Справа № 500/1680/18
Провадження № 2/946/270/20
13 жовтня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,
позивача - ОСОБА_1 та представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету - відділ державної реєстрації та надання інформації з державних реєстрів виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимова Тетяна Іванівна про визнання недійсними та скасування договорів дарування, скасування реєстрації нерухомого майна,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила та просила визнати недійсним та скасувати договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер нерухомого майна - 632060751106), укладений 27.12.2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , зареєстрований приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І., визнати недійсним та скасувати договір дарування земельної ділянки площею 0,0509 га, кадастровий номер - 5110600000:01:012:0107, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер нерухомого майна - 631747651106), укладений 27.12.2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , зареєстрований приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І., скасувати реєстрацію договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів солідарно витрати на правову допомогу та судовий збір.
Позивачем у позові зазначається, що 24.11.2016 року було подано позовну заяву про стягнення з ОСОБА_6 суми за договором позики та пені за прострочення виконання зобов'язання, провадження по справі було відкрите 01.02.2017 року, за цей час відповідачем ОСОБА_6 було подаровано нерухоме майно матері ОСОБА_4 . Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2017 року було стягнуто на користь позивача суму у розмірі 986917,83 грн., за рішенням суду розпочате примусове виконання. Позивач вважає, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були укладені фіктивні правочини дарування нерухомого майна, оскільки обидві сторони договорів діяли без мети виконання зобов'язань за правочинами, а саме з метою ухилитися від виконання судового рішення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.
Представник відповідачів ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що дійсно у ОСОБА_6 існувала заборгованість перед позивачем, однак нею ця заборгованість частково була сплачена, наміру не погашати заборгованість вона не мала. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , який проживав в АР Крим разом із сестрою ОСОБА_8 , у зв'язку з чим відповідач мала намір переїхати до сестри батька на проживання та прийняти там спадщину, однак мати ОСОБА_4 категорично відмовилась виїхати на постійне місце проживання до АР Крим, оскільки в неї не склалися стосунки з родичами колишнього чоловіка. Внаслідок чого було вирішено передати безкоштовно за договором дарування ОСОБА_4 житловий будинок та земельну ділянку, щоб вона могла законно в ньому проживати та оформити субсидію. На даний час ОСОБА_4 являється дійсним власником житлового будинку та земельної ділянки, іншого житла не має, обробляє огород та підтримує житловий будинок у належному стані. У зв'язку з чим, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ державної реєстрації та надання інформації з державних реєстрів виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу у його відсутність.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимова Т.І., в судове засідання не з'явилася, просила розглянути справу у її відсутність.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету - відділ державної реєстрації та надання інформації з державних реєстрів виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, про визнання недійсними, скасування договорів дарування та скасування реєстрації нерухомого майна та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо недійсності правочину, зокрема щодо недійсності двостороннього правочину-дарування.
Згідно до договору дарування житлового будинку від 27.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І., ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно до договору дарування земельної ділянки від 27.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І., ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали договір дарування земельної ділянки площею 0,509 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер: 5110600000: 01:012:0107.
Згідно з частинами 1-5 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
У ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторона позивача в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оспорювані договори є фіктивними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, укладені між близькими родичами з метою позбавлення ОСОБА_1 можливості стягнення суми заборгованості за рахунок нерухомого майна, яке на підставі вказаного договору було відчужене.
Відповідно до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
За вимогами ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною 1 ст.717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до змісту ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Стороною позивача не наведено належних, достатніх та допустимих доказів, в розумінні ст.76-83 ЦПК України, на підтвердження позовних вимог, отже недоведено фіктивності договору дарування у зв'язку із відсутністю головної ознаки фіктивного правочину - наміру створити правові наслідки, обумовлені спірним договором дарування, так як подальші дії сторін правочину свідчили про його виконання в натурі. До того ж, чинне законодавство не містить будь-яких заборон щодо вчинення правочинів сторонами в яких виступають близькі родичі.
Відповідач ОСОБА_4 зареєстрована та проживає у подарованому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
В свою чергу, на час укладення оскаржених договорів дарування будь-яких рішень суду щодо стягнення коштів ( стягнення заборгованості за договором позики) ухвалено не було.
Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частинами 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
При розгляді спору про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, недійсним (встановлення нікчемності) факти його укладення, повного або часткового виконання однією зі сторін може підтверджуватися тільки письмовими доказами, якщо інше не передбачено законодавством.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в зв'язку з недоведеністю.
Таким чином, враховуючи прийняте судом рішення та на підставі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 109, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 24.06.1996 року, РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 18.12.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 17.05.2002 року, РНОКПП - НОМЕР_6 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа - відділ державної реєстрації та надання інформації з державних реєстрів виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради (розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62), приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимова Тетяна Іванівна (знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), про визнання недійсними та скасування договорів дарування, скасування реєстрації нерухомого майна - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.10.2020 року.
Суддя: О.О.Бурнусус