Справа №333/3156/19
Провадження №2/333/168/20
Іменем України
25 вересня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Бобко О.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Абрамян А.Л. , третя особа - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю, -
04.06.2019 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про усунення перешкод у здійсненні приватизації житла.
23.01.2020 позивач ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву про визнання права власності за набувальною давністю, мотивуючи свої вимоги тим, що вона все своє життя, з самого народження (1946 року) мешкає у другій половині житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з домової книги та довідками департамента реєстраційних послуг. Ця житлова площа для неї та її сина ОСОБА_4 , зареєстрованого по цій же адресі, є єдиним постійним місцем проживання, вони щомісячно сплачують усі обов'язкові комунальні платежі та податки.
Другу частину цієї будівлі, у розмірі 73/100 частини, займає ОСОБА_5 . Свою частину будинку ОСОБА_5 придбала за договором купівлі-продажу у попереднього власника ОСОБА_6 .
Вона у 2004 році звертались до ПРЕЖО № 5 Комунарського району м. Запоріжжя з приводу приватизації частини будинку, де вони живуть, їм відповіли, що цей будинок вже не існує на балансі у Комунарському районі.
Пройшли роки, вони знову вирішили привести усі документи до ладу і здійснити своє право на приватизацію житла. Вона зверталася до МБТІ, у міське управління житлового господарства (ЖКХ), районної адміністрації Запорізької міської ради , територіальну громаду, з метою знайти офіційного власника частини будинку, у якому вони живуть, але їй скрізь відповідали, що ця частина будівлі АДРЕСА_1 не зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Не має ніякої інформації стосовно будівлі ні у Головному управлінні статистики, ні в державному архіві Запорізької області.
Частина будинку нібито раніше була на балансі ДУ № 3, потім КП «ПРЕЖО № 5», потім МКП « Основаніє», далі КП «Наше місто», а вони були як наймачі.
Вона звернулась до Запорізької міської Ради щоб вона, як територіальна громада, зареєструвала цю частину будинку як власник, бо вона ніде не існує. Але їй дали відповідь від 30.10.2018 «Для встановлення права власності на частину будинку АДРЕСА_1 необхідно встановити момент виникнення цього права та власника, а потім звернутися до суду щодо визнання права власності».
З матеріалів інвентарної справи свідчить, що цей будинок на підставі договору про право будування від 14.08.1928, побудував ОСОБА_7 - родич її мами ОСОБА_8 , яка стала проживати однією сім'єю з ОСОБА_7 та його дружиною ОСОБА_9 . Далі ОСОБА_10 був засуджений, тому його дружина ОСОБА_9 рішенням народного суду 6-ої ділянки Сталінського району м. Запоріжжя від 30.05.1952 р. (справа № 2-233) виключила з акту опису майна Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 та стала власником цієї частини будинку, яку вона потім за договором утримання до віку передала її сестрі ОСОБА_11 , яка потім його за договором купівлі-продажу від 1999 року продала ОСОБА_6
24.01.2000 ТОВ ЗМБТІ з урахуванням зроблених добудов прийшло до висновку , що частина будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 - 73/100 частин, на цю частину був складений технічний паспорт, а 27/100 частин цього будинку реєстрацію не пройшло. Далі свою частину будинку ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу передав ОСОБА_5 , про що свідчить технічний паспорт.
Друга частина будинку, де весь цей час вони жили з сином, знаходилась на балансі будинкоуправління № 17 на підставі акту від 01.07.1952, але з 1952 р. реєстрацію прав власності ця частина до цього часу так і не проходила, про що свідчать надані до справи додатки.
З урахуванням частини ОСОБА_5 частина будинку АДРЕСА_1 де все життя проживала її мати, та вона з сім'єю складає 27/100 ч., куди входить: житловий будинок літ. А,А1, загальною площею 118,1 кв.м., житловою площею - 62, 2 кв.м., та господарчі будівлі та споруди сараї літ. Б.Е, навіс літ. З, недобудована вбиральня літ. К; недобудований душ літ.Л, душ літ.М, водопроводи № 2,9, паркани № 5,11,12,14,15; зливна яма № 10, хвіртка ; ворота № 16,17 , замощення І, II.
20.12.2019 був складений технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно експертного висновку вартість 27/100 частини дома по АДРЕСА_1 - TOB « Брок Сервіс Плюс» , на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 959/19 від 16.12.2019 р. який складає - 87 496 гр.00 коп.
Представник відповідача надав до суду відзив в якому зазначив, що спір суд повинен розглядини у відповідності до чинного законодавства.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Представник відповідача підтримав свою позицію, викладену у відзиві.
Третя особа ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд установив таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 все своє життя, з самого народження (1946 року) мешкає у Ѕ половині житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з домової книги та довідками департамента реєстраційних послуг.
Відповідно дост.41 Конституції України, ст.ст. 321,328 ЦК Україниправо власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
З матеріалів інвентарної справи свідчить, що будинок на підставі договору про право будування від 14.08.1928, побудував ОСОБА_7 - родич мати позивачки, яка стала проживати однією сім'єю з ОСОБА_7 та його дружиною ОСОБА_9 . Далі ОСОБА_10 був засуджений, тому його дружина ОСОБА_9 рішенням народного суду 6-ої ділянки Сталінського району м. Запоріжжя від 30.05.1952 р. (справа № 2-233) виключила з акту опису майна Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 та стала власником цієї частини будинку, яку вона потім за договором утримання до віку передала її сестрі ОСОБА_11 , яка потім його за договором купівлі-продажу від 1999 року продала ОСОБА_6
24.01.2000 р. ТОВ ЗМБТІ з урахуванням зроблених добудов прийшло до висновку , що частина будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 - 73/100 частин, на цю частину був складений технічний паспорт, а 27/100 частин цього будинку реєстрацію не пройшло. Далі свою частину будинку ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу передав ОСОБА_5 , про що свідчить технічний паспорт.
Друга частина будинку, де весь цей час вони жили з сином, знаходилась на балансі будинкоуправління № 17 на підставі акту від 01.07.1952, але з 1952 р. реєстрацію прав власності ця частина до цього часу так і не проходила, про що свідчать надані до справи додатки.
З урахуванням частини ОСОБА_5 частина будинку АДРЕСА_1 де все життя проживала її мати, та вона з сім'єю складає 27/100 ч., куди входить: житловий будинок літ. А,А1, загальною площею 118,1 кв.м., житловою площею - 62, 2 кв.м., та господарчі будівлі та споруди сараї літ. Б.Е, навіс літ. З, недобудована вбиральня літ. К; недобудований душ літ.Л, душ літ.М, водопроводи № 2,9, паркани № 5,11,12,14,15; зливна яма № 10, хвіртка ; ворота № 16,17 , замощення І, II.
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першоїстатті 344 ЦКособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при завоподінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходжений майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).
Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).
Враховуючи положення пункту 8Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю, (п. 11 Постанови)
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 4,5 ЦК України, а також частини 4 статті 344 ЦК України.
Виходячи зі змісту частини 1 статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першоїстатті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Враховуючи, що ОСОБА_1 відкрито, безперервно володіє 27/100 частини будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , добросовісно ним заволоділа, наявні всі правові підстави для визнання за нею в судовому порядку права власності на житловий будинок за набувальною давністю.
На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 12,13,247,259,264,265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 27/100 частини будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами: житловий будинок літ. А,А-1, загальною площею 118,1 кв.м., житловою площею - 62, 2 кв.м., господарчі будівлі та споруди сараї літ. Б.Е, навіс літ. З, душ літ. М., водопроводи № 2,9, паркани № 5,11,12,14,15; зливної ями №10, хвіртка №13; ворота № 16,17; замощення І, II, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ю.Р.Піх