Справа № 182/2856/20
Провадження № 2/0182/1732/2020
Іменем України
19.10.2020 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Багрової А.Г.
за участю секретаря судового засідання - Снєгульської В.М.
позивача - ОСОБА_1
розглянув у м. Нікополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Представник позивача - адвокат Любарець Сергій Станіславович, що діє на підставі ордеру серія ДП №2632/030 від 02.03.2020 року(а.с.62-63).
Заяви по суті справи:
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років та визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1\3 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за спадкоємцем четвертої черги за законом.
В обґрунтування заяви позивач зазначила, що з 05.09.1980 року по 27.03.1984 рік вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 . У шлюбі в них народилась донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 1986 року вона проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом із донькою. Вони вели спільне господарство та виховували спільну дитину, мали стосунки та взаємні обов'язки, які притаманні подружжю. Спочатку вони проживали разом в АДРЕСА_1 . В 2004 році всі троє цю квартиру приватизували та отримали у власність кожний по 1\3 частині квартири у приватну власність. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. На випадок своєї смерті він заповіт не залишив. Донька на час відкриття спадщини проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Донька із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталась, фактично спадщину не прийняла. Оскільки вона з 1986 року проживала разом однією сім'єю зі спадкодавцем та фактично прийняла спадщину, то вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак їй було відмовлено у вдачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки нею не надано документів, які б підтвердили факт її родинних зв'язків із спадкодавцем.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, подала заяву про визнання позовних вимог, просить розглядати справу за її відсутності, оскільки на даний час перебуває за межами України, а саме у місті Берн, Швейцарська Конфедерація (а.с.85).
Інших заяв та клопотань по суті спору учасниками справи не подавалось.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 06.08.2020 року відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження (а.с. 35).
Ухвалою суду від 06.08.2020 року витребувано у приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Апалькова Є.В. належним чином завірену копію спадкової справи №46/2020 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.36)
Ухвалою суду від 02.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с.67).
Інших заяв та клопотань щодо процесуальних питань сторонами не заявлялось.
Судом встановлено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.8).
Після його смерті відкрилася спадщина яка складається з 1\3 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.13-17,56).
Позивач подала до приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Апалькова Є.В. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , але 11.03.2020 року отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як не надала відповідних документів, підтверджуючих родинний зв'язок з померлим (а.с.41-55).
Судом встановлено, що з 05.09.1980 року по 27.03.1984 рік ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 (а.с. 10-11). У шлюбі в них народилась донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).
З 1986 року до вересня 2007 року вона проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом із донькою в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ОСББ „Сонет-27" та Актом про проживання ОСББ „Сонет-27" від 18.03.2020 року (а.с.7,9). Також зазначена обставина не заперечується відповідачем та підтверджена свідченнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які були допитані в судовому засіданні.
В 2004 році ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 цю квартиру приватизували та отримали у власність кожний по 1\3 частині квартири у приватну власність(а.с. 13-17,56).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_1 ОСОБА_9 (а.с.114).
Після його смерті у 2007 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 переїхали з квартири разом проживати в батьківський будинок за адресою: АДРЕСА_4 , де і проживали до дня смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Похованням ОСОБА_3 займалась ОСОБА_1
Донька ОСОБА_2 на час відкриття спадщини проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Донька із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталась, фактично спадщину не прийняла.
Зазначене вище не заперечується відповідачем, підтверджується довідкою квартального комітету №28 від 10.10.2020 року, Актом про проживання від 10.10.2020 року (а.с.120), копією спадкової справи, а також свідченнями в судовому засіданні свідків ОСОБА_11 (сусідка по будинку) та ОСОБА_12 .
Таким чином, факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини підтверджується належними та допустимими доказами, які досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки тощо.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів, показаннями свідків, висновками експертів.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України обов'язок доведення обставин, на які посилаються сторони, покладається на кожну із сторін.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю з 1986 року та до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на час відкриття спадщини сплинуло більше п'ять років протягом яких у них були взаємні права і обов'язки, які притаманні подружжю, що підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
При таких обставинах, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту спільного проживання однією сім'єю позивача зі спадкодавцем.
Щодо позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини, як це передбачено статтею 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як вбачається зі змісту ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Враховуючи вищенаведені приписи ЦК України щодо спадкування, встановлення факту проживання однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини матиме для позивача юридичне значення, оскільки дозволить їй підтвердити своє право на спадкування після померлого ОСОБА_3 .
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Зі змісту постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , оскільки не надано нотаріусу документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем.
Оскільки судом встановлено факт спільного проживання однією сім'єю позивача зі спадкодавцем, суд приходить до переконання, що у позивача відсутні перешкоди для оформлення своїх спадкових прав у нотаріальному порядку. Таким чином, вимога про визнання права власності на спадщину є передчасною, оскільки не позбавляє позивача права звернутись до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за четвертою чергою спадкоємців за законом, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.15, 16, 315, 386, 392, 1217, 1220, 1223, 1233, 1261, 1268, 1276 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76,77,78-80, 258, 264-265, 267-268, 313-319, 354 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 з 1986 року до часу відкриття спадщини на день смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншому відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 21.10.2020 року.
Дані про учасників справи.
позивач - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
відповідач - ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя: А. Г. Багрова