Справа № 522/9209/20
Провадження № 2/522/4942/20
19 жовтня 2020 року
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Лисенко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач 09.06.2020 року звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 20 823, 42 грн., з яких: заборгованість за кредитом (основним боргом) - 15 932, 13 грн.; проценти за користування кредитом - 3781, 53 грн.; комісія - 14,00 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 436, 18 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 257, 97 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів - 151,60 грн.; - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів - 250,01 грн..
Позовні вимоги мотивує тим, що 20 листопада 2015 року між сторонами був укладений Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу на підставі Заяви на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (Кредиту), за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 16 460, 00 грн. зі строком кредитування 36 місяців, а відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кредит, а також сплатити проценти в розмірі 28,00 % річних.
У порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту та нарахованих за користування кредитом відсотків, відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача ОСОБА_1 станом на 22.05.2020 року перед банком виникла заборгованість в розмірі 20 823, 42 грн..
Ухвалою суду від 25.06.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в судовому засіванні на 24.07.2020 року.
Через неявку сторін 24.07.2020 року розгляд справи відкладено на 13.10.2020 року.
У судове засідання 13.10.2020 року сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач до суду не з'являвся, неодноразово повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованою адресою місця проживання відповідно до даних ГУ ДМС України в Одеській області, однак судові повістки поверталися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи.
За положеннями ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 19.10.2020 року.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що 20 листопада 2015 року між сторонами був укладений Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу на підставі заяви про приєднання від 20.11.2015 року та заяви на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) від 15.07.2016 року, за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 16 460, 00 грн. зі строком кредитування 36 місяців, а відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кредит, а також сплатити проценти в розмірі 28,00 % річних.
Відповідно до п. 3.1. Заяви передбачено, що шляхом підписання цієї Заяви Позичальник ініціює та погоджується на одержання Кредиту та погоджується з умовами користування кредитом до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також підтверджує укладення Кредитного договору з істотними умовами кредитування.
Пунктом 3.2. Заяви передбачено, що банк відкриває на ім'я клієнта картковий рахунок № НОМЕР_1 для отримання кредиту.
Пунктом 3.6.2 Заяви передбачено 0,001 процентів річних за користування кредитними коштами протягом Грейс - періоду у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки. Проценти за користування кредитом оплачуються щомісячно згідно умов Договору. Плата (комісійна винагорода) за обслуговування невикористаної частини встановленого кредиту складає 0,00 процентів від невикористаної частини встановленого кредиту та сплачується щомісячно.
Пунктом 3.7. передбачено, що Клієнт щомісячно здійснює частко повернення кредиту в розмірі обов'язкового щомісячного платежу, який складає 0% від суми заборгованості за Кредитом (сплата якої не прострочена), визначеної за звітний (білінговий) період на дату сплати обов'язкового щомісячного платежу в порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до пункту 3.8. Заяви передбачено сплату комісійної винагороди за зняття готівкових коштів, наданих в кредит - 0,00 % від суми таких коштів, яка сплачується при знятті вказаних готівкових коштів у всіх банкоматах/касах/терміналах.
Датою укладення Кредитного договору є дата підписання Заяви (п. 3.9).
У Заяві на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії також зазначено, що всі інші умови кредитного договору, в тому числі порядок його зміни містяться в Договорі.
Відповідач погодився, що дана Заява, Заява на приєднання та Договір, який розміщений у вільному доступі на інтернет-сторінці банку, та інші документи, які є їх невід'ємними частинами, є кредитним договором. Відповідач підтвердив, що ознайомився із загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою та загальними витратами по кредиту.
Згідно п. 1.17. Договору комплексного банківського обслуговуванні фізичних осіб, за користування Кредитом Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку проценти в порядку та розмірах, визначених в Заяві на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) та в Додатку № 1 до Договору, - в разі зміни умов кредитуванню згідно пункту 11.1.3. Розділу XX Договору. У випадку, передбаченому в Заяві на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту), Клієнт зобов'язаний щомісячно (у терміни, передбачені для сплати процентів) здійснювати часткове повернення Кредиту шляхом сплати суми обов'язкового щомісячного платежу, якщо це вимагається умовами надання Кредиту.
Крім того, п. 1.24. Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що за невиконання або несвоєчасне, не в повному обсязі виконання Клієнтом зобов'язання перед Банком у розмірі та в строки, передбачені Кредитним договором, Банк має право нарахувати на суму прострочених платежів та стягувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення, починаючи з дня, коли відповідна сума мала бути сплачена, до дати фактичної її сплати, але не більше 15% від суми простроченого платежу.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач додав Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, оприлюднений на сайті www.oschadbank.ua.
AT «Ощадбанк» свої зобов'язання за вказаним договором виконав повністю, надавши ОСОБА_1 кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії на платіжну картку.
Однак, відповідач порушив умови Договору щодо повернення Кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 22 травня 2020 року складає 20 823, 42 грн., з яких: заборгованість за кредитом (основним боргом) - 15 932, 13 грн.; проценти за користування кредитом - 3781, 53 грн.; комісія - 14,00 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 436, 18 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 257, 97 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів - 151,60 грн.; - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів - 250,01 грн..
Факт наявності заборгованості по основному боргу підтверджується наданою банком випискою по картковому рахунку позичальника із зазначенням дат отримання кредитних коштів та їх часткового повернення.
Доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного банком розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором суду також не надано, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.
Усупереч зазначеним нормам права позивачем не було доведено обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14,00 гривень, оскільки згідно підписаної відповідачем заявки розмірі комісії склала 0,00%, а отже дана сума має бути вирахувана із загальної суми заборгованості.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
За правилами ч. 1 ст. 1049 і ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.
Частина 1 статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст. 611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу приписів ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача, не розцінюється судом, як визнання позовних вимог та/або обставин, якими вони обґрунтовуються, з огляду на те, що подання заперечень на позов це право, а не обов'язок відповідача і це право не може бути обмежене будь-яким способом, в тому числі і шляхом застосування норм Цивільного процесуального кодексу України щодо звільнення у такому разі позивача від доказування або ухвалення рішення про задоволення позову.
При таких обставинах, враховуючи, що обов'язок доказування покладається на сторони: позивач надав розрахунок заборгованості, який не спростований відповідачем, та приймає його у якості доказу.
Враховуючи те, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином в обумовлений строк, а відповідач порушив умови кредитного договору, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 20809, 42 гривень.
Пунктом 5.1. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 передбачено, що кредитор вправі вимагати, у тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання, до повного виконання грошового зобов'язання.
За змістом ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
На підставі ч. 1 ст. 141 та п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2102,00 гривень у зв'язку з їх документальним підтвердженням.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 11, 15, 16, 509, 510, 526, 527, 611, 612, 623, 624, 625, 1046-1049, 1052, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 43, 44, 76, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 71, код 09302607, МФО 302076, IBAN НОМЕР_3 в філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк») заборгованість за заявою про приєднання від 20.11.2015 року та заявою про встановлення кредитного ліміту від 15.07.2016 року, які разом зі складовими є кредитним договором, і станом на 22 травня 2020 року складає 20 809, 42 грн. (двадцять тисяч вісімсот дев'ять гривень 42 копійок), з яких:
- заборгованість за кредитом (основним боргом) - 15 932, 13 грн.;
- проценти за користування кредитом - 3781, 53 грн.;
- пеня за несвоєчасне погашення процентів - 436, 18 грн.;
- 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 257, 97 грн.;
3% річних за несвоєчасне погашення процентів - 151,60 грн.;
- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів - 250,01 грн..
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 71, код 09302607, МФО 302076, IBAN НОМЕР_3 в філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк») судові витрати у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду складено 19.10.2020 року.
Суддя Л.В. Домусчі