ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
23 грудня 2009 року 09:44 № 2а-13780/09/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі Попові В.С. за участю представників сторін:
від позивача: Кириченко Катерини Сергіївни
від відповідача: Сича Євгена Юрійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БізнесЕкспертАудит»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.12.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «БізнесЕкспертАудит»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення №0063971520/0 від 08.09.2009р. Також позивач просив віднести за рахунок відповідача судові витрати, зокрема витрати на правову допомогу в сумі 2500грн. та 3,40грн. витрат по виплаті державного мита.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що податковий кредит позивача підтверджується необхідними документами, включення зазначеного кредиту відбулося правомірно та у встановленому Законом порядку.
Зокрема позивач стверджує, що ним правомірно було віднесено до складу податкового кредиту періоду, в якому було сплачено кошти, суми за наданими податковими накладними, шляхом подання розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ періоду, в якому було сплачено кошти.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що 6.1 статті 6 та статтею 8 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду може складатися тільки з сум податку нарахованих протягом звітного періоду. Також відповідач посилається на розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009р. «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», та №838-р від 17.07.09р. «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
8 вересня 2009 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було винесене податкове повідомлення - рішення №0063971520/0, яким на підставі акту перевірки №14/15-213 від 31.08.09р. позивачу, за порушення п.п.7.7.1, 7.4.1 , 7.2.3, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.09р.№ 757-р та п.2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.09р. №838-р, було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 66,63грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3,33грн.
Прийняття зазначеного повідомлення - рішення мотивовано висновками акту перевірки №14/15-213 від 31.08.09р. про порушення позивачем вимог п.п.7.7.1, 7.4.1 , 7.2.3, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.09р.№ 757-р та п.2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.09р. №838-р.
Зокрема актом перевірки було встановлено, що позивачем було подано до відповідача декларацію з податку на додану вартість з додатком №1за липень 2009 року, згідно з якою до складу податкового кредиту віднесено податкову накладну, виписану за квітень 2009 року на суму ПДВ 66,63грн.
Вищезазначену обставину було відповідачем кваліфіковано як порушення вимог чинного законодавства.
Судом встановлено, що до податкової декларації з податку на додану вартість позивачем надано Додаток №1 - Розрахунок коригування сум ПДВ, згідно з яким зазначено про коригування податкового кредиту, зокрема за податковими накладними №166 від 09.04.09р., виписаною ТОВ «Віконт»на суму ПДВ 48,63грн., та №69200 від 30.04.2009р., виписаною СП ТОВ «Інтернешнл Телеком'юнікейшен Компані»на суму ПДВ 18грн.
Копії зазначених податкових накладних залучені до матеріалів справи.
Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»7.2.6. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Суд доходить висновків, що норми Закону України «Про податок на додану вартість»на містять заборони на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту шляхом подання розрахунків коригування сум ПДВ.
Суд доходить висновків, що спірні відносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно преамбули вказаного Закону цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до абзаців другого та третього пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Статтею 15 вищезазначеного Закону строк для стягнення податкового боргу, повернення надмірно сплачених платежів встановлено у 1095 днів.
Отже, згідно з нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строк для подання уточнюючого розрахунку встановлено у 1095 днів.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 р. № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість»з метою реалізації положень Закону України "Про податок на додану вартість" Державну податкову адміністрацію було зобов'язано під час адміністрування податку на додану вартість віднести до найвищого ступеня ризику факт подання платником податку податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) за звітний податковий період, складеної з урахуванням податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний, податковий період, та своєчасності нарахування і сплати податку; під час проведення камеральних перевірок показників податкової звітності з податку на додану вартість враховувати, що коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов'язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов'язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період (далі - коригування або уточнення декларації) є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»було взято до відома, що для упорядкування податкового обліку платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання.
Таким чином розпорядження № 17 липня 2009 р. № 838-р зобов'язує Державну податкову адміністрацію звернути увагу на певні обставини при проведенні перевірок. Розпорядження від 1 липня 2009 р. №757-р кореспондує з приписами Законів України «Про податок на додану вартість»та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" які передбачають декларування кредиту у період виникнення зобов'язань.
Отже, норми вищезазначених розпоряджень у наведених частинах не змінювали та не могли змінювати встановленого порядку подання декларацій, уточнюючих розрахунків, натомість направлені на регулювання діяльності ДПА України, у зв'язку з чим їх застосування відповідачем для визначення прав та обов'язків позивача вбачається судом неправомірним.
Також судом вбачається неправомірним застосування відповідачем 8 вересня 2009 року при винесенні оспорюваного рішення Кабінету Міністрів України я відповідачем норм о кредиту шляхом подання розрахунків коригування сум ПДВ.о ня - рнорм розпоряджень Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», та від 17 липня 2009 р. №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» з огляду на те, що дію вказаних розпоряджень було зупинено Указом Президента України від 4 вересня 2009 року №706/2009.
У зв'язку з вищевикладеним позовні вимоги підлягають задоволенню. Однак вирішуючи питання про застосування засобу захисту порушеного права суд враховує приписи пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема те, що належним засобом, визначеним КАС, є скасування оскаржуваного рішення.
В частині вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат суд приймає до уваги наступні обставини.
Згідно з частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, судові витрати підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, оскільки ДПІ є суб'єктом владних повноважень.
Однак при визначенні розміру витрат на правову допомогу суд враховує приписи постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
Зокрема суд враховує приписи пункту другого частини першої додатку до вказаної постанови, згідно з яким, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, граничний розмір не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Розраховуючи належний розмір витрат суд застосовує розмір мінімальної заробітної плати (650грн. до 1 грудня, 669грн.-з 1 грудня 2009 року) та розрахунок суми витрат на правову допомогу, наданий позивачем (в частині визначення обсягу часу та періоду надання послуг).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БізнесЕкспертАудит" задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення №0063971520/0 від 08.09.2009р., винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва.
3.Судові витрати в сумі 3,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 8,72грн. витрат на правову допомогу присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БізнесЕкспертАудит" за рахунок Державного бюджету України
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Каракашьян С.К.