20 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/6498/20 пров. № А/857/11718/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Друзенко Н.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 08 вересня 2020 року,
04 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив: визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 39 та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-Х11 за періоди з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно та починаючи з 17 липня 2018 року; зобов'язати нарахувати та виплатити щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за періоди з 22 травня 2008 року по 21 серпня 2010 року включно та з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно; зобов'язати нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат станом на момент виплати вказаного підвищення, за періоди з 22 травня 2008 року по 21 серпня 2010 року включно, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно та починаючи з 17 липня 2018 року.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року провадження в адміністративній справі № 460/6498/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 510/1286/16-а.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що правовідносини у вказаних адміністративних справах є подібними, а тому необхідно зупинити провадження у даній справі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що в даній справі предметом позову є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити відповідно до ст. 39 та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-Х11 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком. А предметом позову у справі № 510/1286/16-а є зобов'язання органу Пенсійного фонду України щодо виплати індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Тому правовідносини в даних справах не є подібними.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Зупиняючи провадження у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що застосування шестимісячного строку звернення до суду у соціальних спорах є винятковою проблемою, а правовідносини у цій справі та у справі № 510/1286/16-а, у якій Велика Палата Верховного Суду 26 червня 2019 року винесла ухвалу про прийняття справи до розгляду, є подібними.
Проте, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення «подібні правовідносини».
Тлумачення цього словосполучення міститься у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року (справа № 802/3999/15-а), від 03 липня 2019 року (справа № 826/27404/15).
Відповідно до цих рішень Верховного Суду подібність правовідносин, зокрема, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Позивач у цій справі оскаржує бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової пенсій та доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 39 та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинність якої відновлена рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-рп/2018, за періоди з 22 травня 2008 року по 21 серпня 2010 року, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та починаючи з 17 липня 2018 року.
Натомість, предметом спору у справі № 510/1286/16-а є визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду щодо неврахування для обчислення пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних і ювілейних свят та зобов'язання управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії державного службовця на виконання ст. 37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних і ювілейних свят з дати призначення пенсії - 17 липня 2009 року, а предметом розгляду - питання щодо подачі позовної заяви з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою ст. 99 КАС України.
Відтак, з вищенаведеного слідує, що у зазначених справах різний об'єкт та предмет правового регулювання, умови застосування правових норм, а також час та підстави виникнення відповідних спірних правовідносин не є подібним.
Колегія суддів також зазначає, що формування правових висновків в частині застосування строків звернення до суду в соціальних справах не може бути достатньою правовою підставою для зупинення провадження у справі.
Наведене свідчить про те, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі № 510/1286/16-а, до набрання законної сили рішенням суду у якій, суд першої інстанції зупинив провадження.
Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Більше того, колегія суддів наголошує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано зупинив провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та має місце порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 320, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року про зупинення провадження у справі № 460/6498/20 - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2020 року.