20 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 461/2597/20 пров. № А/857/11018/20
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Галицького районного суду м.Львова від 14.07.2020 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Стрельбицького В.В., повний текст рішення складено 14.07.2020р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до молодшого лейтенанта поліції 3 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Солтиса Юрія Ігоровича, Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
У березні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до молодшого лейтенанта поліції 3 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Солтиса Юрія Ігоровича, Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про визнання протиправною та скасування постанови інспектора роти №3 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Львівській області молодшого лейтенанта поліції Солтиса Юрія Ігоровича серії ЕАК №2249040 від 15 березня 2020 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що оскаржуваною постановою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255, 00 гривень. Вважає її незаконною, необґрунтованою, оскільки відповідач позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, порушив вимоги щодо процедури розгляду справи та проігнорував порядок встановлений ст.ст.278,279 КУпАП, відповідач не надав жодних доказів вчиненого правопорушення, що є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі. Просив позов задоволити.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 14.07.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора роти №3 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Львівській області молодшого лейтенанта поліції Солтиса Юрія Ігоровича серії ЕАК №2249040 від 15 березня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255, 00 гривень, а провадження по справі закрито.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою інспектора роти №3 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Львівській області молодшого лейтенанта поліції Солтиса Юрія Ігоровича серії ЕАК №2249040 від 15 березня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255, 00 гривень.
Як вбачається з даної постанови, ОСОБА_1 15.03.2020 року о 12 годині 18 хвилин на автодорозі Київ-Чоп 557 км, Львівська область с. Солонка рухався зі швидкістю 93 км/год., чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України.
Згідно ст.222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою, користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову по справі.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі N 5- рп/2015 словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Винесення постанови інспектором на автодорозі, порушує права особи, встановлені ст. 268 КУпАП, і ці права є гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива у разі, якщо між стадією складання протоколу і стадією розгляд у справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки для захисту.
Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження у випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке порушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст. 258 КУпАП не містить посилання на статтю 122 КУпАП. Відповідно на ці правовідносини не поширюється положення частини третьої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
У матеріалах справи міститься клопотання позивача про перенесення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з доказами вчинення правопорушення та скористатись правовою допомогою.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що інспектором поліції було порушено вищезазначені права позивача, а також при прийнятті рішення по справі не було з'ясовано всіх обставин передбачених ст. 280 КУпАП та прийнято рішення із недотриманням вимог ст. 33 КУпАП, без дотримання процедури визначеної КУпАП.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м.Львова від 14.07.2020 року у справі №461/2597/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 21.10.2020