Справа № 317/2908/20
Провадження № 3/317/1276/2020
21 жовтня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Ткаченко М.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Запорізького районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інші відомості суду не відомі,
за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 та ст. 122-2 КУпАП,
У жовтні 2020 року до Запорізького районного суду Запорізької області у провадження судді Ткаченко М.О. надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 317/2908/20 №/п 3/317/1276/2020).
Крім того, до Запорізького районного суду Запорізької області у провадження судді Ткаченко М.О. також надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ст. 122-2 КУпАП (справа № 317/2909/20 №/п 3/317/1277/2020).
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 08 жовтня 2020 року об'єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 та ст. 122-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ОБ № 102774, 03.10.2020 в с. Біленьке по вул. Запорізька, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мопед, б/н, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, невнятна мова, нестійка хода), від проходження огляду для встановлення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер і в медичному закладі відмовився в присутності свідків, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ОБ № 102796, 03.10.2020 в с. Біленьке по вул. Запорізька, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мопед, б/н, не виконав вимогу про зупинку за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору, продовжив рух далі. В подальшому даного водія було запинено шляхом переслідування. Тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП.
20.10.2020 через канцелярію суду від захисника ОСОБА_1 - адвоката Штенгелова О.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначено, що долучені до матеріалів справи два відео-файли не містять в собі ані факту зупинки ОСОБА_1 поліцейськими, ані факту керування ним транспортним засобом, вказані файли перериваються, та не є єдиним відтворенням обставин складення протоколів про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Штенгелов О.В. підтримав клопотання та додатково пояснив, що час вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення не співпадає із часом здійснення відеозапису, ОСОБА_1 не здійснював керування жодним транспортним засобом у визначений протоколами час, матеріали справи, додані до вказаних протоколів, не містять жодних доказів на підтвердження факту такого керування.
Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі всебічного, повного і об'єктивного аналізу всіх доказів у справі в їх сукупності, у відповідності до ст. 252 КУпАП, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 102796 від 03.10.2020 складений відносно ОСОБА_1 не містить частини ст. 122-2 КУпАП, яку на думку поліцейського порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Диспозицією ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Положеннями п. 2.4. Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки
документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В судовому засіданні досліджено відеозапис, доданий до протоколу серії ОБ № 102796 від 03.10.2020, відповідно до якого вбачається, що під час несення співробітниками поліції служби на патрульному автомобілі їм на зустріч їхав мопед, б/н, водій якого керував транспортним засобом без шолому, у верхньому одязі світлого кольору. Водієм проігноровано вимогу співробітників поліції про зупинку за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та продовжено рух зі збільшенням швидкості.
Вказаний відеозапис містить в собі дату та час здійснення відеофіксації події, а саме 03.10.2020 00 год. 38 хв., який не співпадає із вказаним у протоколі часом події - 01 год. 55 хв.
Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису, доданого до протоколу серії ОБ № 102774 від 03.10.2020 вбачається, що ОСОБА_1 , вдягнений у шкіряну куртку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в автомобілі співробітників поліції, заперечує факт керування транспортним засобом.
Таким чином, із наданих суду відеозаписів неможливо однозначно стверджувати, що особа, яка керувала мопедом та була одягнена у світлий верхній одяг, та ОСОБА_1 , який знаходився в автомобілі поліції та був вдягнений у шкіряну куртку, є однією і тією самою особою.
Письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується той факт, що ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак даними поясненнями не підтверджується факт керування ОСОБА_1 03.10.2020 близько 01 год. 55 хв., як і не підтверджується те, що ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції про зупинку, не зупинився та був зупинений внаслідок його переслідування на патрульному автомобілі.
Відмова особи, яка не керувала транспортним засобом від проходження огляду, відповідно до встановленого порядку, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не містить в діях такої особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Фактичні обставини справи, які встановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не відповідають суті адміністративного правопорушення зазначеній у протоколах про адміністративне правопорушення, а також диспозиціям ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Частиною першої статті 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти,
доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Незважаючи на те, що приписи КУпАП не передбачають такої форми рішення, як обвинувальний вирок суду, постанова про накладення адміністративного стягнення за своєю правовою природою є тотожним процесуальним документом.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод для кримінального провадження на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 9 червня 2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку, Європейський суд розцінив як кримінальне, для цілей застосування Конвенції, з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням.
Беручи до уваги, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення правопорушення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд вважає за необхідне застосовувати стандарти Європейського Суду з прав людини, притаманні кримінальному провадженню.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року, заява №39598/03, п.65). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом поза розумним сумнівом, зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», заява №16437/04. Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд звертає увагу на те, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії», заява № 36673/04, рішення від 30 травня 2013 року, та «Карелін проти Росії» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Працівниками поліції не представлено будь-яких належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом - мопедом, тобто був водієм, з ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейських про зупинку транспортного засобу, не зупинився і від проходження огляду, у встановленому законодавством порядку, на стан алкогольного сп'яніння, відмовився.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, є недоведеним.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
На підставі викладеного, суд не вбачає події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 122-2, 130, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 289 КУпАП, Конституцією України, суд -
Провадження по справі про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 та ст. 122-2 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити за відсутністю події та складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя М.О. Ткаченко