1/1182
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
19 жовтня 2020 року м. Київ № 640/20960/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом
публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до Долинської міської ради Івано-Франківської області
про визнання протиправною та скасування постанови
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - позивач), адреса: 04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5 до Долинської міської ради Івано-Франківської області (надалі - відповідач), адреса: 77500, місто Долина, вулиця Незалежності, будинок 5, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Долинської міської ради Івано-Франківської області у наданні ПАТ «Укрнафта» згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га кадастровий номер 2622010100:01:029:0002;
- зобов'язати Долинську міську раду прийняти на пленарному засіданні рішення, яким надати ПАТ «Укрнафта» згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га кадастровий номер 2622010100:01:029:0002 за цільовим призначенням - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, для подальшого одержання у користування земельної ділянки орієнтовною площею 22,4647 га., за цільовим призначенням -11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача в наслідок прийняття суб'єктом владних повноважень протиправного рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву публічного акціонерного товариства «Укрнафта» залишено без руху та встановлено позивачу для усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити інші підстави для його поновлення.
В свою чергу, до Окружного адміністративного суду міста Києва на виконання вимог вказаної вище ухвали суду, позивачем було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування вищевказаної заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, позивач зазначає, що згідно листа Долинської міської ради Івано-Франківської області № 178018 від 26 грудня 2019 року, останній не відмовляв позивачу у задоволенні клопотання № 01/01/11/07/01/01-01/02-1092 від 28 листопада 2019 року, а тільки повідомив, що при голосуванні клопотання не отримало необхідної кількості голосів для прийняття рішення.
Отже, на думку позивача станом на 10 січня 2020 року йому не було відомо про прийняття рішення про відмову відповідачем у задоволенні клопотання позивача, оскільки в листі відповідача № 178018 від 26 грудня 2019 року, жодним чином не зазначалось про відмову у задоволенні клопотання позивача.
Позивач не погоджуючись із неприйняттям відповідачем жодного рішення, щодо задоволення чи обґрунтованого рішення щодо відмови у задоволенні клопотання, подав до Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву від 27 січня 2020 року, якою просив суд визнати протиправною бездіяльність Долинської міської ради, щодо неприйняття рішення по розгляду клопотання ПАТ «Укрнафта» № 01/01/11/07/01/01-01/02-1092 від 28 листопада 2019 року про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га. кадастровий номер № 2622010100:01:029:0002 та зобов'язати Долинську міську раду таки прийняти на пленарному засіданні рішення щодо розгляду вищевказаного клопотання.
Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, відповідачем було долучено до відзиву № 165/05-28/14в від 21 лютого 2020 року витяг із протоколу пленарного засідання одинадцятьої сесії міської ради від 24 грудня 2019 року та результати голосування, в яких зазначено, що «РІШЕННЯ НЕ ПРИЙНЯТО».
Отже, позивач вважає, що станом на 21 лютого 2020 року позивачу також не було відомо про відмову відповідачем у задоволенні клопотання позивача, оскільки у витязі із протоколу пленарного засідання одинадцятої сесії міської ради від 24 грудня 2019 року та результатах голосування, жодним чином не зазначалось саме про відмову у задоволенні клопотання позивача.
За результатами розгляду позовної заяви, Восьмим апеляційним адміністративним судом 11 серпня 2020 року було прийнято постанову у справі № 300/178/20 (копія постанови додана до позовної заяви), якою апеляційну скаргу Долинської міської ради Івано-Франківської області задоволено, скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року та відмовлено в задоволенні адміністративного позову ПАТ «Укрнафта».
Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 300/178/20 набрала законної сили, і даною постановою встановлено обставини, які відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.
В вищевказаному рішенні апеляційний суд прийшов до наступного висновку: «На думку апеляційного суду, проект рішення, який не отримав необхідної кількості голосів на свою підтримку, вважається відхиленим та не викладається у формі окремого документу про відмову в задоволенні відповідної вимоги, заяви чи клопотання, а такий результат фіксується у протоколі пленарного засідання Ради.
Матеріалами справи підтверджено, що Долинська міська рада Івано-Франківської області 24.12.2019 року на засіданні 11-ї сесії 7-го скликання розглянула питання про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 53,1685 га, кадастровий номер 2622010100:01:029:0002, де за результатами голосування проект рішення не набрав необхідної кількості голосів на його підтримку.
Внаслідок цього, проект рішення був відхилений, а в протоколі від 24.12.2019 року зафіксовано, що вищевказане питання розглянуто, однак позитивного рішення не прийнято. Іншими словами, відмовлено в задоволенні заяви про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу вказаної земельної ділянки».
Отже, керуючись викладеним, позивач вважає, що саме тільки після прийняття Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови від 11 серпня 2020 року у справі № 300/178/20, в якій вперше зазначено, що коли відповідач повідомляючи Позивачу листом № 178018 від 26 грудня 2019 року, про те, що при голосуванні клопотання не отримало необхідної кількості голосів для прийняття рішення, що коли відповідач надаючи до відзиву N 165/05-28/14в від 21 лютого 2020 року витяг із протоколу пленарного засідання одинадцятої сесії міської ради від 24 грудня 2019 року та результати голосування, в якому зазначив, що «РІШЕННЯ НЕ ПРИЙНЯТО», Позивач вперше дізнався про те, що це все на думку суду «ІНШИМИ СЛОВАМИ ВІДМОВА в задоволенні заяви про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу вказаної земельної ділянки».
Керуючись вищевикладеним, позивач вважає, що строк на подання даної позовної заяви рахується з моменту, коли останній дізнався про ту обставину, що оскаржуваним рішенням було саме відмовлено у задоволенні клопотання позивача, а саме з моменту прийняття Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови від 11 серпня 2020 року у справі № 300/178/20.
Розглянувши вказану заяву позивача, суд виходить з наступного.
Так, частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач дізнався про порушення своїх прав починаючи з 10 січня 2020 року, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист № 178018 від 26 грудня 2019 року в якому в якому було зазначено, що питання про надання згоди Позивачу на поділ земельної ділянки зокрема площею 53,1685 га., було винесено на розгляд 11 сесії міської ради 24 грудня 2019 року, однак при голосуванні воно не отримало необхідної кількості голосів для прийняття рішення по задоволенню клопотання.
До суду з адміністративним позовом позивач звернувся 31 серпня 2020 року про що свідчить поштовий штамп на конверті адресованого до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Таким чином, з аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даною позовною заявою.
Аргументи позивача про те, що до 17 серпня 2020 року, а саме до моменту оприлюднення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 300/178/20, ПАТ «Укрнафта» не знало і не могло знати про думку Восьмого апеляційного адміністративного суду, про те, що проект рішення, який не отримав необхідної кількості голосів на свою підтримку, вважається відхиленим, суд не вважає поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки фактично позивач достеменно дізнався про порушення своїх прав починаючи з 10 січня 2020 року, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист № 178018 від 26 грудня 2019 року, в якому в якому було зазначено, що питання про надання згоди Позивачу на поділ земельної ділянки зокрема площею 53,1685 га., було винесено на розгляд 11 сесії міської ради 24 грудня 2019 року, однак при голосуванні воно не отримало необхідної кількості голосів для прийняття рішення по задоволенню клопотання.
Обрання до цього часу позивачем іншого способу захисту у вигляді оскарження бездіяльності відповідача, замість оскарження відмови було правом позивача та самостійно обраною юридичною позицією, проте не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду, враховуючи обізнаність позивача про результати розгляду його заяви відповідачем, починаючи з 10 січня 2020 року.
Посилання позивача на продовження строку та неможливість звернення до суду у зв'язку з карантинним заходами належними та допустимими доказами не підтверджується.
Також, суд звертає увагу, що в поданій позивачем заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду, останній посилається на ті самі обставини та обґрунтування які були зазначені у позовній заяві, тобто на думку суду позивачем не було належним чином виконано приписи ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про залишення позовної заяви без руху, а саме позивачем було подано суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, однак останній не зазначає будь-яких інших допустимих та належних підстав для поновлення строку на звернення до адміністративного суду.
При цьому, суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.
Позивач у заяві про поновлення пропущеного строку не вказує жодного належного та допустимого доказу на підтвердження викладених в заяві тез щодо поважності причин пропуску строку на оскарження.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд визнає неповажними підстави, на які посилається позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду з відповідною позовною заявою.
У відповідності до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, суд звертає увагу, що при визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть застосовуватись правила статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії.
Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, з яких пропущено строк звернення до суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви публічного акціонерного товариства «Укрнафта».
На підставі вищевикладеного, статтями 122, 123, керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Визнати неповажними підстави пропуску публічного акціонерного товариства «Укрнафта» строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
2. Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Укрнафта» повернути.
3. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова