ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 16/172
м. Київ
22 грудня 2009 року 12:18 № 2а-217/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кишинському М.І. , суддів Мазур А.С. Качура І.А. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу
за позовом Київська міська організація "Жіночий Український Рух"
до Міністерство юстиції України
прозобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
< тип представника >, < ПІБ представника >, довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка >
На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22.12.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва кожен з окремим позовом до Міністерства юстиції України, третьої особи Комуністичної партії України, про скасування державної реєстрації Комуністичної партії України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2009 року справи об'єднані в одне провадження для спільного розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Міністерство юстиції України, зареєструвавши Комуністичну партію України не перевірило належним чином її статутну програму на відповідність Конституції України. Позивачі вважають недопустимим, що в умовах незалежної демократичної України легалізована і діє партія, яка сповідує марксистсько-ленінське вчення про необхідність впровадження в українському суспільстві класового насильства. Як зазначають позивачі, підставою для подання позовів стала вкрай небезпечна як для позивачів, так і для всього українського суспільства політична ситуація, коли внаслідок закулісних інтриг в українському парламенті КПУ в 2006 році дісталася владних повноважень як у законодавчих, так і виконавчих структурах влади. Позивачі посилаються на ст. 5 Закону України «Про політичні партії в Україні», в якій зазначено, що утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на порушення одного з восьми пунктів цього обмеження. Проте, як вважають позивачі, принаймі п'ять із восьми обмежень, визначених Законом, прямо стосуються програмних цілей або дій КПУ, а саме: ліквідація незалежності України, заміна конституційного ладу насильницьким шляхом, незаконне захоплення державної влади, пропаганда насильства, розпалювання міжетнічної, расової ворожнечі, посягання на права і свободи людини. За таких обставин, просять позовні вимоги задоволити і зобов'язати Міністерство юстиції України скасувати державну реєстрацію такої політичної партії, як Комуністична партія України.
Відповідач -Міністерство юстиції України, заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Міністерство юстиції при реєстрації Комуністичної партії України діяло відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян». З прийняттям Закону України «Про політичні партії»було зобов'язано КПУ привести у відповідність Статут партії, що й було зроблено. Посилається на рішення Конституційного Суду України від 27.12.2001 р. у справі № 1-2/2001, в якому зазначено, що Компартія України мала статус самостійної політичної організації України і її програмні цілі та дії не суперечили визначеним на конституційному рівні умовам утворення і діяльності політичних партій та громадських організацій. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у їх задоволенні відмовити. Також посилається на порушення позивачами строку звернення до суду, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Третя особа, Комуністична партія України, заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні. Вказує на неправомірність позовних вимог, оскільки програма та дії Комуністичної партії України жодним чином не порушують прав і свобод позивачів.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 року № 2460-XII право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єднань.
Відповідно до ст. 2 цього Закону політичною партією є об'єднання громадян -прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі.
У відповідності з нормами цього Закону, зокрема ст. 14, Міністерством юстиції України 05 жовтня 1993 року була зареєстрована Комуністична партія України, свідоцтво № 505.
У зв'язку з прийняттям 05 квітня 2001 року Закону України «Про політичні партії в Україні», на виконання п. 3 Заключних положень Закону, Комуністична партія України внесла зміни до Статуту та Програми у відповідності до вимог цього Закону.
Як було зазначено Відповідачем, зміни до Статуту були внесені на XXXVII з'їзді Комуністичної партії України 21.06.2003 р. та погоджені з Мінюстом 22.10.2003 р. При аналізі поданих до Міністерства юстиції документів на предмет відповідності статті 4 Закону України «Про об'єднання громадян»та статті 5 Закону України «Про політичні партії в Україні»Міністерство юстиції розглядало подані документи на предмет наявності чи відсутності положень, які б свідчили про те, що мета, програмні цілі чи дії Комуністичної партії України спрямовані на вчинення дій, що визначені статтею 4 Закону України «Про об'єднання громадян»та статтею 5 Закону «Про політичні партії в Україні». За результатами цього аналізу Міністерством юстиції встановлено, що в поданих документах відсутні такі положення.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 27.12.2001 р. у справі № 1-2/2001 про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, у мотивувальній частині зазначив, що згідно з частиною першою статті 37 чинної Конституції України забороняються утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення. Компартія України мала статус самостійної політичної організації України і її програмні цілі та дії в період з 19 по 21 серпня 1991 року (що стали підставою для тимчасового припинення та заборони її діяльності) не суперечили визначеним на конституційному рівні умовам утворення і діяльності політичних партій та громадських організацій.
Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, Закону України «Про політичні партії в Україні», а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному законом порядку.
Згідно з ст. 18 Закону України «Про політичні партії в Україні»за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, державний контроль здійснює Міністерство юстиції України.
У разі порушення політичними партіями Конституції України, Закону України «Про політичні партії в Україні»та інших законів України, до них можуть бути вжиті такі заходи: - попередження про недопущення незаконної діяльності, - заборона політичної партії.
Відповідно до ст. 5 вищезазначеного Закону діяльність політичної партії може бути заборонена лише за рішенням суду.
Статтею 21 Закону України «Про політичні партії в Україні»визначено, що політична партія може бути за поданням Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора України заборонена у судовому порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України.
Заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.
Стаття 24 Закону України «Про політичні партії в Україні»уповноважує Міністерство юстиції України звернутися до суду про анулювання реєстраційного свідоцтва у випадках, встановлених цією статтею.
Відповідно до частини четвертої статті 37 Конституції України, статтею 32 Закону України «Про об'єднання громадян»визначені випадки, за наявності яких політична партія як об'єднання громадян примусово розпускається (ліквідується) за зверненням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду.
З наведеного вбачається, що належним позивачем у справах щодо заборони (ліквідації) діяльності політичної партії, анулювання її реєстраційного свідоцтва можуть бути лише Міністерство юстиції України та Генеральний прокурор України.
Позивачі, як об'єднання громадян, діють на основі Статуту або Положення.
У Статутних документах позивачів не визначені такі їх права, як звернення до судових органів з вимогами щодо ліквідації чи заборони діяльності інших об'єднань громадян, скасування їх державної реєстрації. Більш того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про об'єднання громадян», втручання державних органів та службових осіб у діяльність об'єднань громадян, так само як і втручання об'єднань громадян у діяльність державних органів, службових осіб та у діяльність інших об'єднань громадян, не допускається, крім випадків передбачених законом.
Із системного аналізу норм закону України «Про політичні партії в Україні», який є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини щодо скасування реєстрації чи анулювання політичних партій вбачається, що суб'єктами звернення до адміністративного суду з такими позовними вимогами можуть бути тільки Генеральний прокурор України або Міністерство юстиції України.
Позивачі у даній справі, не є тими суб'єктами, які можуть звертатися до адміністративного суду з позовами про заборону (ліквідацію) діяльності політичної партії або анулювання її реєстраційного свідоцтва.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно статті 6 цього Кодексу кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
З системного аналізу зазначених статей вбачається, що право на судових захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод та інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Відповідачем у справі є Міністерство юстиції України. Проте, з позовів вбачається, що позивачі не погоджуються з програмою та діяльністю Комуністичної партії України. В обґрунтування своїх позовів посилаються на невідповідність Програми Комуністичної партії України Конституції України. В той же час, позивачами не зазначено і не доведено належними та допустимими доказами якими рішеннями, дією чи бездіяльністю порушені саме права, свободи чи інтереси позивачів як Міністерством юстиції України (суб'єктом владних повноважень), так і Комуністичною партією України.
Як було зазначено вище, контроль за діяльністю політичних партій, додержання ними вимог Конституції та законів України здійснює Міністерство юстиції України. Політичні партії зобов'язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені у встановленому порядку.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є необґрунтований та такий, що задоволенню не підлягає.
Відповідач, як на підставу своїх заперечень проти позову, також посилається на пропуск позивачами строку звернення до суду, зазначивши при цьому, що діяльність Комуністичної партії України є публічною і зареєстрована партія була ще у 1993 році.
Відповідно до ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Однак суд не вважає, що позивачами при поданні позовів пропущені строки звернення до суду із адміністративними позовами, оскільки обчислення цього строку для позивачів починається не з моменту реєстрації в даному випадку Комуністичної партії України, як вважають відповідач та третя особа, а з моменту коли позивачам стало відомо про порушення їх прав здійсненою реєстрацією політичної партії. Тому суд в даному спорі відмовляє позивачу в застосуванні ст. 100 КАС України.
Відмовляючи позивачам у задоволенні їх вимог, суд виходить із загальних засад права на захист у адміністративному судочинстві з визначенням при цьому кола осіб, які мають право звернутися до адміністративного суду за таким захистом у публічно-правових відносинах.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Суддя М.І. Кишинський
Судді А.С. Мазур І.А. Качур
Повний текст постанови складено та підписано 23.12.2009 р..