20.10.2020 Єдиний унікальний номер 205/6111/20
Провадження № 2/205/2300/20
20 жовтня 2020 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Далакян Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що вона є фактичним власником домоволодіння АДРЕСА_1 . У вказаному будинку також зареєстрований з 06 травня 1994 року відповідач - ОСОБА_2 , який є її сином. Але з 1995 року відповідач у будинку не проживає, особистих речей його у будинку також не має, з того часу будинком не цікавиться, квартплату та комунальні послуги не сплачує, про нове місце проживання або місце роботи не повідомляв. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з цим позовом, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2020 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2020 року за вказаною справою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просив провести розгляд вищевказаної справи без його участі та прийняти рішення суду згідно матеріалів справи та відповідно до чинного законодавства України.
Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності сторін, за наявних у справі матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що спірним житловим приміщенням є домоволодіння АДРЕСА_1 .
Власником вказаного будинку є позивачка ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 04 вересня 1984 року, який посвідчено державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-4192 та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 червня 1979 року, яке посвідчено державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-1803.
Відповідач ОСОБА_2 є сином позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 .
Факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 у будинку підтверджується довідкою № 673 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщеннібудинку осіб від 30 липня 2020 року, виданою відділом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
Відповідач не проживає у спірному житловому приміщенні понад встановлені строки, визначені діючим законодавством України, що підтверджується актами про його не проживання від 16 липня 2020 року, 06 жовтня 2020 року, складеними головою квартального комітету № 8 м-н Таромське у місті Дніпрі у присутності свідків.
Згідно із ст. 405 ЦК України член сім"ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім"ї без поважних причин понад один рік.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім?ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з?ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім?ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно зі ст. 72 Житлового Кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться у судовому порядку.
Суд вважає можливим захистити право позивача шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а обраний позивачем спосіб захисту його інтересів ґрунтується на законі.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, оскільки заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими.
Керуючись ст. 405 ЦК України, ст. ст. 68, 71, 72, 109, 116, 157 ЖК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 109, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення суду виготовлено 20 жовтня 2020 року.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКПО НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, місце знаходження: м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 58.
Суддя: Т.П. Терещенко