Справа №:755/14935/20
Провадження №: 1-кс/755/4601/20
"15" жовтня 2020 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 розглянув клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12020100040005284 від 06 жовтня 2020 року, -
Старший слідчий Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майна, яке подане в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за 12020100040005284 від 06 жовтня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за фактами викладеними у змісті клопотання.
В обґрунтування клопотання, слідча посилається на те, що арешт майна накладається з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 237 КПК Українипри проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як зазначено в клопотанні слідча звернулась з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення в тому числі й збереження речових доказів, а саме : автомобіль марки Школа Октавія, зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , що вилучений 06.10.2020 під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Ст. 98 КПК України визначеною, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Як повідомила слідча в судовому засіданні автомобіль речовим доказом не визнавався і процесуальне рішення по ньому не приймалось.
Враховуючи те, що слідчим не обґрунтовано наявності ризиків передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне у клопотанні слідчого про накладення арешту на майно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 ня про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №120200100040005284 від 06 жовтня 2020 року- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: