Справа № 333/2081/20
Провадження № 2-а/333/104/20
20 жовтня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Наумової І.Й.,
за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В..
позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського УПП в Запорізькій області Петрів Олександра Юрійовича, поліцейського УПП в Запорізькій області Молдована Дмитра Сергійовича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся з позовом до поліцейського УПП в Запорізькій області Петрів Олександра Юрійовича, поліцейського УПП в Запорізькій області Молдована Дмитра Сергійовича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 квітня 2020 року поліцейським УПП в Запорізькій області командиром взводу 1 батальйону 2 роти старшим лейтенантом поліції Петрів Олександром Юрійовичем відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичною режимі Серія ЕАК № 2333644 від 02.04.2020 р. Відповідно до винесеної постанови він визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП, та підлягає накладенню адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. Як зазначено в Постанові, він керував ТЗ без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив П. 2.1 ПДР.
Постанова Серія ЕАК №2333644 від 02.04.2020 р. отримана ним особисто 17.04.2020 року рекомендованим листом у відділенні № 118 ПАТ «Укрпошта», належним доказом чого є Накладна № 6900507470931. Отже, строк для подання адміністративної позовної заяви що, оскарження Постанови почався з наступного дня після її одержання.
Вважає, що оскаржувана Постанова про притягнення його до адміністративної відповідальнос за вказане порушення є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного:
02 квітня 2020 року після 21:00 год., він не порушуючи ПДР прямував по Набережній магістралі у м. Запоріжжя у технічно справному автомобілі ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_1 . Раптом, біля АЗС ТОВ «ОККО-СХІД», що знаходиться на Набережній магістралі за адресою м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 13, його зупинив поліцейський УПП в Запорізькій області інспектор 2 взводу 2 роти 1 батальйону рядовий поліції Молдован Дмитро Сергійович. Підійшовши до його автомобіля ззаду, та не представившись, ОСОБА_2 пояснив причину зупинки тим, що керований ним автомобіль рухався з вимкнутим світлом фар. При цьому твердженні він посилався на матеріали відео та фото фіксації. Але, коли він заперечив проти такого твердження, ОСОБА_2 обійшовши автомобіль спереду зміг переконатися у своїй помилці, що і підтвердив словами : «...так, зараз світло є...». Матеріалів відео та фото фіксації їй пред'явлено не було.
Таким чином, ОСОБА_2 порушив вимоги п.1. ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», якою передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу поліцейським.
Позивач зазначає, що всупереч вимогам законодавства йому не було пред'явлено жодного доказу наявності хоча б одної з десяти законних підстав для зупинки транспортного засобу, у тому числі порушення Правила дорожнього руху, та ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
ОСОБА_2 фактично зупинив автомобіль без явних підстав, передбачених ст. 35 Закону «Про поліцію», і, в порушення вимог ч.3 ст.16 Закону «Про дорожній рух» та ст. 32, 35 Закону «Про поліцію», відразу не повідомив конкретну причину зупинки, вважає що ним відносно позивача були вчинені протиправні дії у вигляді безпідставної зупинки автомобіля та продовжував скоювати протиправні дії відносно нього, а саме потребував для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, не маючи законних підстав для зупинки, та доказів про порушення Правил дорожнього руху. Отже поліцейський не має права зупиняти авто і вимагати пред'явити будь-які документи без законної на те підстави. У зв'язку з чим, позивач просить скасувати постанову Серії ЕАК № 2333644 від 02.04.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2020 року відкрито провадження по даній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та додав, що постанову було складено та розглянуто без його участі. Зазначений автомобіль належить йому особисто та тривалий час він не користувався автомобілем та під час зупинки не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Інспектор його запитував «будеш підписувати», але що саме не повідомив. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, не з'явилися, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2020 року відповідачам надано час надати відповідь на позов і всі докази, які підтверджують обставини на яких ґрунтуються заперечення відповідачів. На час розгляду справи відзиву та доказів суду не надано. Заяв, клопотань до суду від відповідачів не надходило.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2020 року посадовою особою Петрів О.Ю. стосовно позивача винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2333644, якою за порушення частини першої статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення на останнього накладено штраф у розмірі 425,00 грн.
Згідно вказаної постанови, 02.04.2020 року о 21 годині 06 хвилин ОСОБА_1 на вул. Миколи Ласточкіна в м. Запоріжжі керував ТЗ ЗАЗ 1102 НОМЕР_1 без чинного страхового полісу обов'язкового страхування, чим порушив п.2.1.г. Правил дорожнього руху - відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП. Від підпису в постанові відмовився (а.с.6).
Вважаючи протиправною постанову накладення адміністративного стягнення позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Тобто, оформлення адміністративного матеріалу, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх процесуальних обов'язків передбачених законом, а отже вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2333644 від 02.04.2020 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 2.1 «ґ» розділу 2 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було притягнуто позивача до відповідальності за порушення пункту 2.1 «ґ» розділу 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р., а саме керування транспортним засобом без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Суд зазначає про те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Факт відсутності у позивача на час зупинки його автомобіля - 02.04.2020 року полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не заперечується позивачем і у позовній заяві і у судовому засіданні.
З встановлених обставин можна зробити висновок про те, що позивач на час зупинки його автомобіля - 02.04.2020 року не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Щодо доводів позивача про те, що відповідач не мав законних підстав для перевірки наявності у позивача поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з огляду на відсутність обставин, передбачених законодавством для здійснення такого контролю, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із ст.53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У відповідності до п.2.1 «ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із п.2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
З огляду на вказані норми права, суд вважає відповідачі мали правові підстави для перевірки наявності у позивача полісу обов'язкового страхування, оскільки такі повноваження інспектора патрульної поліції передбачені чинним законодавством, і вказані повноваження кореспондуються з обов'язком водія мати при собі поліс обов'язкового страхування та пред'являти його на вимогу працівників поліції.
Так, пунктом 21.2 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:
відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
В той же час, пунктом 21.3 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Тобто, вказаною нормою права визначено обов'язок водія мати при собі страховий поліс і такий страховий поліс має бути пред'явлений посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. При цьому, п.21.3 ст. 21 Закону не вказує на те, що поліс страхування може бути пред'явлений на вимогу повноважної особи лише у випадку складання нею протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Аналізуючи зазначені норми права Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Правил дорожнього руху, які визначають повноваження посадових осіб поліції та обов'язки водіїв транспортних засобів, суд приходить до висновку про те, що визначені пунктом 21.2 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстави контролю за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не є вичерпними, оскільки вказаний Закон не є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері безпеки руху та визначає повноваження підрозділів Національної поліції в цих правовідносинах. На думку суду п.21.2 ст.21 Закону, як закону, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено додаткові повноваження підрозділів Національної поліції щодо контролю за наявністю полісу обов'язкового страхування у такому випадку, як складання протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Про вказану правову позицію, на думку суду, свідчать і внесені законодавцем зміни до ч.1 ст.126 КУпАП, попередня редакція якої: «Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне накладення штрафу ….», була змінена: «керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу …». Тобто, ч.1 ст.126 КУпАП, в редакції яка діяла на час прийняття відповідачем оскарженої постанови, передбачала відповідальність за сам факт відсутності або не пред'явлення для перевірки полісу обов'язкового страхування, без такої умови, як «у випадках, передбачених законодавством».
Разом з цим, слід зазначити про помилковість доводів позивача про необхідність скасування оскаржуваної постанови з підстав не повідомлення відповідачем позивачу причини зупинки його автомобіля, враховуючи наступне.
Статтею 23 Закону України "Про національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, в тому числі:
- вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень;
- припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
- регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Частинною 3 вказаної статті визначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З аналізу норм Закону України "Про національну поліцію" можна зробити висновок, що повноваження працівника поліції не є обмеженими для зупинки транспортного засобу виключно при вчиненні особою порушень Правил дорожнього руху та поліцейський з метою запобігання вчинення адміністративного правопорушення має право зупиняти транспортний засіб й у інших випадках.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до поліцейського УПП в Запорізькій області Петрів Олександра Юрійовича, поліцейського УПП в Запорізькій області Молдована Дмитра Сергійовича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Третього адміністративного апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя І.Й. Наумова