19 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5139/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
16.09.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 з 01.04.2020 нарахованої різниці між розмірами підвищеної та фактично отриманої пенсії за минулий час, а саме: з 01.01.2016 по 31.12.2017;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити в повному обсязі заборгований залишок перерахованої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 сумі 24903,09 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебував на обліку в пенсійному органі як пенсіонер органів внутрішніх справ України та йому призначена пенсія за вислугу років відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач отримував разом із пенсією суму перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, нарахування та виплата яких здійснювалася відповідно до Постанови КМ України №103. З 19.03.2020 позивач перейшов на пенсію за віком, у зв'язку з чим відповідач припинив виплату перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. Позивач вважає припинення виплати перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 протиправним.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/5139/20; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази /а.с. 16-17/.
06.10.2020 до суду надано відзив, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв у межах повноважень, у спосіб та на підставі чинного законодавства. Зазначив, що перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 позивачеві не виплачується у зв'язку з тим, що він більше не отримує пенсію відповідно до вимог Постанови КМУ №103 /а.с. 21-41/.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що з 16.07.1995 ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років згідно із Законом України № 2262-XII від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" /а.с. 29/.
Позивачу проведено перерахунок пенсії з урахуванням уточненої довідки від 24.03.2018 №4/7774 з 01.01.2016 по 31.12.2017 та зазначена доплата виплачувалася в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №103, щомісячно (сторонами не заперечується) /а.с. 35-36/.
ОСОБА_1 з 18.03.2020 перейшов на пенсію за нормами Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим відповідач припинив виплату позивачеві сум перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 /а.с. 39-40/.
За результатами розгляду письмового звернення позивача відповідачем надано відповідь від 16.04.2020, у якій зазначено, що виплата військової пенсії припинена у зв'язку з переходом на пенсію за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; виплата нарахованих коштів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюється разом з пенсією, яку особа отримує відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262; враховуючи вищевикладене, для виплати різниці пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 немає підстав /а.с. 37-38/.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), згідно з абзацом 2 пунктом 3 якої було постановлено наступне:
"Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01.01.2018. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;
з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми".
Аналіз зазначеної норми свідчить, що пункт 3 Постанова №103 взагалі не містить жодної підстави для припинення виплати різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
24.12.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян", підпунктом 2 пункту 1 якої установлено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 01.01.2020 виплачується пенсія, яка з 01.01.2016 перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01.01.2016, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Аналіз зазначеної норми також свідчить, що підпункт 2 пункту 1 Постанова №1088 взагалі не містить жодної підстави для припинення виплати різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно припинено виплату перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
При цьому, доводи відповідача щодо фактичного поєднання різних видів пенсій згідно з нормами різних законів є безпідставними, оскільки предметом позову є заборгованість з виплати за раніше призначеною пенсією, а саме: за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Отже, посилання відповідача на те, що виплата нарахованих коштів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюється разом з пенсією, яку особа отримує відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262, не знайшло свого нормативно-правового підтвердження.
Також суд зауважує, що право на отримання перерахунку пенсії за 2016-2017 роки, проведеного відповідно до Постанови № 103, не залежить від того, чи отримує позивач пенсію за вислугою років, чи перейшов на інший вид пенсії.
Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 20.12.2016 № 7-рп/2016).
У рішенні від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку.
При цьому, оскільки в силу приписів статті 63 Закону № 2262, пункту 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2016 року, указане право не може бути обмежене нормативно-правовими актами, прийнятими пізніше, ніж таке право виникло.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.09.2014, наведені вище обставини розцінюються судом як невиправдане втручання у право позивача на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити в повному обсязі заборгований залишок перерахованої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у сумі 24903,09 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії ОСОБА_1 відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача з січня 2016 року - 3570,40 грн (щомісяця), разом із доплатою у розмірі 1660,21 грн за Постановою № 103 /а.с. 13/.
Таким чином, надані представниками сторін докази підтверджують сплату позивачу частини проведеного перерахунку за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, несплаченою залишилася частина перерахунку станом на момент переходу позивача на пенсію за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обираючи ефективний та належний спосіб захисту порушеного права, суд виходить з наступного.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд з метою повного захисту прав та законних інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови виплатити ОСОБА_1 суму перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити позивачу різницю перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, з урахуванням раніше сплачених сум.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови виплатити ОСОБА_1 суму перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 різницю перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, з урахуванням раніше сплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 (вісімдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017).
Суддя Т.С. Канигіна