Дата документу 19.10.2020
Справа № 334/4471/20
Провадження № 2/334/3129/20
19 жовтня 2020 року місто Запоріжжя
Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Добрєва М.В., при секретарі Череп М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу обслуговування громадян м.Запоріжжя (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії,
Позивач звернулася до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Дніпровського відділу обслуговування громадян м.Запоріжжя (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії.
В обґрунтування вимог позивача посилається на те, що вона є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території в м.Донецьк. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії померлого. 28.04.2020 року державним нотаріусом Мізік В.В. було видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманої пенсії в розмірі 208 643,55 грн. 13.07.2020 року позивачці була виплачена сума у розмірі 168 158,56 грн. У зв'язку з чим спросить стягнути з відповідача на користь позивача 40 484,99 грн. недоотриманої суми пенсії.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на задоволенні позову наполягали.
Представник відповідача надав суду письмовий відзив, з якого вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України позовні вимоги не визнає. Свої заперечення обґрунтовує тим, що недоотримана пенсіонером з власної вини пенсія виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії. Просять суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд розглядає справу без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц зроблено висновок, якщо предметом позову є майнова вимога про визнання в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти, тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, дана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом позову у справі є вимога про стягнення грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьк, про що складений актовий запис № 668.
ОСОБА_1 , є донькою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , серія НОМЕР_2 від 10.11.1973 року та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 13.03.1998 року.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.04.2020 року, виданим державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Мізік В.В., спадкоємцем до зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1941 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається зокрема з: недоотриманої пенсії у розмірі 208643,55 грн., що належала спадкодавцеві, ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої відділом з питань виплати пенсій № 2 управління з питань виплати пенсій ГУ ПФУ в Запорізькій області від 14.11.2019 року за № 2102/05.
ОСОБА_1 було виплачено виплату недоотриманої пенсії у розмірі 168158,56 грн.
Відповідно до ст. ст.12 ,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 77 ЦПК України належним визнається доказ, який містить інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми доказами у відповідності до ст. 80 ЦПК України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Представлені суду докази відповідають змісту статей 77 - 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.
При цьому, обставини, що стосується перерахування та відповідно отримання суми пенсії у розмірі 168158,56 грн. не заперечувалися жодною із сторін, тому вони відповідно дост. 81 ЦПК України окремому доказуванню не підлягають.
Предметом спору (зміст позовних вимог) між сторонами є стягнення нарахованої, однак не виплаченої у повному обсязі пенсії за віком, яка входить до спадкової маси у розмірі 208643,55 грн., ці обставини стороною відповідача не спростовані.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій статті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Отже, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату відповідної суми.
Позивач наводить аргумент, що відповідачем сплачено недоотриману пенсію спадкодавця у розмірі 168158,56 грн., на що відповідач стверджує, що ним виплачено недоотриману пенсію за минулий час за три роки до дня звернення за отриманням пенсії відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до положень статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується до вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу або своєчасно не отриманих пенсіонером, на виплату яких він мав право, з власної вини.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Отже, норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини, що регулюються нормами ст. 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наведених норм матеріального права, правові підстави для обмеження виплати недоотриманої спадкодавцем пенсії за період три роки до дня звернення спадкоємця за отриманням пенсії відповідно до ст. 46 наведеного Закону у відповідача були відсутні.
З огляду на викладене, суд вважає обмеження виплати недоотриманої пенсії строком три роки необґрунтованими та такими, що спростовуються встановленими судом обставинами та наведеними вище нормами матеріального права, згідно яких сума пенсії, що належала пенсіонерові, але не була ним одержана за життя, передається членам його сім'ї у повному обсязі, тому позовні вимоги на суму 40484,99 грн. ґрунтуються на нормах ст. 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та підлягають задоволенню.
При цьому обставини щодо недоплати вказаної суми відповідачем не спростовані.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 377/612/17 від 06 лютого 2019 року.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що відмова у виплаті успадкованих позивачем коштів становить порушення його права на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, розходи по оплаті судового збору в сумі 840,80 грн. слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.16, 231, 218, 1227 ЦК України, ст. ст.46,52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст.4,12,13,76-81,84,89,141,158,160,223,247,263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровського відділу обслуговування громадян м.Запоріжжя (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування нараховану, але не виплачену пенсію її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 40484,99 грн.
Витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_4 , фактична адреса проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 20490012, адреса: м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158-Б.
Суддя: Добрєв М. В.