20 жовтня 2020 року Справа № 280/5675/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за поравилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, в особі відокремленого підрозділу Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -
20 серпня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, в особі відокремленого підрозділу Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протизаконною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплаи позивачу страхових виплат за період з 01.05.2014 по 31.10.2019 та зобовязати відповідача нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати за період з 01.05.2014 по 31.10.2019.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером за віком та потерпілим на виробництві, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку на виробництві з ступенем втрати професійної працездатності 20 % безстроково, а також довідкою МСЕК про втрату працездатності. Згідно довідки від 14.11.2019 №2320-5000230202 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та місце його проживання АДРЕСА_1 . Позивач з листопада 2019 року перебуває на обліку у Бердянському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області. В період з травня 2014 року по жовтень 2019 року страхові виплати не отримував, оскільки не перебував на обліку у жодному з відділень відповідача з підстав того, що Макіївським міським відділенням у Совєтському районі йому виплати були зупиненні, а Слов'яським відділенням Донецької області згідно рішення адміністративної комісії Виконавчої дирекції Фонду від 01.11.2015 з 1 грудня 2015 року призупинило здійснення нарахування та виплату страхових виплат потерпілим на виробництві, як відділення, яке переміщене на територію, що контролюється українською владою та на яке покладено обов'язок виконувати функції переміщеного Макіївського міського відділення у Совєтському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. 08.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату та нарахування йому за період з травня 2014 року по жовтень 2019 року невиплачених сум страхових виплат, однак відповіді позивач не отримав, а також не отримав вищезазначених сум за минулий період. Дані дії розцінюються позивачем як бездіяльність відповідача, яка пов'язана з невиплатою належних позивачу сум, оскільки постанови з цього приводу винесено не було, письмової відповіді надано не було. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача порушує його права. У зв'язку із вищенаведеним, позивач просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 25.08.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
У встановлений ухвалою суду строк, представником позивача усунуто недоліки.
Ухвалою суду від 01.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
21.09.2020 представником відповідача через канцелярію суду (вх. №44046) був поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує у повному обсязі та вважає, що позовна заява є необгрунтованою та безпідставною. Позивач у справі - ОСОБА_1 до початку проведення антитерористичної операції перебував на обліку та отримував страхові виплати у відділенні ВД ФСНВ у Совєтському районі м. Макіївки Донецької області, правонаступником якого є Управління в Донецькій області. З травня 2014 р. по жовтень 2019 р. ОСОБА_1 мав перебувати на обліку у Слов'янському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, оскільки на зазначене відділення було покладено обов'язок виконувати функції переміщеного відділення ВД ФСНВ у Совєтському районі м. Макіївки Донецької області. При цьому, ОСОБА_1 Бердянським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області провадились виплати з листопада 2019 року, які раніше було призначено робочим органом ВД ФСНВ, в якому він перебував на обліку. Вказані виплати було продовжено на підставі статистичних даних з інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат, що здійснювалися раніше. Враховуючи викладені обставини Управління у Запорізькій області не є належним відповідачем по справі. На думку Управління у Запорізькій області, оскільки суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в даному випадку у Слов'янському міському відділенні Управління в Донецькій області, то вимога про стягнення таких сум може бути заявлена до Управління в Донецькій області в особі Слов'янського міського відділення. Враховуючи викладені обставини Управління у Запорізькій області не є належним відповідачем по справі. При цьому, позивачеві, на його звернення, Бердянським відділенням Управління у Запорізькій області ОСОБА_1 було надано роз'яснення з приводу отримання страхових виплат за період з 01.05.2014 по 31.11.2019, де зазначено, що, враховуючи вимоги Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, із змінами, внесеними постановою КМУ від 25.04.2018 № 335, соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначаються з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, мають виплачуватися за умови визначення Кабінету Міністрів України окремого порядку. З наведних підстав просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Як встановлено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 , є пенсіонером за віком та потерпілим на виробництві, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку на виробництві з ступенем втрати професійної працездатності 20 % безстроково, а також довідкою МСЕК про втрату працездатності.
Згідно довідки від 14.11.2019 № 2320-5000230202 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та місце його проживання АДРЕСА_1 .
З листопада 2019 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на обліку у Бердянському відділенні управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, де до теперішнього часу отримує соціальні виплати.
В період з травня 2014 року по жовтень 2019 року ОСОБА_1 страхові виплати не отримував, оскільки не перебував на обліку у жодному з відділень відповідача з підстав того, що Макіївським міським відділенням у Совєтському районі йому виплати були зупиненні, а Слов'яським відділенням Донецької області згідно рішення адміністративної комісії Виконавчої дирекції Фонду від 01.11.2015 з 1 грудня 2015 року призупинило здійснення нарахування та виплату страхових виплат потерпілим на виробництві, як відділення, яке переміщене на територію, що контролюється українською владою та на яке покладено обов'язок виконувати функції переміщеного Макіївського міського відділення у Совєтському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
08.07.2020 позивач звернувся до відділення, де перебуває на обліку, а саме у Бердянське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з заявою про виплату та нарахування йому за період з травня 2014 року по жовтень 2019 року невиплачених сум страхових виплат, однак відповіді не отримав, а також не отримав вищезазначених сум за минулий період. Дані дії розцінюються як бездіяльність відповідача, яка пов'язана з невиплатою належних позивачу сум, оскільки постанови з цього приводу винесено не було, письмової відповіді надано не було.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача незаконною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який з 1 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року та має назву "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до ст. 16 ч. 1 п. 2 Закону № 1105-XIV, застрахована особа, має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Статтею 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати складаються в тому числі із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (частина друга статті 7 Закону № 1706-VII).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1706-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як встановлено судом, відповідачем невиплачені щомісячні страхові виплати позивачу на підставі постанови КМУ №365 від 08.06.2016 (в новій редакції). Водночас, Законом №1105-XIV такої підстави для припинення страхових виплат не передбачено.
Стаття 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно із статтею 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6 статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.
Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання) або з відсутністю довідки про внутрішньо переміщену особу, а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.
Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №27.
Відповідно до п.1.2 розд. І вказаного Порядку внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно доЗакону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (далі - Порядок №365), тапостанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - постанова КМУ №637).
Згідно з п.3.1 розд. ІІІ вказаного Порядку внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування).
Аналогічні положення містяться в Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, та впостанові Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
Відповідно до п.3.7 розд. ІІІ Порядку, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №27, щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняттяпостановипро продовження раніше призначених страхових виплат.
Згідно з п.п.3.8 та п.п. 3.9 розд. ІІІ Порядку суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.
Аналогічні положення містяться в п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, відповідно до якого орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
На час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи такий порядок Кабінетом Міністрів України затверджено не було.
Разом з тим реалізація прав позивача була обмежена залежністю від його статусу внутрішньо переміщеної особи, що свідчило про те, що положення п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, п.п.3.8 та п.п.3.9 розд. ІІІ Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №27, згідно з якими суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, - не відповідали та суперечилиКонституції України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.
За змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості потерпілим, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймались.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019, визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25 квітня 2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. №365" в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 у справі № 826/12123/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 та ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року, визнано нечинним Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365.
Суди дійшли до висновку, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 та абзац 10 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05 листопада 2014 року № 637 обмежують осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.
За положенням статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
На захист прав позивача також діє норма частини 7 ст. 47 Закону №1105-XIV, за якою, як зазначалось, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Як зауважив ЄСПЛ, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95, пункт 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", заява № 76943/11, пункт 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі "S.W. проти Об'єднаного Королівства", заява № 20166/92, пункт 36).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба у з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов протиУкраїни", № 20372/11, пункт 65; рішення від 21 жовтня 2013 року у справі "Дель Ріо Прада проти Іспанії", заява № 42750/09, пункт 93).
Як свідчать матеріали справи, відповідачем на день вирішення судом справи по суті здійснюються нарахування та виплати позивачу щомісячних страхових виплат за професійним захворюванням.
Позивачем документально доведено не нарахування та не виплату йому страхових виплат за період з 01.05.2014 по 31.10.2019.
Протилежного відповідач не довів.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач, не виплачуючи позивачу страхові виплати, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правомірно задоволено позов.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні підлягають задоволенню.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було УВД ФСС України у Запорізькій області, то з нього повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 840 грн 80 коп.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Сєдова, будинок 12, код ЄДРПОУ 41320207), в особі відокремленого підрозділу Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (71116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Волонтерів, буд. 51, код ЄДРПОУ 41453962) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01.05.2014 по 31.10.2019.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Сєдова, будинок 12, код ЄДРПОУ 41320207), в особі відокремленого підрозділу Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (71116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Волонтерів, буд. 51, код ЄДРПОУ 41453962) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) щомісячні страхові виплати за професійним захворюванням за період з 01.05.2014 по 31.10.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Сєдова, будинок 12, код ЄДРПОУ 41320207) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати по судовому збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду в повному обсязі складено та підписане суддею 20.10.2020.
Суддя Р.В. Сацький