19 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/4021/20 пров. № А/857/11182/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Матковська З.М.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року (головуючий суддя Москаль Р.М., м.Львів, письмове провадження) у справі № 380/4021/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправними і скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,-
26 травня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - приватний виконавець, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61635489 від 25.03.2020;
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 25.03.2020 ВП №61635489;
- визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 25.03.2020 ВП №61635489;
- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 25.03.2020 року ВП №61635489;
- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 25.03.2020 ВП №61635489;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва - Дорошкевич В.Л. прийняти постанову про зняття арешту із рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Залізничним РВ УМВС у Львівській області 02.08.1999 року, ІПН НОМЕР_3 ) для виплати заробітної плати у ТВБВ №10013/03 філії Львівського обласного управління AT «Ощадбанк», та невідкладно направити її для виконання в AT «Ощадбанк», що знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12 Г;
- визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 12.05.2020 ВП №61635489.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликалась на те, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. 25.03.2020 протиправно, з порушенням правил територіальної юрисдикції, відкрила виконавче провадження №61635489 на примусове виконання виконавчого напису №3946, виданого 14.03.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 9040,60 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 суд залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (далі - ТзОВ «Фінфорс») в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Третя особа письмового пояснення щодо позову ОСОБА_1 , відзиву приватного виконавця не подала.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, винесені в межах виконавчого провадження №61635489: про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2020, про стягнення з боржника основної винагороди від 25.03.2020, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 25.03.2020, про арешт майна боржника від 25.03.2020, про арешт коштів боржника від 25.03.2020, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 25.05.2020;
- в задоволенні інших позовних вимог відмовлено;
- стягнуто з приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що дії приватного виконавця є законними, обґрунтованими та правомірними, оскільки виконавчий напис №3946 від 14.03.2020, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 9040,60 грн. Зазначає, що у виконавчому написі №3946 від 14.03.2020 вказане місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . З огляду на те, що боржник проживає у межах виконавчого округу м.Києва у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідач вважає дії приватного виконавця щодо винесення оскаржених постанов в межах виконавчого провадження №61635489 правомірними та такими, що вчинені в межах повноважень визначених Законом України «Про виконавче провадження».
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність. Саме зазначення адреси боржника у виконавчому документі не може бути підтвердженням того, що особа там зареєстрована чи проживає, а виконавець, перед винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, зобов'язаний перевірити чи існують підстави для відмови у відкритті такого виконавчого провадження з тих чи інших обставин. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги безпідставними, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) відповідно до даних паспорта громадянина України та будинкової книги з 02.08.1999 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
14.03.2020 приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. вчинив виконавчий напис №3946 щодо кредитного договору №145533-А, укладеного 23.11.2017 між ТОВ «СС ЛОУН» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами є ТзОВ «Фінфорс») та ОСОБА_1 . Відповідно до цього виконавчого напису загальна сума заборгованості за кредитним договором №145533-А від 23.11.2017, що підлягає стягненню складає 9040,60 грн. Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником за кредитним договором є ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 23.11.2017 №145533-А, та додаткових угод до цього договору зазначені такі реквізити ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), позивачка є власницею об'єкта нерухомості: гаража АДРЕСА_3; відомості про інше нерухоме майно ОСОБА_1 - відсутнє (том 1 а.с.63-64).
25.03.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., на підставі заяви стягувача про примусове виконання рішення, прийняла постанову №61635489 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №3946 від 14.03.2020. Відповідно до цієї постанови боржником є ОСОБА_1 , в постанові зазначено такі реквізити боржника: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Ця постанова рекомендованим листом 26.03.2020 скерована ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
В межах виконавчого провадження №61635489 приватний виконавець прийняв такі постанови:
- про стягнення з боржника основної винагороди від 25.03.2020 в сумі 904,06 грн.;
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 25.03.2020 в сумі 200 грн.;
- про арешт майна боржника від 25.03.2020;
- про арешт коштів боржника від 25.03.2020;
- про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 12.05.2020.
06.04.2020 представник позивачки, адвокат Винниченко М.П. звернувся до Управління контролю за діяльністю органів державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та приватного виконавця Дорошкевич В.Л. із скаргою на рішення дії або бездіяльність приватного виконавця. В скарзі повідомив, що заявниці стало відомо, що на її зарплатний рахунок в Львівському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» накладено арешт. Представник скаржниці стверджував, що цей рахунок є захищеним рахунком, на який не може бути накладено арешт та стягнення, а вчинені дії приватного виконавця унеможливлюють виплату їй заробітної плати, у зв'язку з цим, серед іншого, вимагав зупинити незаконні дії щодо арешту зарплатного рахунку та повного стягнення розміру заробітної плати на користь стягувача.
17.04.2020 приватний виконавець у відповідь на скаргу скерував адвокату позивачки лист від 16.04.2020, повідомив про арешт з рахунку боржника буде знятий у разі отримання від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку заборонено звертати стягнення. Додатково приватний виконавець зауважив, що законодавство не містить заборони звертати стягнення та накладати арешт на кошти на рахунках боржників, які відкриті для зарахування заробітної плати, та не містить визначення таких рахунків як рахунки із спеціальним режимом використання.
23.04.2020 ОСОБА_1 звернулась із заявою від 14.04.2020 до приватного виконавця Дорошкевич В.Л., просила зняти арешт із зарплатного рахунку, додала довідку Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», відповідно до якої в цій філії банку відкрито рахунок ОСОБА_1 для виплати заробітної плати.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що приватний виконавець безпідставно не взяв до уваги зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , а саме - АДРЕСА_2 , та з порушенням підвідомчості відкрив виконавче провадження №61635489.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими що відповідають нормам матеріального та процесуального права, обставинам справи з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановленні Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частиною 1 статті 4 Закону №1404 встановлені вимоги до виконавчого документу зокрема у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У частині 3 статті 26 Закону №1404 зазначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404 виконавець, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону №1404-VІІІ, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 23 того ж Закону у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 вищевказаного Закону виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Частиною другою цієї статті передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до даних Єдиного реєстру приватних виконавців України (https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer) виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни є м. Київ.
Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802; далі - Інструкція №512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Згідно із п. 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5 заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).
Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції №512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець, не пізніше наступного робочого дня, з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. (п. 5 Інструкції № 512/5).
Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу III Інструкції №512/5 визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VІІІ.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналізуючи вищенаведені норми права колегія суддів зазначає, що є визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VІІІ якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Частиною 2 статті 24 Закону №1404 передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Як слідує із даних паспорта громадянина України та будинкової книги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 02.08.1999 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Ця ж адреса щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 зазначена в Кредитному договорі №145533-А від 23.11.2017 та додаткових угод до цього договору, на підставі якого приватний нотаріус вчинив виконавчий напис №3946 від 14.03.2020.
У виконавчому написі №3946 від 14.03.2020 також зазначена ця адреса реєстрації боржника: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, жоден із доданих стягувачем документів не вказує на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві.
За приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видасться органом реєстрації. Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.
Колегія суддів вважає, що зазначення у виконавчому написі однією з адрес реєстрації та фактичного проживання м. Київ, не підтверджує той факт, що місцем проживання/перебування позивача є саме місто Київ.
Отже, у разі пред'явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації, вказаної у виконавчому документі, стягувачем до заяви мали бути приєднані підтверджуючі документи, що дають змогу достовірно встановити, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною стягувачем у заяві.
Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону №1404-УІІІ у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на момент відкриття виконавчого провадження №61635489 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві.
Жодних доказів проживання позивача, як у період укладення кредитного договору, видачі виконавчого напису нотаріусом, відкриття виконавчого провадження відповідачем, так і на час розгляду справи за адресою АДРЕСА_1 у матеріалах справи не має, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконавчий документ приймався відповідачем до виконання не за місцем проживання боржника чи знаходження його майна. Відтак у приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення чи дії відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що таке прийняте відповідачем необґрунтовано, що дає підстави для визнання його протиправним та скасування.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі № 380/4021/200 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
З. М. Матковська