Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
20 жовтня 2020 року Справа №520/7893/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) 22.06.2020 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ:43143704), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Східного Управління ГУ ДФС України у Харківській області від 09.04.2019 №0029195806 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 51848,93 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 13.11.2019 №Ф-119027-58 ГУ ДПС у Харківській області про зобов'язання ОСОБА_1 сплатити суму боргу зі сплати єдиного внеску, штрафу, пені на суму 46809,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувані податкова вимога та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки жодних перевірок щодо своєчасності і повноти нарахування та сплати податків, зборів та обов'язкових платежів відносно позивача контролюючим органом не проводилось. Зазначає, що у строки встановлені законодавством вона подавала до контролюючого органу річні податкові декларації про майновий стан і доходи та звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб. Вказує, що нею сплачувалися нараховані суми податку на доходи та єдиного соціального внеску.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/7893/2020.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач 23.07.2020 через канцелярію суду подав відзив, в якому просив відмовити у задоволені позову посилаючись на те, що позивач є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність - (адвокат). Особи, які провадять незалежну професійну діяльність формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за Формою №Д5 із зазначенням типу форми «початкова» (пункт 4 розділу III Порядку №435). Звільняються від сплати ЄСВ виключно фізичні особи-підприємці, в тому числі, ті які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію, нарахування єдиного внеску здійснюється на загальних підставах. Отже, на думку відповідача, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є платниками єдиного внеску на загальних підставах.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що формуючи та надсилаючи вимогу, контролюючим органом не проведено перевірку у порядку, визначеному податковим законодавством.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено, що згідно з даними інформаційної системи «Податковий блок» позивач на момент винесення оскаржуваної вимоги знаходилася на обліку у ГУ ДПС у Харківській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю на спрощеній системі оподаткування.
За обліковими даними з інформаційної системи за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску за 2013, 2015, 2017 - 2019 роки на загальну суму 46 809,65 грн.
За 2013 рік - на суму 3696,58 грн. (528,08 грн. х 7 місяців = 3696,58 грн.). Мінімальний страховий внесок протягом 2013 року становив 528,08 грн. (1521,85 грн.*34,70%=528,08 грн. на місяць, де 1521,85 грн. - мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України «Про державний бюджет на 2013 рік» від 06.12.2012 №5515-VI, 34,70% - ставка ЄСВ);
За 2015 рік - на суму 32 031,60 грн., відповідно поданої декларації від 28.04.2016.
Позивачем відповідно до платіжного доручення від 05.10.2016 сплачено частину нарахування ЄСВ у розмірі 3000,00 грн.
Недоїмка позивача зі сплати ЄСВ становила 29028,18 грн., що підтверджується обліковими даними з інформаційної системи.
За 2016 рік - на суму 15 400,00 грн., відповідно поданої декларації від 30.04.2017.
Позивачем відповідно до платіжного доручення від 15.06.2017 сплачено частину нарахування ЄСВ у розмірі 4000,00 грн.
Недоїмка позивача зі сплати ЄСВ становила 40 428,18 грн. (29028,18 грн. (недоїмка за 2015 рік +15400,60 грн. - 4000,00 грн.), що підтверджується обліковими даними з інформаційної системи.
Таким чином, судом встановлено, що починаючи з 01.01.2016 по 11.11.2019 позивачем самостійно подані звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ.
Водночас, суд звертає увагу на те, що з облікових даних інформаційної системи вбачається, що позивач у 2014 році та з травня 2016 року щомісячно порушувала терміни сплати ЄСВ на підставі чого виникла недоїмка.
На підставі даних ІКП контролюючим органо прийнято рішення про застосування санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або та не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ від 09.04.2019 №0029195806, яким до позивача застосовано:
- штраф у розмірі 10% до 2015 року (за період з 01.05.2014 до 03.06.2014) - 369,66 грн.;
- штраф у розмірі 20% після 2015 року (за період з 01.05.2014 до 03.06.2014) - 18 388,52 грн.;
- пеня (за період з 01.05.2016 по 29.12.2018) - 33 090,75 грн.
Контролюючим органом 13.11.2019 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-119027-58 на суму 46 809,65 грн.
Не погоджуючись із рішенням про застосування штрафних санкцій та податковою вимогою позивач звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі по тексту - Закон України №2464-VI).
Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 1 Закону України №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
За змістом частини четвертої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З правового аналізу викладених законодавчих норм вбачається, що законодавець визначив вичерпний перелік осіб, яких звільнив від сплати за себе єдиного внеску. Наведений перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Так, від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи-підприємці, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, а також члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, та за наявності двох обов'язкових умов: 1 - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.06. 2019 у справі №1640/2837/18.
Суд зазначає, що позивач не відповідає критеріям, встановленим частиною четвертою статті 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», зокрема, він не є особою зазначеною у пунктах 4 та 5-1 частини першої зазначеної статті.
Платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункти1, 2, 4 частини другої статті 6 Закону України №2464-VI).
Згідно частини третьої статті 6 Закону України №2464-VI обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (пункт 8 статті 9 Закону України №2464-VI).
Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону України №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів передбачена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 (далі по тексту - Інструкція №449).
Згідно із підпунктом 2 пунктом 2 Розділу VII Інструкції згідно з частиною 11 статті 25 Закону України до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах:
за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;
за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, визначальним для вирішення даної справи є вчасний факт зарахування сплачених коштів саме до рахунків органів доходів і зборів, оскільки в такому випадку відсутні ознаки складу правопорушення у вигляді несплати єдиного внеску, а зокрема, наслідки, що можуть проявлятися у недотриманні системою загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідних коштів.
Конституційний обов'язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.
При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків/зборів до бюджету.
Тобто за наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.08.18 у справі №803/1054/17.
Відтак, правомірним є висновок контролюючого органу про те, що оскарженим рішенням від 09.04.2019 до позивача правомірно застосовано штраф у розмірі 10% до 2015 року - 369,66 грн. та штраф у розмірі 20% за період з 01.05.2014 до 03.06.2014 - 18 388,52 грн., крім того правомірно нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 01.05.2016 до 29.12.2018, тому його правомірно притягнуто до відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску, відтак оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є обґрунтованим.
Крім цього, згідно даних інтегрованої картки (картки особового рахунку) позивача за таким видом платежу: єдиний внесок, станом на день винесення спірного рішення у позивача була наявна недоїмка, у зв'язку з чим податковим органом правомірно прийнято оскаржене рішення про застосування штрафних санкцій, а позивачем належних та допустимих доказів своєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не надано.
Відповідно до частинини четвертої статті 25 Закону України №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункти 5, 6 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI).
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-VIII установлено з 01.01.2017 мінімальну заробітну плату 3200 гривні.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII установлено з 01.01.2018 мінімальну заробітну плату 3723 гривні.
Отже, з 01.01.2017 мінімальний страховий внесок становив 704 грн. на місяць (3200 грн. х 22 %); з 01.01.2018 мінімальний страховий внесок становив 819,06 грн. на місяць (3723 грн. х 22 %).
Відтак, з 01.01.2017 фізичні особи-підприємці зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок не менше 704 грн. щомісячно, що в сукупності становить 8448 грн. на рік; з 01.01.2018 фізичні особи-підприємці зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок кожного кварталу не менше ніж 2457,18 грн. до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з інтегрованою карткою позивача за ним обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску у сумі 46809,65 грн.
З огляду на те, що позивачем належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону України №2464-VІ, а саме єдиний внесок не сплачувався у повному обсязі за 2013, 2015 - 2019, контролюючим органом прийнято спірну вимогу про сплату боргу (недоїмку) від 13.11.2019 на суму 46809,65 грн.
Суд не погоджується з доводами позивача, що обчислення єдиного соціального внеску контролюючими органами здійснюється виключно на підставі актів перевірок та зазначає наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону України №2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
Таким чином, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску винесена на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу, що відповідає положенням Закону України №2464-VІ, а при формуванні спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) контролюючим органом дотримано вимоги, передбачені Інструкцією №449.
Як встановлено судом, у період, за який відповідачем було сформовано спірну вимогу, позивач мав статус самозайнятої особи, перебувала на податковому обліку та відповідно до зазначених норм у вказаний період була платником єдиного внеску, у зв'язку з чим зобов'язана була сплачувати такий внесок.
Проте, всупереч цим нормам вона не нарахував та не сплатив у встановлений строк єдиний внесок; доказів сплати у повному обсязі єдиного внеску за вказаний період позивач не надала.
Абзацом сьомим частини першої статті 5 Закону №2464-VI передбачено, що зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.
Позивач не надала суду будь-яких доказів, що свідчили б про те, що вона знята з обліку платників єдиного внеску.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, у силу положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, позивач за наявності факту реєстрації як самозайнята особа є платником єдиного внеску і зобов'язана була у 2013, 2015-2019 сплачувати єдиний внесок у порядку і строки, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, проте свій обов'язок не виконав та у визначені строки єдиний внесок не сплатив.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального закону, обов'язок позивача зі сплати існуючої заборгованості за єдиним внеском не спростовано у ході розгляду справи.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, компенсації не підлягають.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області ( вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ:43143704) про визнання протиправними та скасування рішення і вимоги - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 20.10.2020.
Суддя О.В. Ніколаєва