Справа № 712/10249/20
Номер провадження 2/712/2520/20
21 жовтня 2020 року м. Черкаси
Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси м. Черкаси Пироженко В.Д. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про зняття арешту , -
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (м. Черкаси, пр.-т Хіміків, 50), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про зняття арешту.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що на виконанні у Придніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 59163311 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-2448/06, що виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси 13.05.2019 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.07.2006 і до виповнення дитиною повноліття.
На виконанні у Придніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 50519255 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-1444, що виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси 06.11.2006 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 04.07.2006.
Заборгованість по виконавчому провадженню № 59163311 станом на 28.08.2020 складає 52418,61 грн., а по виконавчому провадженню № 50519255 станом на 28.08.2020 складає 118983,59 грн.
Позивач має інвалідність 2 групи з 11.10.2018 та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності. Пенсію призначено довічно.
Для отримання пенсії у позивача відкритий рахунок № НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк» та видано картку для виплат № НОМЕР_2 .
Інших доходів позивач не має, не працює у зв'язку із хворобою, пенсія по інвалідності є єдиним його способом існувати. За рахунок коштів пенсії позивач сплачую рахунки, купує їжу та одяг, оплачую пересування по місту, купує ліки та лікується.
Постановою від 23.03.2020 року Придніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт на пенсійну картку позивач.
Листом від 03.09.2020 № 54999 Придніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено позивача про те, що підстави для зняття арешту з рахунку відсутні, не взято до уваги пояснення, що цей рахунок використовується позивачем для отримання пенсії та роз'яснено право звернутись до суду із позовом.
Позивач вважає накладений арешт на його кошти та рахунок протиправним та незаконним, просить суд заборонити Придніпровському відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надсилати платіжні вимоги на примусове списання коштів пенсійних виплат.
До відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з'ясовує,чи відповідає позовна заява вимогам,встановленим ст. 175 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з п. 1, 2 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.5 постанови №5 від 03.06.2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» вказав, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.
Приписами ч. 1ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У відповідності до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Аналогічне положення міститься уст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»: рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014 року, боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року, у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст. ст.57,58 Закону України «Про виконавче провадження».
Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.
У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Як зазначено в п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», боржник не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. У разі пред'явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження.
Враховуючи наведені вище обставини, слід дійти висновку, що в даному випадку позивачі наділені правом звернення до суду зі скаргою на дії, рішення державного виконавця в порядку приписів ст.447 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі на № 340/25/19 від 22 січня 2020 року.
Таким чином, враховуючи, що виконавчі провадження відкриті за рішенням суду, позивач у виконавчому провадженні є боржником, а арешт на банківський рахунок накладений постановою державного виконавця, тому позивач не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, а може звернутись зі скаргою на дії державного виконавця в порядку передбаченому розділом VII ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Згідно ч. 2 ст.186ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала..
За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження, та роз'яснити позивачу право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, оскільки заявлені позивачем вимоги не можуть розглядатися в порядку позовного провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 186 ЦПК України,
У відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про зняття арешту відмовити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Соснівського
районного суду м. Черкаси В.Д. Пироженко
Дата виготовлення повного тексту ухвали 21 жовтня 2020 року.