Справа № 706/752/20
2/706/379/20
21 жовтня 2020 року м.Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Орендарчука М.П.,
за участю секретаря судового засідання Карбівська Я.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Христинівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та пені за угодою позики, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу та пені за угодою позики.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 31.01.2017р до нього звернувся ОСОБА_2 з проханням позичити 1200 грн. для оплати за виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за межі Укаїни.
За угодою позики, укладеною 31. 01.2017, у письмовій формі ним, позикодавцем, ОСОБА_1 та, позичальником, ОСОБА_2 він передав йому 1200грн, він прийняв зобов'язання повернути борг до 20.07 2017року.
За користування грішми за порушення виконання боргового зобов'язання визначена відповідальність в обсязі 5% від простроченої суми за кожний день прострочення, що складатиме 60. грн. за добу
До цього часу борг не повернутий, довгий час був відсутній дома, сусіди повідомили що появився сусід ОСОБА_2 зустрівшись з ним він нього запевнив, що отримає на днях кошти і розрахується з ним, сусіди повідомили, що він пішов в АТО на неодноразові письмові та телефонні дзвінки одні обіцянки, що потерпи трошки розрахуюсь Відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умови договору, та вимог цивільного законодавства.
До повернення підлягають суми з врахуванням процентів.
За угодою позики від 31.01.2017 р. з врахуванням процентів сума позики 1200 грн., проценти з 20.07.2017р. до 20.072020р складає 1095 днів, а 5 % за користування грішми 60 грн. за добу 1095 днів х на 60 грн. буде 65 700грн .плюс борг 1200 гр. що разом буде 66 900 гр.
Всього до повернення за договором позики та 5% за користування грішми буде 66 900 грн.
Позивач в судове засідання не зявився, проте від нього до суду надійшла заява, в якій він зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать почтові повідомлення, за зареєстрованим місцем проживання відповідно до вимог ч. 7 ст. 128 ЦПК України, від неї також не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, ним не поданий відзив. Суд вважає, що відповідач не зявився у судове засідання без поважних причин.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та відповідача ОСОБА_2 і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенцію ратифікованоЗаконом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р.) «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку».
Верховний Суд України у листі від 25 січня 2006 року № 1-5/45 зазначає, що «критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів». Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Суд приходить до висновку, що відповідач, який не пребуває у судові засідання без поважних причин, зловживає своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.
Під зловживанням правом розуміють особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у соціально шкідливих вчинках суб'єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.
Суд, дослідивши надані йому письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з наступного.
ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
ч.3 ст.12 ЦПК України, передбачено що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ч.1.ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
ч.1 ст.95 ЦПК України передбачено, що письмові докази є документи, які містять дані для правильного вирішення справи.
Стаття 81. ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до розписки - « Я ОСОБА_2 проживаю за адресою АДРЕСА_1 31.01.2017 р. позичив в ОСОБА_1 1200 грн які зобовязуюсь віддати до 20.07.2017 р. у випадку не повернення 5% від суми в сутки»
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Дана правова позиція відображена у постанові ВСУ у справі за № 6-487цс17.
Дослідженою борговою розписки від 31.01.2017 року судом встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) ОСОБА_1 передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник ОСОБА_2 зобов'язується повернути позикодавцеві, таку ж суму грошових коштів (суму позики), а у разі прострочення виконання зобов'язання сторони передбачили відповідальність в розмірі 5% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів встановив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір позики грошей.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054,1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України, можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Відповідач в суді даним правом не скористався і дана обставина не може бути врахована судом при винесенні рішення.
За таких обставин позов підлягає до задоволення щодо стягнення основного боргу та пені за прострочення виконання в повному обсязі.
Окрім того, позивачем ставиться питання про стягнення із відповідача на його користь судових витрат а саме, судовий збір та послуги адвоката. Однак позивачем підтверджено документально лише судові витрати у розмірі 840 грн., 80 коп, що стосується послуги адвоката то позивачем не надано жодного доказу про надання йому адвокатом правової допомоги, а тому до стягнення підлягають 840.80 грн. документально підтверджених судових витрат. За таких обставин позов підлягає до задоволення частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 536, 610, 1049, 1050 ЦК України, керуючисьст.ст. 4, 10, 12, 82, 141, 263,264, 265, 268, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( жителя АДРЕСА_2 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму 66900 грн. згідно укладеної умови з врахуванням процентів за договором позики
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , сплачений ним судовий збір в розмірі 840.80 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: М.П. Орендарчук