Справа № 560/3878/19
21 жовтня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши заяву щодо здійснення судового контролю по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій щодо поступової виплати сум перерахованої пенсії за вислугу років за рішенням суду, та зобов'язання здійснити виплату пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням суми її підвищення без застосування вказаного принципу.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року суд визнав протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та зобов'язав відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість по перерахованій за рішенням суду, але не виплаченій пенсії за період з 23.05.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 43843,71 (сорок три тисячі вісімсот сорок три гривні) 71 коп.
Також суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року - без змін. Рішення набрало законної сили 07.08.2020 року.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов звіт про виконання рішення суду. Суд призначив даний звіт до розгляду в порядку письмового провадження.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу про призначення до розгляду заяви про прийняття звіту позивач отримав.
З наданих до звіту документів вбачається, що перерахована позивачу пенсія за період з 23.05.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 43843,71 не виплачена, чого відповідач не спростував. Відповідач зазначає, що зазначені кошти будуть виплачені при наявності відповідного фінансування. Що стосується коштів, що підлягали виплаті з 01.09.2020 року по 30.06.2020 року в сумі 21921,80 грн., відповідач зазначає, що вони будуть виплачуватись щомісячно в рівних сумах до червня 2021 року, а доплата за вересень 2020 року в сумі 2192,29 грн. вже виплачена 04 вересня 2020 року.
Суд звертає увагу на те, що поновлення виплати пенсії, на яке посилається відповідач, не свідчить про повне виконання рішення суду у цій справі, оскільки ним суд зобов'язав пенсійний орган виплатити позивачеві повну суму перерахованої пенсії за іншим рішенням суду. Крім того, довідка-розрахунок, надана відповідачем, ніяк не підтверджує майбутню виплату позивачу заборгованості і не є взятим на себе пенсійним органом зобов'язанням такої виплати. Також відповідач не надав докази виплати позивачу частини нарахованих коштів у вересні 2020 року.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно з ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Зважаючи на це, покликання відповідача на відсутність фінансових ресурсів не може вважатись обставиною, що виправдовує невиконання судового рішення. Невиплата особі коштів з посиланням на їх відсутність без будь-яких належних доказів, які це підтверджують (листи про відсутність коштів не є належними доказами), порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які виплати проводити громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату коштів, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У справі "Шмалько проти України" Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. У справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Оскільки відповідачем не надані докази відсутності необхідного фінансування для виплати позивачу коштів, як і докази вчинення будь-яких дій для їх отримання з метою виконання судового рішення, поданий звіт не свідчить про виконання рішення суду.
Відповідно до частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До спливу наданого судом нового строку відповідач зобов'язаний подати звіт про повне виконання рішення суду на користь позивача, тобто про виплату останньому нарахованих коштів. Неподання такого звіту або якщо суд прийде до висновку про необґрунтованість бездіяльності, може бути підставою для вирішення питання застосування штрафу до відповідальної особи згідно з положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про прийняття звіту про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року по справі 560/3878/19 - відмовити.
Визнати поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звіт за №2200-0804-7/39239 від 07.09.2020 року таким, що не підтверджує повне та належне виконання рішення суду стосовно виплати ОСОБА_1 заборгованості по перерахованій за рішенням суду, але не виплаченій пенсії за період з 23.05.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 43843,71 грн.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області новий строк (15 робочих днів) з дати отримання цієї ухвали, для подання Хмельницькому окружному адміністративному суду звіту про повне та належне виконання рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя І.С. Козачок