іменем України
Справа № 210/3640/19
Провадження № 1-кп/210/323/20
"19" жовтня 2020 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , та клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час розгляду об'єднаного обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190,ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040710001394 від 22.09.2018 року, суд -
В провадженні судді ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження відносно відносно ОСОБА_4 який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190,ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040710001394 від 22.09.2018 року.
В судовому засіданні, призначеному на 19.10.2020 року, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 прокурор наполягав на його продовженні так як, не відпали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений та захисник, кожен окремо, в судовому засіданні заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотали змінити вид запобіжного заходу на більш м'який. В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу зазначили, що ОСОБА_6 має постійне місце мешкання, не має жодної негативної характеристики, має міцні соціальні зв'язки - батька, рідного брата з родиною, малолітню дитину, раніше не судимий, а тому на даний час вже не існують ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Інші учасники процесу - покладались на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, в обсязі, необхідному для вирішення заявленого клопотання, вислухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.
В силу вимог ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Висновок суду щодо доцільності дії саме такого запобіжного заходу повинен ґрунтуватись на оцінці усіх обставин справи та даних про особу.
Суд при розгляді даного питання враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнов проти Росії» (п. 60).
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу та клопотання про зміну запобіжного заходу, суд враховує, що 20.05.2020 суддею Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу за клопотанням інспектора пробації винесено ухвалу у справі № 211/1782/20 про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання, призначеного за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21.03.2017 року. Вказана ухвала не оскаржена, набрала законної сили 28.05.2020.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються, зокрема, особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
Тобто, станом на даний час ОСОБА_6 є особою раніше не судимою.
Окрім того, стороною захисту надана заява ОСОБА_11 , котра є співмешканкою та рідною сестрою обвинуваченого ОСОБА_6 . З вказаної заяви встановлено, що гр. ОСОБА_11 має намір забезпечити відбування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за її місцем мешкання.
При цьому, вирішуючи заявлене клопотання по суті, суд приймає до уваги ту обставину, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчинення злочину за ч. 2 ст. 190,ч. 2 ст. 186 КК України, що згідно ст. 12 КК України не відноситься до особливо тяжких злочинів.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ризики, на яких наголошувала сторона обвинувачення в обґрунтування позиції щодо продовження строків тримання під вартою є можливість впливати на свідків, переховування обвинуваченого від органів прокуратури та суду, продовження злочинної діяльності.
Водночас, суд звертає увагу на той факт, що потерпілі у кримінальному провадженні допитані у повному обсязі, свідки допитані частково, оскільки один із свідків перебуває за межами країни. Інші свідки допитані. За таких обставин суд вважає не доведеним ризик впливу на потерпілих та свідків.
Для вирішення питання про зміну запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченим суд враховує викладені в п. 47 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Болдирєв проти України" висновки про те, що - згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення волі і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою (див. рішення у справах "Яблонський проти Польщі" (Jablonski v. Poland), заява № 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та "І. А. проти Франції" (І. A. v. France), заява № 28213/95, п. 102, Reports of Judgments and Decisions 1998VII). До того ж, такі, підстави мають бути чітко вказані національними судами (див. рішення у справі "Іловецький проти Польщі" (Ilowiecki v. Poland), п. 61).
Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - статті 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості обвинуваченого.
Також слід зазначити, що виключно тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, на чому наполягає прокурор, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який, у відповідності до ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом.
Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Відповідно до положень статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Суд при вирішенні питання про обрання, зміни запобіжного заходу враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні якого останній обвинувачується, наявність у останнього стійких соціальних зв'язків, відсутність судимості в силу ст. 89 КК України, вважає за можливе застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю достатнім для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з покладенням на обвинуваченого обов'язків передбачених ст. 194 КПК України, та роз'ясненням наслідків їх невиконання.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою особи, яка перебуває під домашнім арештом згідно ухвали суду, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд -
Клопотання захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою під час розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190,ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040710001394 від 22.09.2018 року - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком дії на 60 днів, тобто до 17.12.2020 року із застосуванням електронного засобу контролю, заборонивши йому залишати житло цілодобово за адресою проживання: АДРЕСА_1 , поклавши на нього наступні обов'язки:
- не залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , цілодобово;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими по даному кримінальному провадженню;
- здати на зберігання до міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Зобов'язати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 носити цілодобово електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали до 17 грулня 2020 року включно.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з-під варти в залі суду негайно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебувають, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передати для виконання до Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 1.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення.
Повний текст ухвали суду проголошено 20 жовтня 2020 року о 16-00 годині.
Суддя: ОСОБА_1