20 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/8960/20 пров. № А/857/11694/20
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року (рішення ухвалене у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Мачульського В.В.) у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Турійське подвір'я” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
У червні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Турійське подвір'я” про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 29 305,00 грн. та пеню в сумі 357,46 грн., разом до сплати 29 662,46 грн.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідач у 2019 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робочого місця, чим порушив вимоги частини першої статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”. На підставі вищевикладеного просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 29 305,00 грн. та пеню в сумі 357,46 грн. за невиконання у 2019 році нормативу робочого місця для працевлаштування інвалідів. Просив позов задоволити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.02.2020 ТзОВ “Турійське подвір'я” подало до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою №10-ПІ.
Як вбачається з поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою №10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” - 1 особа.
Відтак, у зв'язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 17.03.2020 було надіслано відповідачу повідомлення за № 26/15-139 про наявність заборгованості з адміністративного-господарських санкцій в розмірі 29 305,00 грн. та про необхідність її сплати у термін до 15.04.2020.
Таким чином, оскільки адміністративно-господарські санкції не були сплачені товариством у встановлений термін, відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ відповідачу нарахована пеня в сумі 357,46,40 грн., що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені.
Частиною 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2019 році становила 8 осіб (згідно із звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою №10-ПІ), тому згідно із частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ відповідач у 2019 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робочого місця. Проте, протягом 2019 року цей норматив відповідач не виконав.
Згідно частин 1 - 4 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1, 2 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Тому у даній справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач - ТзОВ “Турійське подвір'я” залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
Частиною 1 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” врегульовано, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно частини 3 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.
Обов'язок товариства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України “Про зайнятість населення” визначено, що роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відтак, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №806/1368/17.
Апеляційними судом встановлено, що відповідачем періодично протягом 2019 року подавалися до Турійської районної філії Волинського обласного центру зайнятості звіти форми №3-ПН щодо наявності вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за травень-серпень 2019 року.
За таких обставин, відповідачем було виконано необхідні заходи по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю і їх працевлаштуванню та дотримано вимоги, встановлені статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, а тому колегія суддів погоджується, що підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.
01.01.2013 періодичність подання звітів №3-ПН не була регламентована законом.
Вказане питання врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Наказ №316).
Відповідно до Наказу №316 Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Наказ №316 набрав чинності 12.07.2013 (з наступними змінами та доповненнями), а тому з цієї дати встановлено обов'язок підприємств подавати форму №3-ПН не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії.
Таким чином, подання форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” кожного місяця чинним законодавством не передбачено.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем вжито заходів по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, шляхом прийняття наказів від 31.05.2019 №4, від 07.05.2019 №4 та від 27.08.2019 №8.
Листом Турійської районної філії Волинського обласного центру зайнятості від 12.03.2020 №183/31/02-20 повідомлено відповідача про те, що особи з інвалідністю не були направленні оскільки не було підходящих кандидатур на працевлаштування на дату подання звітів. За таких обставин, центром зайнятості особи з інвалідністю до відповідача не спрямовувалися, відтак, робочі місця залишилися вакантними.
Проте, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2019 рік не встановлено та позивачем такої інформації не надано.
Оскільки здійснення пошуку підходящої роботи, покладено на Державну службу зайнятості, при цьому працевлаштування осіб з інвалідністю залежить від їх бажання працювати, наявних у такої особи кваліфікації та знань, суд дійшов висновку про те, що за наявності бажаючих осіб з інвалідністю працевлаштуватися та направлення їх центром зайнятості, відповідач мав би можливість виконати норматив.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 15.04.2019 у справі №825/709/17, від 31.01.2019 у справі №820/2267/17.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року у справі №140/8960/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 21.10.2020