21 жовтня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/4126/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
за участі секретаря Якуш І.В.,
представника позивача Литовченко В.П.,
та відповідача Хорішка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови,
Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» (надалі також - АТ «Облтеплокомуненерго», позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича (надалі також - приватний виконавець, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 15.09.2020 про стягнення основної винагороди у розмірі 453807,18 грн, винесеної в межах виконавчого провадження ВП № 63041933.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена приватним виконавцем без врахування приписів пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» та Закону України від 03.11.2016 № 1730-VІІІ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.
Відповідач у відзиві просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та зазначає, що оскаржувана постанова є правомірною та прийнятою у відповідності до вимог чинного законодавства. Вказує, що у разі розповсюдження на основну винагороду приватного виконавця випадків, коли не стягується виконавчий збір, приватний виконавець в силу вимог пункту 5 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», був би позбавлений основної винагороди взагалі. Крім того звертає увагу суду, що не застосування виключень, визначених в частині п'ятій статті 27 вказаного Закону для основної винагороди свідчить також той факт, що в силу обмежень встановлених ч. 2 ст. 5, статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», приватні виконавці не здійснюють примусове виконання: за виконавчими документами про конфіскацію майна, виконання рішень Європейського суду з прав людини, за рішення, що здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору. А відтак ч. 3 ст. 45 вказаного Закону визначає, що основна винагорода приватного виконавця стягується саме в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, однак не за умов чи підстав для стягнення виконавчого збору. Крім того відповідачем зазначено про виправлення помилки в оскаржуваній постанові, що підтверджується постановою про виправлення помилки у процесуальному документі від 12.10.2020 ВП № 63041933.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
У провадженні приватного виконавця перебуває виконавче провадження ВП № 63041933 з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/22/17 від 13.03.2017 про стягнення з Акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго” грошових коштів на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”.
Приватним виконавцем 15.09.2020 винесено постанову у ВП № 63041933 про відкриття виконавчого провадження відповідно до положень статтей 3, 4, 24 - 27 Закону України “Про виконавче провадження” з виконання наказу № 927/22/17 від 13.03.2017 про стягнення з AT “Облтеплокомуненерго” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” грошових коштів.
15.09.2020 приватним виконавцем з посиланням на положення статей 3, ч.3 ст.40, 45 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову у ВП № 63041933 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 453807,18 грн.
При цьому, під час розгляду справи відповідачем винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі від 12.10.2020 ВП № 63041933, якою внесено виправлення до документу «постанова про стягнення з боржника основної винагороди» від 15.09.2020, пункт 1 якої викладено у наступній редакції - стягнути з боржника АТ «Облтеплокомуненерго» основну винагороду у сумі 447100,67 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
30.11.2016 набрав чинності Закон України від 03.11.2016 № 1730-VIII “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (надалі - Закон), яким визначається комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Дія цього Закону, у відповідності до приписів статті 2, поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, що встановлено ч. 1 ст. 3 вказаного Закону.
Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 268 від 10.10.2017 “Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання” та Додатку до нього АТ “Облтеплокомуненерго”, код згідно з ЄДРПОУ 03357671, основний вид діяльності згідно ліцензії виробництво, транспортування та постачання теплової енергії - включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» та п. 9 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України №512/5 від 02.04.2015 основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
У відповідності до п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ “Про виконавче провадження” виконавчий збір не стягується, у тому числі - за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість): кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України".
У даних правовідносинах п.6 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» - є нормою матеріального права прямої дії та одним з самостійних організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій.
Отже, визначення поняття заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (застосоване в змісті п.6 ч 5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження») прямо та однозначно наведене в ч.1 ст.1 («Визначення термінів») Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а саме: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Вказане визначення (термінологія закону) вказує на кредиторську заборгованість перед постачальником газу загалом/в цілому, і не містить виключень.
Нарахування здійснені відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах, що відповідає правовій позиції Верховного суду викладеній у постанові від 12 листопада 2018 року у справі №826/22868/15 (№К/9901/11731/18).
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у справі №904/10242/17 від 17 липня 2018 року за касаційною скаргою НАК «Нафтогаз України», в якій Верховний Суд задовольняючи скаргу, визначив, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов'язання, також зазначено, що інфляційні витрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
В силу статтей 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори-та інші правочини; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Таким чином, у AT «Облтеплокомуненерго» обов'язок щодо сплати за спожитий газ перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» виник на підставі договору. Прострочивши оплату за газ, у AT «Облтеплокомуненерго» виник перед постачальником обов'язок сплатити інфляційні та 3% річних на підставі акту цивільного законодавства.
Отже, інфляційні втрати та 3% річних нараховані постачальником природного газу - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» входять до складу грошового зобов'язання (тобто грошового боргу за спожитий газ), а відтак і до кредиторської заборгованості визначеної Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", і за виконавчими документами щодо їх стягнення виконавчий збір не стягується.
Вказане підтверджується актами звірки розрахунків ДК “Газ України” НАК "Нафтогаз України" та AT “Облтеплокомуненерго” від 01.08.2019, підписаних сторонами та сріплених печатками, суми заборгованості по інфляційним втратам та 3% річних вказані, як загальна сума заборгованості за договором, як “КРЕДИТ” за даними ДК Газ України” НАК “Нафтогаз України”.
Правильність застосування в даному випадку правових висновків Верховного Суду викладених в постановах від 12.11.2018 у справі №826/22868/15 та від 17.07.2018 у справі №904/10242/17 підтверджено і Верховним Судом за наслідком розгляду касаційної скарги Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області у аналогічній справі (справа №620/697/19, адміністративне провадження №К/9901/16161/19) та відображено в ухвалі Верховного Суду від 18 червня 2019 року.
В рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно правових актів) №1-7/99 від 09.02.1999, який вказав, що конституційний принцип про зворотну дію в часі поширюється на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб і може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
В даному випадку Законом України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" звільнено теплопостачальні компанії від сплати та встановлено для державного виконавця (приватного виконавця), що виконавчий збір (основна винагорода приватного виконавця) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом - не нараховується.
З системного аналізу п. 6 ч. 5 статті 27, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» та п.9 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 № 512/5 слідує, що вказані норми залишаються незмінними (в редакції 30.11.2016) з моменту виникнення правовідносин, пов'язаних з прийняттям Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", і до цього часу та визначають, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що підзаконні акти, що регламентують організацію примусового виконання судових рішень містять посилання виключно на Закон України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», і не містять посилання на Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Враховуючи викладене, з урахуванням постанови про виправлення помилки у процесуальному документі приватним виконавцем протиправно нараховано основну винагороду в сумі 447100,67 грн, а тому оскаржувана постанова повинна бути визнана протиправною та скасована.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича від 15.09.2020 про стягнення основної винагороди у розмірі 447100,67 грн, винесеної в межах виконавчого провадження ВП № 63041933.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» судовий збір в розмірі 6807 (шість тисяч вісімсот сім) грн 12 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: Акціонерне товариство “Облтеплокомуненерго” (вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03357671).
Відповідач: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича (вул. Дегтярівська, 25-А, корпус 1, офіс 2, м. Київ, 04119).
Повне рішення суду складено 21.10.2020.
Суддя О.М. Тихоненко