21 жовтня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/601/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в м. Києві від 27.06.2018 року (форма "Ф") № 0108832 -1310-2654 про нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 64675, 20 грн, за майно (нежитлову будівлю), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Чернівецькій області від 27.05.2019 року (форма "Ф") № 0216304-1310-2654 про нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 75245,55 грн, за майно (нежитлову будівлю), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
- стягнути на користь позивача понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником нежитлових виробничих приміщень загальною площею 2021,10 кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відносяться до класу "Будівлі промисловості", згідно Державного класифікатора будівель і споруд.
Звертав увагу суду на те, що згідно з положеннями підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі -ПК) зазначені вище будівлі не є об'єктами оподаткування, при цьому вказав, що вони використовуються останнім у господарській діяльності як фізичної особи - підприємця для виробництва меблів для офісів, кухонних меблів та інших меблів.
Відтак вважає, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно визначив податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вказані об'єкти нежитлової нерухомості.
2. Представник ГУ ДПС у Чернівецькій області подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що в даному випадку він не є належним відповідачем в даній справі, оскільки оскаржувані податкові повідомлення - рішення виносились ГУ ДФС у м.Києві.
3. Відповідач (ГУ ДПС у м. Київ) подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Посилаючись на норми податкового законодавства зазначив, що застосування пункту "є" пп. 266,2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, зокрема наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
У разі, якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. В такому разі, податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства.
На думку відповідача, застосування для цілей оподаткування підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе щодо будівель промисловості, які перебувають у власності саме промислових підприємств, а тому ця пільга не поширюється на фізичних осіб або іноземців, у тому числі й тих, які зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності.
Відтак, об'єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачеві, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи -підприємця, не підпадає під дію пункту "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ.
Враховуючи викладене вище вважає, що податкові повідомлення - рішення від 27.06.2018 № 0108832-1310-2654 та від 27.05.2019 № 0216304-1310-2654 винесені з урахуванням норм діючого законодавства.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. 13.05.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
2. 05.06.2020 року ухвалою суду здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін у спрощене позовне провадження з викликом сторін у розгляді справи.
3. Ухвалами суду витребувано Інвентаризаційну справу об'єкта нерухомості, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , для огляду в судовому засіданні.
4. 28.09.2020 року ухвалою суду визнано обов'язковою явку в судове засідання позивача - ОСОБА_1 .
5. 20.102020 року ухвалою суду виключено зі складу відповідачів ГУ ДПС у Чернівецькій області.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання в якому просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.
2. Представник відповідача в судове засідання не з'явився подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.
3. Враховуючи приписи статті 194,205 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем з 29.12.2008 року, основний вид діяльності - Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, а також - виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі - код КВЕД 31.01, виробництво інших меблів - код КВЕД 31.09, виробництво кухонних меблів - код КВЕД 31.02, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с.8-11)
2. На підставі договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2005 року позивачем придбано нежитлову будівлю, загальною площею 2021,10 кв.м., зокрема будівля складу літ. “Ф”, за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.16)
3. У зв'язку із наявністю у позивача зазначеного нежитлового приміщення, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0108832-1310-2654 від 26.07.2018 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем “Податок на не рухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості” за 2017 рік на суму 64675,20 грн. (а.с.58);
- №0108832-1310-2654 від 27.05.2019 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем “Податок на не рухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості” за 2018 рік на суму 75245,55 грн.(а.с.58)
4. Відповідно до п 7.3 експертного висновку Державного підприємства "Державний науково - дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" АС1 № 1932601 від 22.11.2019 року, щодо вірності здійснення фізичною особою ОСОБА_1 класифікації об'єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 слідує, що зазначена нежитлова будівля відноситься до складу 1251 "Будівлі промисловості". (а.с.20-22)
5. Судом також досліджена Інвентаризаційна справа об'єкта нерухомості, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , копії якої долучено до матеріалів справи. Згідно відомостей вказаної справи встановлено, що загальна площа приміщення становить 2021,1 кв.м., призначення будівлі по переобладнанню площі - складське.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно із статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
2. Відповідно до положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Підпунктом “є” 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
3. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу “Будівлі нежитлові” (група 125 “Будівлі промислові та склади” клас 1251 “Будівлі промисловості”).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 “Будівлі промисловості”, що включає підкласи: 1251.1 “Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості”; 1251.2 “Будівлі підприємств чорної металургії”; 1251.3 “Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості”; 1251.4 “Будівлі підприємств легкої промисловості”; 1251.5 “Будівлі підприємств харчової промисловості”; 1251.6 “Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості”; 1251.7 “Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості”; 1251.8 “Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості”; 1251.9 “Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне”.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) “Будівлі промислові та склади” належить клас (код 1251) “Будівлі промислові”, який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.
4. Судом встановлено, що за всіма своїми об'єктивними будівельно-технічними характеристиками належна позивачу будівля є промисловою будівлею, де виробляються меблі, що є діяльністю позивача як ФОП, що підтверджується даними ЄДРПОУ та матеріалами інвентаризаційної справи де зазначено, що нежитлова будівля є складським приміщенням.
Суд зазначає, що відповідачем у даній спірній ситуації фактично не заперечується того, що належна позивачеві будівля є промисловою, проте, наполягає на необхідності нарахування позивачеві спірного податкового зобов'язання виключно з підстав статусу позивача власника будівлі як фізичної особи.
З системного аналізу положень ПК України, якими врегульовані питання справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єктивно випливає, що поняття “платник податку” безумовно не є тотожним поняттю “об'єкт оподаткування”.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт нерухомості, а не суб'єкт як власник такої нерухомості. Тобто при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Отже, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності.
Поряд із цим, відповідно до положень чинного законодавства, юридичні особи та фізичні особи-підприємці належать до однієї категорії учасників господарського процесу, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
5. Згідно з приписами частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Виключення будівель промисловості, що належать на праві власності фізичній особі-підприємцю, з числа об'єктів нерухомості, які за законом не є об'єктами оподаткування, негативно впливає на конкурентоздатність такого підприємця порівняно з юридичними особами та явно суперечить, визначеним Податковим кодексом України принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу тощо (пп. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 ПК України).
6. Підпунктом 66.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлена податкова пільга (звільнення від оподаткування) щодо визначених в цих нормах об'єктів нерухомості.
Так, підпунктом "є" зазначеного підпункту встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті30 ПК податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК).
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
При цьому, обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1статті 266 ПК визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об'єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об'єкти за функціональним призначенням.
Отже, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі N 820/3556/17,
У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2018 року (справа N 806/2676/17), а саме в частині того, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
Крім того, аналогічний висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 09.02.2020 року справа № 520/8562/19, що в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує при застосуванні до спірних правовідносин.
7. Отже судом достовірно встановлено, що об'єкт нежитлової нерухомості, який належать позивачеві, є промисловою будівлею, де виробляються меблі, що є одним із видів діяльності останнього, як фізичної особи-підприємця. Зазначені факти встановлено на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Проаналізувавши наведене вище в контексті встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, про неправомірне визначення контролюючим органом позивачеві сум податкових зобов'язань, оскільки належні йому об'єкти нерухомості не є об'єктами оподаткування. Помилково також відповідачем трактовано норму податкового кодексу за критерієм суб'єктного складу платника податку на нерухоме майно, внаслідок чого останній дійшов помилкового висновку, що така стосується тільки промислових підприємств.
8.Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність фактів порушень податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваних рішень, оскільки такі рішення не в повній мірі відповідають наведеним вище критеріям статті 2 КАС України.
9. Вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне також зазначити і те, що позивачем в позовних вимогах помилково ідентифіковано фіскальний орган ГУ ДФС України в Чернівецькій області, яким прийнято одне із рішень (№0216304-1310-2654 від 27.05.2019 року), оскільки таке рішення прийнято ГУ ДФС у м.Києві. Відтак, належним і вірним способом захисту порушеного права є визнання протиправним і скасування рішення ГУ ДФС у м.Києві, яке власне і є повноважним органом у спірних правовідносинах.
10. Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
11. Підсумовуючи наведене суд зазначає, що в матеріалах справи наведено достатньо доказів, які повністю спростовують позицію відповідача, відтак адміністративний позов слід задовольнити повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Враховуючи те, що адміністративний позов задоволено повністю, тому сплачений позивачем судовий збір в сумі 1400,80 грн слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в м. Києві від 27.06.2018 року (форма "Ф") № 0108832 -1310-2654, про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 64675, 20 грн, за майно (нежитлову будівлю), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в м. Києві від 27.05.2019 року (форма "Ф") № 0216304-1310-2654, про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 75245,55 грн, за майно (нежитлову будівлю), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві судові витрати - судовий збір в сумі 1400,80 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ: 43141267).
Суддя О.В. Боднарюк