08 жовтня 2020 року Справа № 280/4075/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., представника позивача: адвоката Загорського Д.Д., представника відповідача: Лисенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою
Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, буд. 2/40; код ЄДРПОУ 00152359)
до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43350935)
про визнання протиправними та скасування рішень,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» (далі - позивач, ПрАТ «БЕРТІ») до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00171;
2) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000086/1 від 29.05.2020.
Позовна заява подана предстваником позивача адвокатом Загорським Д.М., який діє на підставі ордеру серія АР 1017454 від 16.06.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними.
Ухвалою суду від 24.06.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 23.07.2020.
17.07.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№32771), в якому висловлює свою незгоду з заявленими позовними вимогами з тих підстав, що в поданих позивачем до митного оформлення документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару виявлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи. Однак декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. Враховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товару за визначеною ним митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття Митницею оскаржуваних рішень. Просить в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 23.07.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 17.08.2020.
03.08.2020 представником позивача подано відповідь на відзив (вх.№35085), у якій підтримав раніше висловлені доводи та аргументи, та вказав, що у поданих позивачем документах відсутні розбіжності у числових значеннях складових заявленої митної вартості, позиція відповідача базується виключно на довільному трактуванні нормативно-правових актів.
Ухвалою суду від 17.08.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2020.
Ухвалою суду від 07.10.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 08.10.2020.
Під час судового розгляду представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті справи, просив позов задовольнити.
Під час судового розгляду представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у заявах по суті справи, просив в задоволенні позову відмовити.
У відкритому судовому засіданні 08.10.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, встановив такі обставини.
Між позивачем (Покупець) та Компанією Vitry Middle East General Trading L.L.C (Продавець), укладено контракт №VTR/BT/20032020 від 20.03.2020 (далі - Контракт від 20.03.2020), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити синтетичний каучук, натуральний каучук і хімічні добавки для переробки каучуку.
Згідно Специфікації №3 від 19.05.2020 до Контракту від 20.03.2020 Продавець зобов'язався передати партію товару загальною вартістю 24 375,60 дол. США.
Для здійснення митного оформлення товару позивач подав 28.05.2020 до митниці митну декларацію UA 110230/2020/011942, відповідно до якої заявлена митна вартість імпортованих товарів за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).
Разом з митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме:
- Контракт від 20.03.2020;
- Специфікація №3 від 19.05.2020 до Контракту від 20.03.2020;
- інвойс від 22.05.2020 №143-05;
- митна декларація типу «Т1» від 25.05.2020 №20LTVR50001732BC02;
- сертифікати якості від 11.12.2019 №1893, від 11.12.2019 №1894, від 16.12.2019 №1921.
За результатами перевірки поданих позивачем до митного оформлення документів на підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що надані документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, а саме:
1) до митного оформлення надано скановані копії сертифікатів якості від 11.12.2019 №1893 та №1894, від 16.12.2019 №1921. Зазначені документи не містять реквізитів, що дозволяють ідентифікувати відомості сертифікатів якості з оцінюваною партією товару. Також документи не містять печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були надані відправником, та вказане дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару;
2) відповідно до п.2.1 контракта від 20.03.2020 №VTR/BT/20032020 зазначено, що вартість товару визначається специфікацією, натомість специфікація №3 від 19.05.2020 не зазначена у комерційному інвойсі 22.05.2020 №143-05;
3) відповідно до п.2.2 контракта від 20.03.2020 №VTR/BT/20032020 зазначено, що вартість контракта становить 78 521,4 дол. США, але у специфікації №3 від 19.05.2020 визначено, що сума контракту з урахуванням специфікації становить 82 777, 4 дол. США, але методом математичного додавання (78 521,4+24 375,6) встановлено, що сума становить 102 897 дол. США та значно перевищує, суму контракту, що зазначена в специфікації №3 від 19.05.2020;
4) в митній декларації країни відправлення №20LTVR50001732BC02 від 25.05.2020 зазначено номер CMR №123/4, натомість до митного оформлення подано CMR № б/н;
5) в митній декларації країни відправлення №20LTVR50001732BC02 від 25.05.2020 також наявне посилання на декларацію №20LTVC0100EK18C306, яка до митного оформлення не надана;
6) в поданій до митного оформлення декларації в гр.44 зазначено номер Інвойсу №143-05 та дата 20.03.2020, що не відповідає справжній даті інвойсу - 22.05.2020;
7) банківські реквізити продавця у контракті від 20.03.2020 №VTR/BT/20032020 не відповідають банківським реквізитам, що вказані в комерційному інвойсі від 22.05.2020 №143-05;
8) митна декларація країни відправлення №20LTVR50001732BC02 від 25.05.2020 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.
У зв'язку зі встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах 29.05.2020 декларанту направлено електронне повідомлення, у якому зобов'язано декларанта надати наступні додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) виписку з бухгалтерської документації;
4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вимог митного органу 29.05.2020 позивач додатково надав:
- лист від 29.05.2020 №2905/1;
- декларацію країни відправлення №20LTVC0100EK18C306.
За результатами розгляду додатково поданих документів Митниця дійшла висновку про не підтвердження позивачем заявленої митної вартості та винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000086/1 від 29.05.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/000086/1 від 29.05.2020.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 Митного кодексу України).
За правилами ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За положеннями ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов'язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.
При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.06.2018 року по справі 804/475/16 (провадження №К/9901/32960/18).
Необхідно зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).
Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.
Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.
Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".
Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи підставою для витребування митним органом додаткових документів стало встановлення в ході перевірки таких розбіжностей.
По-перше, відповідач посилається на те, що до митного оформлення надано скановані копії сертифікатів якості від 11.12.2019 №1893 та №1894, від 16.12.2019 №1921. Зазначені документи не містять реквізитів, що дозволяють ідентифікувати відомості сертифікатів якості з оцінюваною партією товару. Також документи не містять печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були надані відправником, та вказане дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.
Суд зазначає, що у розумінні ст.53 Митного кодексу України сертифікат якості не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, у зв'язку з чим посилання митного органу на те, що аналіз змісту сертифікатів якості від 11.12.2019 №1893 та №1894, від 16.12.2019 №1921 викликає сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, є безпідставним.
По-друге, відповідач вказує, що відповідно до п.2.1 контракта від 20.03.2020 №VTR/BT/20032020 зазначено, що вартість товару визначається специфікацією, натомість специфікація №3 від 19.05.2020 не зазначена у комерційному інвойсі 22.05.2020 №143-05.
Суд зазначає, що в інвойсі від 22.05.2020 №143-05 містяться всі необхідні дані про товар, зокрема, його кількість та ціна, а також посилання на Контракт від 20.03.2020.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що відомості в інвойсі від 22.05.2020 №143-05 повністю узгоджуються з відомостями специфікації №3 від 19.05.2020, а тому відсутність в інвойсі посилань на номер специфікації, жодним чином не свідчить про не підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.
По-третє, митний орган посилається на те, що відповідно до п.2.2 контракта від 20.03.2020 №VTR/BT/20032020 зазначено, що вартість контракта становить 78 521,4 дол. США, але у специфікації №3 від 19.05.2020 визначено, що сума контракту з урахуванням специфікації становить 82 777,4 дол.США, але методом математичного додавання (78 521,4+24 375,6) встановлено, що сума становить 102 897 дол. США та значно перевищує, суму контракту, що зазначена в специфікації №3 від 19.05.2020.
Суд звертає увагу, що в п.2.2 вказаного контракту визначено, що сума контракту на момент підписання становить 78 521,4 дол. США та в подальшому коригується вартістю підписаних сторонами специфікацій. При цьому, визначення загальної суми контракту у Специікації №3 від 19.05.2020 жодним чином не впливає на визначення вартості імпортованої партії товару.
По-четверте, відповідач зазначає, що в митній декларації країни відправлення №20LTVR50001732BC02 від 25.05.2020 зазначено номер CMR №123/4, натомість до митного оформлення подано CMR № б/н. Крім того, в митній декларації країни відправлення №20LTVR50001732BC02 від 25.05.2020 також наявне посилання на декларацію №20LTVC0100EK18C306, яка до митного оформлення не надана. Також зазначає, що митна декларація країни відправлення №20LTVR50001732BC02 від 25.05.2020 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не відноситься до документів, що підтверджують числові значення митної вартості, а лише може вимагатись та досліджуватись (за наявності) митним органом у разі, якщо документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України мають розбіжності, ознаки підробки або всієї інформації.
Посилаючись на виявлені недоліки у митній декларації країни відправлення відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що в свою чергу могли бути усуненими після дослідження декларації країни відправлення.
Крім того, суд зазначає, що наявна в матеріалах справи CMR у верхньому правому куті містить номер - 123/4, що спростовує доводи відповідача про відсутність такого номеру (а.с.29).
Також суд звертає увагу, що на виконання вимог митного органу 29.05.2020 позивач надав декларацію країни відправлення №20LTVC0100EK18C306 (а.с.16).
Крім того, суд вважає безпідставними твердження Митниці щодо обов'язковості наявності на митній декларації країни відправлення №20LTVR50001732BC02 від 25.05.2020 печаток і штампів митних органів країни відправлення, оскільки таке твердження не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, до того ж відповідачем не надано пояснень щодо таких вимог з огляду на подання такої декларації за допомогою засобів електронного декларування.
По-п'яте, Митницею зазначено, що в поданій до митного оформлення декларації в гр.44 зазначено номер Інвойсу №143-05 та дата 20.03.2020, що не відповідає справжній даті інвойсу - 22.05.2020.
Суд зазначає, що у листі від 29.05.2020 позивач повідомив митний орган, що датою комерційного інвойсу №143-05 дійсно є 22.05.2020, отже наданими поясненнями позивач усунув виявлену розбіжність в повній мірі.
По-шосте, відповідач посилається, на те, що банківські реквізити продавця у контракті від 20.03.2020 №VTR/BT/20032020 не відповідають банківським реквізитам, що вказані в комерційному інвойсі від 22.05.2020 №143-05.
Відповідачем не обґрунтовано, яким чином зміна банківських реквізитів продавця впливає на правильність визначення митної вартості товару позивачем.
Суд зазначає, що у контракті від 20.03.2020 №VTR/BT/20032020 та в комерційному інвойсі від 22.05.2020 №143-05 зазначена одна й та сама юридична особа - Vitry Middle East General Trading L.L.C. Юридична особа може мати рахунки у різних банках. Крім того банківськи реквізити юридичної особи можуть змінюватись.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при здійсненні митного оформлення імпортованого товару позивачем у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а виявлені розбіжності не стосувались обов'язкових документів, визначених ч.2 ст.53 Митного кодексу України, не могли бути підставою для витребування додаткових документів та не перешкоджали митному органу перевірити заявлену позивачем митну вартість.
Згідно зі ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: «вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 Митного кодексу України використана наявна у Митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей з розрахунку 1,455 USD/кг за МД №UA110230/2020/008043 від 06.04.2020.
Разом з тим, суд вважає необгрунтованим використання митним органом вказаної митної декларації, оскільки за даною декларацією партія товару імпортувалася при іншій кон'юктури ринку за ціною 1 310 дол. США за тону, встановленою специфікацією №1 від 20.03.2020. Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності інших раніше визначених митних вартостей такого товару.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Оскільки причини відмови, викладені в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення , є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів, така картка також має протиправний характер та підлягає скасуванню.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 4 204,00 грн., у зв'язку з чим вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00171.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000086/1 від 29.05.2020.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниця Держмитслужби судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Приватне акціонерне товариство «БЕРТІ», місцезнаходження: 71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Франка-Новоросійська, буд. 2/40; код ЄДРПОУ 00152359.
Відповідач - Дніпровська митниця Держмитслужби, місцезнаходження: 49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43350935.
Повне судове рішення складено 19.10.2020.
Суддя М.О. Семененко