ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 16/450
м. Київ
08 грудня 2009 року 14:30 № 2а-12591/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинському М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Голографія"
до Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва
про визнання дій неправомірними та зобов'язання визнати податкової звітності як податкової декларації з податку на додану вартість
за участю представників сторін:
< тип представника >, < ПІБ представника >, довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка >
На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08.12.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просить визнати неправомірними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо невизнання податкової звітності ТОВ «СП «Голографія»як податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року та зобов'язати Відповідача визнати податкову декларацію «СП «Голографія» з податку на додану вартість за серпень 2009 року такою, що подана своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 визначені підстави, коли податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація. ДПІ у Печерському районі м. Києва в листі № 44530/10/15-111 від 23.09.2009 р. не навела жодної з передбачених законом підстав не визнання податкової декларації підприємства з податку на додану вартість за серпень 2009 року, не зазначила в чому полягає виявлена неадекватність, а тому прийняте ДПІ рішення суперечить вимогам п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст.4 Закону № 2181.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і просив їх задоволити.
Відповідач позов не визнав. В своїх запереченнях зазначив, що порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість врегульований у відповідності з Законами України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість», Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. Відповідно до п. 3.4 Наказу ДПА України № 166 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. За опрацюванням податкової звітності платника податку виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим обсягам поставки, тому податковий орган не визнав звітних документів Позивача як податкову декларацію. Просить відмовити в позові в повному обсязі.
За результатами розгляду наданих сторонами документів, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва,
встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія»було подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва 18.09.2009 р. вх. № 438617 податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року з додатками №№ 1 та 5.
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва своїм листом № 44530/10/15-111 від 23.09.2009 року повідомила підприємство, що подана ним податкова звітність за серпень 2009 року вважається не визнаною як податкова декларація. Зокрема, в листі зазначено, що подана до ДПІ звітна податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2009 року заповнена всупереч вимогам наказу «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»від 30.05.1997 р. № 166 (у редакції наказу від 21.01.2009 р. № 8).
Крім того, в листі зазначено, що при відпрацюванні податкової звітної декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року ТОВ «СП «Голографія», за результатами аналізу показників податкової звітності, виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим обсягам поставки. Згідно засідання робочої групи ДПІ у Печерському районі м. Києва по відпрацюванню податкової звітності, декларація з податку на додану вартість за серпень 2009 року підлягає поверненню.
ТОВ «СП «Голографія», не погоджуючись з таким рішенням ДПІ, викладеним в листі № 44530/10/15-111 від 23.09.2009 року, звернулось до суду за захистом своїх прав.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши зібрані по справі докази, дійшов до наступних висновків.
Порядок заповнення та подання податкової декларації визначений наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»№ 166 від 30.05.1997 року (із змінами і доповненнями) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.09.1997 року за № 250/2054.
Так, п.п. 4.3 п. 4 Порядку (в редакції від 21.01.2009 р. № 8) визначено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
З зазначеної норми вбачається, що підставою для невизнання контролюючим органом податкової звітності як податкової декларації є не зазначення в ній обов'язкових реквізитів, не підписання декларації відповідними посадовими особами та не скріплення печаткою платника податків.
З огляду на податкову декларацію з податку на додану вартість, подану підприємством «Голографія»до ДПІ у Печерському районі м. Києва 18.09.2009 р. вх. №438617, вона містить обов'язкові реквізити підприємства, має підпис керівника Вишниченко І.А., головного бухгалтера Ткаченко О.П. і скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія»ідентифікаційний код 30675977.
Повертаючи податкову декларацію підприємству, ДПІ в своєму листі №44530/10/15-111 від 23.09.2009 року, не вказала, які саме вимоги наказу Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість підприємством «голографія»були порушені.
Крім того, в листі № 44530/10/15-111 ДПІ зазначила, що за результатами аналізу показників податкової звітності виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим обсягам поставки. Проте, знову ж таки, яка саме «неадекватність», якими показниками вона відображена, вказано не було.
З приводу зазначеного, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 7 Порядку, податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників. Задекларовані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку. Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. За наявності достатніх підстав уважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 8 Порядку, у разі коли платник податку на додану вартість не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, а також коли контролюючий орган за результатами проведеної ним перевірки визначає суму заниження податкового зобов'язання (завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту чи суми бюджетного відшкодування), задекларованого платником у податковій звітності з податку на додану вартість, такий платник податку несе відповідальність згідно з чинним законодавством.
За наведених обставин, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва неправомірно відмовила ТОВ «СП «Голографія»у прийнятті податкової декларації за серпень 2009 року, а тому ДПІ слід зобов'язати прийняти податкову декларацію ТОВ «СП «Голографія»за серпень 2009 року.
Оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На розподілі судових витрат на користь позивача, останній не наполягав.
На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задоволити.
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо невизнання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія»як податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва визнати податкову декларацію за серпень 2009 року такою, що подана своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кишинський М.І.