Справа № 333/3593/19
Пр. № 2/333/195/20
08 жовтня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Наумової І.Й.,
за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
представника відповідача: ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження, у судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує наступним.
Позивачка зазначає, що з моменту народження і по теперішній час, вона постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 . Зазначена квартира є її єдиним постійним місцем проживання.
05 травня 1967 року Міське житлове управління Виконавчого комітету Запорізької міської ради видало ордер № 2618 громадянину ОСОБА_4 , її дідусеві, на право заняття квартири АДРЕСА_2 . В зазначеному ордері визначено склад сім'ї, в який входили: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Позивач вказує, що її батько, ОСОБА_9 проживав в даній квартирі з моменту видачі ордеру. Свідоцтвом про встановлення батьківства від 17 жовтня 1979 року ОСОБА_4 визнано батьком ОСОБА_6 з 18 квітня 1969 року, про що видано свідоцтво про народження в якому змінено фамілію ОСОБА_6 на ОСОБА_10 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, оформити право власності (приватизувати) на зазначену квартиру він не встиг. Позивачка вказує, що зареєструватись за вказаною адресою вона на теперішній час не може, у зв'язку з відсутністю документів на право на проживання в житловому приміщенні. Оформити будь-які документи на квартиру вона не має можливості у зв'язку з відсутністю реєстрації.
В квартирі АДРЕСА_3 вона разом з батьком проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, разом готували та споживали їжу, спільно утримували, прибирали та дбали про квартиру. Вона дбайливо ставиться до квартири, бере участь у витратах по утриманню квартири. За власні кошти та власними силами здійснила ремонт цієї квартири.
Позивачка зазначає, що вона не має іншого житла і їй нікуди виселятися. У зв'язку з тим, що вона позбавлена можливості оформити право власності на займане нею житло, оскільки не зареєстрована у ньому, а у відповідних органів відсутні правові підстави провести реєстрацію місця проживання позивача, оскільки у неї відсутній ордер на вселення в спірне приміщення та договір найму житла, позивачка просить суд визнати за нею право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 .
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2019 р. відкрито провадження по справі, розгляд якої призначений в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, відносно його задоволення заперечувала. Свої заперечення виклала у відзиві на позов, в якому зазначила, ордер на квартиру АДРЕСА_4 на позивачку не надавався, договір найму цього житлового приміщення з нею не укладений. ОСОБА_1 не зареєстрована в спірній квартирі, її адреса проживання зареєстрована за іншою адресою, питання про зміну договору найму за життя зареєстрованих членів родини не вирішувалось, інформації щодо розгляду питання про зміну особового рахунку щодо наймача цієї квартири, переукладення договору найму на спірну квартиру на неї позивачкою не надано, звернень до Запорізької міської ради з цього питання не надходило, в зв'язку з чим підстави для зміни договору найму кв. АДРЕСА_2 , з приводу права користування цим житлом ОСОБА_1 відсутні. Позовні вимоги не обґрунтовані, тому відповідач просить відмовити в їх задоволенні.
Позивачка в своїх запереченнях (по суті відповідь на відзив) зазначила, що вона проживала в спірній квартирі з моменту народження зі своїми батьками, як дитина. Жодних обмежень в праві користування до смерті батька не мала. Статтею 65 Житлового кодексу України встановлено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно, оскільки вона вселилась в дане житлове приміщення неповнолітньою, то письмова згода на її вселення не була потрібна.
Суд, вислухав пояснення позивачки та її представника, а також представника відповідача, дослідивши матеріали справи та інші докази по справі, проаналізував правові норми, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
05 травня 1967 року Міське житлове управління Виконавчого комітету Запорізької міської ради видало ордер № 2618 громадянину ОСОБА_4 (а.с. 11) на право заняття квартири АДРЕСА_2 (наразі дана вулиця найменується АДРЕСА_4 ). В зазначеному ордері визначено наступний склад членів сім'ї наймача, які отримали право на вселення до цієї квартири разом з наймачем: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
ОСОБА_4 визнаний батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю якого є ОСОБА_5 , про що внесені зміни в актовий запис про народження дитини, в зв'язку з чим змінено прізвище дитини зі « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_10 », що підтверджується копією свідоцтва про встановлення батьківства серії НОМЕР_1 , виданого 17.10.1979 р.н. (а.с. 10), копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 9).
Позивачка, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_9 та онукою ОСОБА_4 , що підтверджується, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 7). Відповідно до даного свідоцтва матір'ю позивачки є ОСОБА_12 . З копії актового запису про народження позивачки (а.с. 120) вбачається, що відомості про її батька до актового запису про її народження внесені відповідно до актового запису про встановлення батьківства №55 від 14.08.1999 р., за заявою ОСОБА_9 . В актовому записі зазначено місце проживання матері позивачки ОСОБА_12 - АДРЕСА_5 , батька позивачки ОСОБА_9 - АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , місце проживання позивачки з 21.11.2015 р. зареєстроване за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 5-6). Власником цієї квартири є матір позивачки ОСОБА_12 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.10.2012 р., що підтверджується копією витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 97).
З інформації Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 20.07.2020 р., наданої на підставі ухвали суду від 25.06.2020 р. (а.с. 117), вбачається, що відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за період з 14.07.1999 р. по листопад 2015 р. відсутні.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с. 8).
З матеріалів кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_9 , наданих на підставі ухвали суду від 25.06.2020 р. вбачається, що 14.08.2018 р. сусіди останнього звернулись до поліції з повідомленням про трупний запах з квартири АДРЕСА_2 , вважають, що там помер їх сусід, який був інвалідом. Також до поліції 14.08.2018 р. звернулась ОСОБА_13 , зазначивши, що чоловік ОСОБА_9 вже тиждень не виходить з нею на зв'язок, востаннє, коли його бачила він хворів, в під'їзді за місцем його проживання - різкий трупний запах. При огляді вищевказаної квартири 14.08.2018 р. працівниками поліції виявлений труп ОСОБА_9 з гнилісними змінами. За результатами судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_9 , встановлена дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 , причину смерті внаслідок гнилісних змін не вдалось встановити. Відповідно до копії паспорту ОСОБА_9 , яка міститься в матеріалах кримінального провадження, останній з 12.06.1987 р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також в паспорті міститься відмітка про реєстрацію шлюбу 30.09.1988 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 . Відмітка про розірвання шлюбу в паспорті відсутня. Відповідно до протоколу допиту слідчим в якості свідка ОСОБА_12 , остання зазначила, що ОСОБА_9 був її цивільним чоловіком протягом 20 років. З 2016 р. вони не мешкали разом, але підтримували дружні відносини. На початку серпня 2018 р. вона спілкувалась з ОСОБА_9 , потім він деякий час не виходив на зв'язок. 14.08.2018 р. вона приїхала за місцем мешкання ОСОБА_9 , він двері не відкривав, вона попросила сусіда і він відкрив двері у вищезазначену квартиру, де був виявлений ОСОБА_9 , який помер. Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_15 , остання зазначила, що у вищезазначеній квартирі мешкав ОСОБА_9 . Раніше він мешкав зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_12 , але останні два роки він проживає сам. Він погано рухався, оскільки в нього були проблеми зі здоров'ям. Алкогольних напоїв ОСОБА_9 не вживав.
28.01.2019 р. позивачка звернулась до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради із заявами про зняття її з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: АДРЕСА_6 , та реєстрацію її за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-15). Позивачці було відмовлено у проведенні перереєстрації місця проживання, оскільки нею документів, що підтверджують право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 не надано.
З наданих позивачем копії договорів №0512 від 09.03.2009 р. (а.с. 16-17), від 21.09.2009 р. (а.с. 18), від 28.03.2010 р. (а.с. 22), накладної від 17.10.2010 р. (а.с. 24), товарних чеків, виданих в період 2009-2010 р. (а.с. 26-39) вбачається, що матір позивачки ОСОБА_16 , укладаючи договори купівлі-продажу меблів, побутової техніки тощо, зазначала, своє місце проживання - АДРЕСА_1 .
Допитана в судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_12 зазначила, що з 1998 р. вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_9 , від яких у них народилась донька - позивачка по справі. З ОСОБА_9 вона постійно мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . Їх донька - позивачка по справі також постійно мешкала та мешкає за цією адресою. Мати ОСОБА_9 - ОСОБА_5 померла в 1999 р. Вони з ОСОБА_9 вели спільне господарство, робили ремонт, придбавали меблі та побутову техніку, зі спільних коштів сплачували комунальні платежі, з 2015 р. вони періодично оплачували комунальні послуги за вищевказаною адресою. Позивачка брала участь у витратах на сплату комунальних платежів та інші господарчі витрати. Позивачка ходила до школи, яка знаходилась в Комунарському районі м. Запоріжжя. З 2016 р. позивачка навчається в ЗНТУ на заочному відділенні. Останнім часом ОСОБА_9 хворів, не працював. В серпні 2018 р., коли помер ОСОБА_9 , вона та позивачка тимчасово мешкали в квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , але вона приїздила додому, щоб провідати ОСОБА_9 . Квартира в якій вони з ОСОБА_9 проживали разом не була ним приватизована.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_17 , зазначив, що він є другом родини позивачки, йому відомо, що ОСОБА_1 постійно мешкала зі своїми матір'ю та батьком ОСОБА_9 , до його смерті, в квартирі в Комунарському районі м. Запоріжжя, точної адреси не пам'ятає. Окрім позивачки, ОСОБА_9 мав ще сина від першого шлюбу. Останні 5 років ОСОБА_9 не працював, комунальні платежі оплачувала цивільна дружина ОСОБА_9 - ОСОБА_18 . Останній часом, коли він, приблизно раз на місяць, навідував ОСОБА_9 позивачку він в квартирі не бачив.
Допитана в якості свідка ОСОБА_19 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_9 , вона бачила, що позивачка з народження мешкала разом з ОСОБА_9 та її матір'ю. Позивачка навчалась в школі, яка знаходилась неподалік від їх будинку. В гостях в квартирі у ОСОБА_9 вона ніколи не була. Позивачку з матір'ю вона зустрічала в їх будинку, приблизно раз на тиждень. Їй відомо, що ОСОБА_13 робила ремонт в спірній квартирі.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засідання пояснив, що він живе в будинку АДРЕСА_8 . Позивачка, з її народження, жила в цьому будинку, в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_5 , з батьком ОСОБА_9 , матір'ю ОСОБА_12 та бабусею ОСОБА_5 . Позивачка ходила в школу з цієї адреси. ОСОБА_12 робила ремонт у цій квартирі. Останнім часом ОСОБА_9 мало виходив на вулицю, інколи він дзвонив йому та просив купити цигарки. В квартирі у ОСОБА_9 свідок не був декілька років. В серпні 2018 р. в їх під'їзді, біля квартири ОСОБА_9 з'явився трупний запах, тому він та його брат були вимушені відкрити двері квартири ОСОБА_9 , після чого був знайдений останній без ознак життя. На момент смерті ОСОБА_9 позивачка була відсутня в цій квартирі.
Відповідно до інформації КП «Водоканал» від13.07.2020 р., наданої на запит відповідача (а.с. 123, 124), за адресою АДРЕСА_1 особовий рахунок відкритий на ОСОБА_5 , зареєстрована одна особа. В період з лютого 2016 р. по липень 2018 р. оплата за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за вказаним особовим рахунком не находила. Заборгованість станом на 01.08.2018 р. становить становила 5176,32 грн. В період з серпня 2018 р. по червень 2020 р. сума проведених виплат за централізоване водопостачання та водовідведення становить 2703,79 грн. Станом на 01.07.2020 р. заборгованість по вищезазначеним послугам становить 5932,09 грн.
Відповідно до інформації Концерну «Міські теплові мережі» від 08.07.2020 р., наданої на запит відповідача (а.с. 125, 126, 127), особовий рахунок № НОМЕР_6 за адресою АДРЕСА_1 , відкритий на ОСОБА_5 . Станом на 01.08.2019 р. за даним особовим рахунком борг за послуги з централізованого опалення складав 19066,99 грн., централізованого гарячого водопостачання - 9705,31 грн. За період з 01.08.2015 р. по 01.08.2018 р. була здійснена проплата за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 30 грн.
Позивачка зазначає, що вона сплачує комунальні платежі за комунальні послуги, надані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження цієї обставини нею надані копії квитанції про оплату за період жовтень-листопад 2018 р. комунальних послуг (вивіз сміття, водопостачання та водовідведення, електропостачання, централізоване опалення, газопостачання), наданих за адресою, АДРЕСА_1 , по особовому рахунку користувача комунальними послугами ОСОБА_5 (а.с. 19-21). Суд вважає їх неналежними доказами по цій справі, оскільки в квитанціях не зазначено, що оплата за комунальні послуги внесена саме позивачем, підпис клієнта на квитанціях не співпадає з підписом позивачки.
Статтею 6, 61 64, 65, 106 Житлового кодексу УРСР встановлено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти та батьки. Членом сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом із ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
Згідно із пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», судам роз'яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Відповідно до частини другої статті 106 ЖК України, у разі відмови наймодавця у визнанні членом сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Відповідно до ордеру право на вселення в квартиру АДРЕСА_2 отримав наймач ОСОБА_4 та його члени родини: ОСОБА_5 , ОСОБА_21 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Відповідно до пояснень позивачки, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка була його дружиною, померли, при цьому на підтвердження даної обставини суду не надано належних доказів. Особові рахунки споживача комунальних послуг за цією адресою оформлені на ОСОБА_5 . Позивачем не надано доказів, що її батько ОСОБА_9 , який був членом родини наймача, звертався до наймадовця з вимогою визнати його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР позивачка не є членом сім'ї наймача. Позивачем не надано доказів, що вона зверталась до наймадовця із заявою про визнання її членом сім'ї наймача за договором найму спірної квартири.
Позивач не була зареєстрована у спірній квартирі, ні наймач ОСОБА_4 , ні член сім'ї наймача - ОСОБА_9 , який був батьком позивачки, не виявили бажання у встановленому законодавством порядку підтвердити право позивачки на користування спірним житловим приміщення, шляхом реєстрації її в спірній квартирі. З 2015 р. позивачка зареєстрована за іншою адресою, в квартирі своєї матері. Отже, посилання позивачки, що вона не має іншого житла, не відповідають дійсності, оскільки вона має право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_6 , член родини власника (саме дану адресу свого проживання, позивачка зазначає в її анкетних даних в позові).
Відповідно до пояснень свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , позивачка та її матір постійно мешкали та мешкають в спірній квартири, вели спільне господарство з ОСОБА_9 . Суд критично відноситься до пояснень цих свідків з наступних підстав. Свідчення свідка ОСОБА_12 різняться зі свідченнями, наданими нею в межах кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_9 , остання є матір'ю позивачки, тому з урахуванням вищезазначених обставин суд вважає надані нею свідчення необ'єктивними.
Свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 були сусідами ОСОБА_9 , з їх пояснень вбачається, що вони не мали тісних дружніх стосунків з ОСОБА_9 , тому не могли бути достеменно обізнані щодо постійного місця проживання позивачки та її матері в спірній квартирі, а також наявності між її матір'ю та ОСОБА_9 подружніх відносин, взаємних прав і обов'язків, ведення ними спільного побуту.
Пояснення свідка ОСОБА_17 щодо постійного проживання позивачки в спірній квартирі, до самої смерті ОСОБА_9 , а також сплати комунальних платежівпо цій квартирі ОСОБА_12 , спростовуються матеріалами кримінального провадження, з яких вбачається, що з 2016 р. по день смерті ОСОБА_9 жив один у спірній квартирі, інформацією відповідних підприємств, якими надавались комунальні послуги, про наявність по цій квартирі заборгованості по комунальним платежам в значному розмірі.
Посилання позивачки на сплату нею комунальних платежів по спірній квартирі, в тому числі про її участь у витратах на спірну квартиру в дитячому віці, здійснення ремонту в квартирі не підтверджується належними доказами.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, позивачем не надано належних достатніх доказів на підтвердження заявленої нею обставини, що вона від самого народження, тобто з 1999 р. мешкала в спірній квартирі разом зі своєю матір'ю ОСОБА_12 та її батьком ОСОБА_9 , вони постійно вели спільне господарство і вона продовжує мешкати в спірній квартири.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач під час судового розгляду заявлених нею позовних вимог не довела факту набуття права на користування спірним жилим приміщенням, вселення до спірного житлового приміщення саме на умовах постійного проживання однією сім'єю з наймачем, тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 12,13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, квартирою АДРЕСА_3 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Комунарський районний суд м. Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 19.10.2020 р.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя І. Й. Наумова