Справа № 333/4828/20
Провадження № 1-кп/333/607/20
Іменем України
20 жовтня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Шевченко, Пологівського району, Запорізької області, громадянина України, українця, освіта середня, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого 31.10.2019 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя до штрафу у розмірі 850 грн. Штраф сплачений 31.10.2019 року
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -
ОСОБА_7 , будучі раніше засудженим за вчинення злочину проти власності, судимість за який, в установленому порядку, не знята та не погашена на шлях виправлення не став та знову скоїв корисливий злочин за таких обставин.
24.07.2020 року, приблизно о 14-00 год., ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись, в тому, що його дії залишаються ніким не поміченими, скориставшись відсутністю своїх близьких родичів, з якими проживає разом, з квартири АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, таємно викрав пилосос «Rowenta» в корпусі синього кольору, вартістю 2 500 гривень, який належить потерпілій ОСОБА_5 .
У подальшому, вважаючи, що його злочинні дії залишаться ніким не поміченими, покинув місце вчинення кримінального правопорушення разом із викраденим майном, отримавши реальну можливість розпорядитись ним на власний розсуд.
В результаті протиправних дій ОСОБА_7 потерпілій спричинено матеріальну шкоду на суму 2 500 грн.
До Комунарського районного суду м. Запоріжжя обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 надійшов 07.09.2020 року, відповідно до якого останній обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений заявив клопотання про затвердження угоди про примирення та призначення обумовленого з потерпілою виду та міри покарання.
Відповідно до змісту угоди, 31 серпня 2020 року між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, у порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 471 КПК України, за спільною ініціативою та обопільною згодою укладено угоду про примирення.
У судовому засіданні обвинувачений визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, у повному обсязі та пояснив, що зможе виконати усі умови, передбачені угодою. При цьому, ОСОБА_7 зазначив, що дійсно 24.07.2020 року, приблизно о 14-00 год., з квартири АДРЕСА_2 , де він мешкає, викрав пилосос «Rowenta», що належить ОСОБА_5 . У подальшому, вказаний пилосос повернув, викупивши його з ломбарду. Потерпіла підтвердила що жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.
Обвинувачений та ОСОБА_5 підтвердили суду, що угода про примирення між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просили її затвердити, призначивши узгоджену в ній міру покарання.
Прокурор та захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечували проти затвердження угоди про примирення.
На виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України.
Таким чином, суд, заслухавши потерпілу, обвинуваченого, думки прокурора і захисника, дослідивши матеріали провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України та КК України дійшов до такого.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п. 113 рішення ЄСПЛ у справі «Коваль проти України» від 19 жовтня 2006 року, суд наголосив, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення».
Стаття 6 Конвенції гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роу і Дейвіс проти Сполученого Королівства»). А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28 жовтня 2010 року та «Боротюк проти України» від 16 грудня 2010 року, у пунктах 52 та 80 яких, відповідно, зазначено, що «… ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (рішення у справі «Сейдович проти Італії»).
Пунктом 1 частини 1 статті 468 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Відповідно з ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, який згідно ст.12 КК України, є нетяжким злочином.
Зі змісту угоди про примирення від 31.08.2020 року вбачається, що вона відповідає вимогам, встановленим в ст. 471 КПК України, так як містить усі необхідні реквізити.
Відповідно до умов зазначеної угоди ОСОБА_7 та ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин та покарання, яке повинен понести обвинувачений. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_7 буде призначено покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі. Із застосуванням вимог ст. 75, ч.1 ст.76 КК України ОСОБА_7 звільняється від відбування покарання з призначенням випробування строком 1 рік.
Матеріальних та моральних претензій сторони одна до одної не мають і цивільний позов по справі не був заявлений.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'ясненні сторонам угоди.
Крім того, судом встановлено, що укладення угоди про примирення між сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, ОСОБА_7 зможе виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Для з'ясування добровільності укладення угоди прокурором надані матеріали провадження, які судом вивчені на предмет наявності скарг обвинуваченого та потерпілої під час досудового розслідування, але останні відсутні.
Також, суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а потерпіла розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.
Судом встановлено, що дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони примирились добровільно, узгоджений вид та міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, і обставину, що пом'якшує йому покарання, а саме: щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги, що умови даної угоди відповідають вимогам ст. 471 КПК України та КК України, враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_7 роз'яснені та зрозумілі наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав та необхідність затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_7 та призначення останньому узгоджених сторонами виду та міри покарання.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов заявлений не був.
Встановлено, що слідчий Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 своїми постановами від 28.07.2020 року визнала речовими доказами: пилосос «Rowenta» в корпусі синього кольору, молоток, викрутку, стамеску, ніж, а також змив на марлевий тампон і 2 сліда пальців рук.
Відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: майно, що було предметом кримінального правопорушення, конфіскується, крім того, яке повертається власнику (законному володільцю).
Отже, викрадене майно, яке під час досудового розслідування було повернуто потерпілій, необхідно залишити останній як і молоток, викрутку, стамеску та ніж. Змив на марлевий тампон і 2 сліда пальців рук необхідно знищити.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 370, 373, 374, 468, 469, 471, 473 - 476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення від 31.08.2020 року у кримінальному провадженні №12020080040002092, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.07.2020 року, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_7 .
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.185 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Згідно вимог ст. 76 КК України, у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки:
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.
Речові докази:
- пилосос «Rowenta» в корпусі синього кольору, молоток, викрутку, стамеску, ніж, що зберігаються у потерпілої ОСОБА_5 - залишити останній;
- змив на марлевий тампон і 2 сліда пальців рук, що зберігаються у камері речових доказів Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України:
- обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 5-7 ст. 474 КПК України, у тому числі, не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- потерпілою, виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 6-7 ст. 474 КПК України,
- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч.3 ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1