодо розпорядження та використання майна, затвердженого рішенням зборів акціонерів позивача від 22.10.2007р. «Розрахунок орендної плати обумовлюється в договорі. Мінімальний розмір орендної плати не може бути нижчим за розмір орендної плати, визначений відповідно до норм чинних нормативно -правових актів щодо оренди державного майна».
Отже, даний акт позивача містить посилання на чинне законодавство щодо оренди державного майна, та його поширення на майно позивача.
Відповідно до п. 2.3 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877 визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, на яких розміщені будівлі і споруди, які повністю або частково, передаються в оренду, обчислюється пропорційно площам цих будівель, споруд, (їх частини), що надаються оренду, із застосуванням коефіцієнта на функціональне використання земельної ділянки (її частини) Кф = 2,50 (землі комерційного використання) незалежно від виробничо-економічної діяльності орендаря будівель або їх частин.
Пунктом 2.4. Порядку визначення грошової оцінки земельних ділянок в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 3 квітня 2001 р. №242/1219, який діяв до набрання чинності рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877 встановлено, що грошова оцінка земельних ділянок під будинками і спорудами, які повністю або частково передаються в оренду, обчислюється пропорційно площам, що надаються в оренду, із застосуванням коефіцієнта на функціональне використання земельної ділянки (її частин) залежно від виробничо-економічної діяльності орендаря будівель або їх частин.
Отже, вищезазначеними нормативними документами встановлено обов'язковість застосування коефіцієнтів до земельних ділянок, переданих в оренду, проте, не встановлено обов'язковості включення певних витрат до орендної плати.
Натомість, норми Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. №786 не передбачають обов'язку включення витрат на відшкодування вартості земельної ділянки в певному розмірі. Також, зазначені норми не передбачають можливого отримання економічних вигод у зв'язку з передачею земельної ділянки під будівлею в оренду.
Норми пункту 11 вищезазначеної Методики, на порушення якого послався відповідач у акті, передбачають, що витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.
Суд погоджується з посиланнями позивача про те, що акт перевірки не містить визначень щодо джерел, з яких мали бути отримані кошти в сумі 594,8 тис. грн., доказів сплати даних сум позивачем за контрагентів до бюджету, будь -яких інших визначень щодо можливих джерел надходження зазначених сум.
На підставі вищевикладеного, суд не погоджується з висновками акту перевірки про недоотримання позивачем плати за користування земельними ділянками на загальну суму 594,8тис. грн.
Проте, розглядаючи питання про засіб захисту порушеного права, який належить застосувати у даному випадку суд враховує наступне.
Висновки акту перевірки, в даному випадку, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке є обов'язковим до позивача, або породжує відносно позивача правові наслідки.
Належним засобом захисту порушеного права в даній справі є оскарження вимоги Контрольно-ревізійного управління в м. Києві №26-08-14-14/7341 від 15.10.2009 року про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства, оскільки саме зазначений документ можна кваліфікувати як рішення суб'єкта владних повноважень щодо позивача. Оскільки позивач скористався також і належним засобом захисту порушеного права, в задоволенні вимог про визнання недійсними висновків акту перевірки в цій частині слід відмовити саме з наведених підстав.
З огляду на те, що суд не погоджується з висновками акту перевірки в частині недоотримання позивачем плати за користування земельними ділянками на загальну суму 594,8тис. грн., вимоги позивача про визнання вимоги Контрольно-ревізійного управління в м. Києві №26-08-14-14/7341 від 15.10.2009 року про усунення виявлених ревізією фактів порушення недійсною, та такою, що не підлягає задоволенню/виконанню в частині пунктів 6, 7 вбачаються судом обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вимог пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України щодо прав суду при вирішенні справи.
При цьому, суд враховує також вимоги частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»згідно з якими підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Оскільки відповідачем не заперечується обставина укладання позивачем договорів з визначенням орендної плати за нерухоме майно в певному розмірі, та надходження плати у визначеному договорами розмірі, є неправомірними вимоги до позивача щодо відображення у бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості орендарів та стягнення зазначеної заборгованості.
Зазначені вимоги відповідача передбачають здійснення змін у бухгалтерському обліку без первинних документів, отже, прямо суперечать нормам ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Вирішуючи питання можливого закриття провадження у справі в частині оскарження висновків акту перевірки суд враховує наступне.
Перелік підстав для можливого закриття провадження у справі, визначений частиною першою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно до частини другої зазначеної правової норми, у випадку, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.
На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.
Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.
Оскільки наявність владних повноважень Контрольно -ревізійного управління не оспорюється, чинним законодавством іншого порядку оскарження актів КРУ не встановлено, суд доходить висновків про відмову у позові в частині оскарження висновків акту Контрольно-ревізійного управління в місті Києві від 01 вересня 2009 року №08-30/984 недійсним в частинах визначень підрозділу 6.3, та підрозділу 6.4 розділу 6 щодо коштів за користування земельною ділянкою в сумі 25,4 тис. гривень з мотивів правомірності даних висновків та відсутності обставини порушення прав позивача у зв'язку з їх існуванням, а в частині підрозділу 6.4 розділу 6 щодо недоотримання плати за користування земельними ділянками на загальну суму 594,8 тис. гривень -з мотивів відсутності обставини порушення прав позивача у зв'язку з їх існуванням.
Судом не приймаються посилання позивача на висновок експертного дослідження з питань, викладених у листі позивача, виконаний співробітниками Київського наукового -дослідного інституту судових експертиз від 24.11.09р. №10317/10318, яким спростовуються висновки відповідача, з огляду на таке.
Зазначений висновок не є висновком експерта у розумінні статей 81, 82 КАС України, оскільки по даній справі експертизу судом призначено не було, клопотань стосовно призначення судової експертизи представниками сторін не заявлялось.
Оцінка правових позицій вищезазначеного висновку експертного дослідження наведена вище, а питань, вирішення яких потребує спеціальних знань, під час розгляду справи не виникло.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити частково.
2. Скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві №26-08-14-14/7341 від 15.10.2009 року про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства в частині пунктів 5,6,7,11.
3.В решті позовних вимог в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.К. Каракашьян