ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про передачу адміністративної справи
"21" жовтня 2020 р. справа № 344/10390/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ТзОВ"ФК "Приватні інвестиції", приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович про визнання дій неправомірними та скасування постанов,-
12.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із скаргою, заінтересовані особи: ТзОВ"ФК "Приватні інвестиції", приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович про визнання дій неправомірними та скасування постанов.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.08.2019 адміністративну справу передано за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Відповідно до автоматизованого розподілу судових справ 16.10.2020 року вказану адміністративну справу №344/10390/20 передано на розгляд судді Панікару І.В.
Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Так, у відповідності до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 5 статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Положеннями частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням, наведеним в пункті 3 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Відповідно до частини 1 статті 125 Конституції України, частини 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.
Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).
Територіальна юрисдикція (підсудність) визначена параграфом 3 Глави 2 Розділу І Загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно приписів частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторонами в даному адміністративному процесі є позивач - ОСОБА_1 та відповідач - приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович, а спір стосується оскарження дій приватного виконавця.
Згідно матеріалів поданої скарги, адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .
Також, судом встановлено, що місцезнаходженням приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. є АДРЕСА_2 .
Таким чином, судом встановлено, що позовну заяву подано з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) адміністративних справ.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Вирішуючи питання щодо територіальної юрисдикції (підсудності) даної адміністративної справи, суд виходить з наступного.
Зміст положення частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що якщо предметом спору є оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність - за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) позивача або за місцезнаходженням відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України).
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача та місцезнаходженням відповідача до Тернопільського окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на село Біла Тернопільського району Тернопільської області та місто Тернопіль і який, в даному випадку, є повноважним судом, в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини поняття "суд, встановлений законом" передбачає розуміння суду, як юрисдикційного органу, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом. ЄСПЛ у рішеннях наголосив, що поняття "суд, встановлений законом", стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування "суду", але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді ("Coeme та інші проти Бельгії" №3249296, рішення від 22 червня 2000 року; "Gurov проти Молдови" №3645502, рішення від 11 липня 2006 року; "Олександр Волков проти України" №21722/11, рішення від 9 січня 2013 року; "DMD Group A.S. проти Словаччини" №1933403, рішення від 5 жовтня 2010 року; "Сокуренко і Стригун проти України" №№29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2007 року).
За змістом частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи неповноважним складом суду є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Згідно частини 1 статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа територіально підсудна іншому адміністративному суду, а відтак справу належить передати на розгляд Тернопільському окружному адміністративному суду.
На підставі наведеного, керуючись статтями 25, 29, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративну справу № 344/10390/20 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ТзОВ"ФК "Приватні інвестиції", приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович про визнання дій неправомірними та скасування постанов - передати на розгляд Тернопільському окружному адміністративному суду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Панікар І.В.