20 жовтня 2020 року м. Ужгород№ 260/2606/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б.
при секретарі Поп Н.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 , представника позивача- Кампов В.Ф.
відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник Міськова Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області , яким просить:
1.Визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії N2 072050004259 від 01.06.2020 року.
2.Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи старшим оглядачем вагонів за період з 01.06.2000 року по 27.05.2020 року в спеціальний стаж, який, дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» Ч.1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п,2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообоз'язкове пенсійне страхування» та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 28 травня 2020 року.
3.Стягнути з відповідача на його користь понесені витрати по сплаті судового збору.
Позиції сторін.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років. Однак, відповідач рішенням від № 072050004259 від 01.06.2020 року відмовив у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи у зв'язку із недостатністю трудового стажу для призначення відповідного виду пенсії, оскільки посада старшого оглядача вагонів не передбачена списком професій і посад, затвердженим постановою КМУ від 12.10.1992 року №583, тому стаж за цей період зараховано до загального стажу роботи, а не спеціального. Однак позивач зазначає, що його загальний стаж складає 37 років 03 місяців 20 днів, спеціальний стаж - 26 років 09 місяці 25 днів. За вказаних обставин, позивач вважає, що спірне рішення № 072050004259 від 01.06.2020 року про відмову в призначенні пенсії було прийнято не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
12 жовтня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на даний позов, згідно якого вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування відповідач зазначає, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, який повинен бути не менше 12 років 06 місяців за професією, яка відповідає вимогам постанови КМУ від 12.10.1992 року №583.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заявах по суті справи. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов.. Просила у позові відмовити.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Обставини встановленні судом.
Як встановлено судом відповідно до трудової книжки, позивач з 03.08.1981 року працює на Львівській залізниці на різних посадах. Зокрема з 01.06.2000 року на посаді старшого оглядача вагонів (а.с.8-13).
Згідно довідки пільгового трудового стажу № 616 від 19.05.2020 року виданої ВСП "Експлуатаційне вагонне депо Ужгород", загальний стаж роботи позивача складає 37 років 03 місяці 20 днів, спеціальний стаж - 26 років 09 місяців 25 дні. (а.с.14-15).
28 травня 2020 року позивач, якому 27 травня 2020 року виповнилося 55 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
За результатами розгляду заяви і доданих документів, відповідачем прийнято рішення № 072050004259 від 01.06.2020 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав відсутності у позивача необхідного стажу. При цьому, у рішенні зазначено, що стаж позивача за вислугу років складає 6 років 10 місяців 8 днів, оскільки його робота на посаді старшого оглядач вагонів не врахована у спеціальний стаж, так як дана посада не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583, та стаж за цей період враховано до загального стажу роботи.(а.с.18).
Позивач на вимогу суду надав Робочу інструкцію про свої обовязки, яка називається "Робоча інструкція старшого оглядача вагонів (керівника зміни) пункту технічного обслуговування вагонів Мукачево, в якій зазначено, що старший оглядач вагонів 6 розряду належить до категорії "Робітники".
Мотиви та норми права застосовані судом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 51, 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах.
Відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на призначення пенсії за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списком професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України після досягнення 55 років та наявністю страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менш 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до п. 3 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затв. наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року № 327 на заміну ДК 003:2005, розділ 7 «Кваліфіковані робітники з інструментом» містить інформацію із загальним кодом 7233 «Механіки та монтажники сільськогосподарських та промислових машин» про професію із кодом 16269 оглядач вагонів та про професію із кодом 18540 слюсар з ремонту рухомого складу.
Обов'язковий додаток В Похідні слова до професій (професійних назв робіт) серед інших містить слово старший та 2 примітки, за якими похідні слова до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії. Назви професій можуть бути розширені за потребою користувача термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, якщо інше не передбачено у КП чи відповідних законодавчо-правових актах.
Постановою КМУ від 12.10.1992 року № 583 , якою затверджений Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років передбачені посади оглядачів вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу.
Міністерством праці та соціальної політики України листом від 03.02.2011 року № 0132/0/14-11/036 надано розяснення, що якщо в переліки і Списки включені професії під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.
Таким чином дії відповідача щодо неврахування позивачу до спец стажу періодів роботи на посаді старшого оглядача вагонів є неправомірним.
Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 09 липня 2020 року справа №308/13118/16-а (адміністративне провадження №К/9901/33679/18.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 досяг встановленого віку 55 років, має загальний стаж роботи 37 років 03 місяців 20 днів та спеціальний стаж 26 років 09 місяці та 25 днів, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 072050004259 від 01.06.2020 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/17220/17 та у постанові № 0940/2394/18 від 11.02.2020 року.
Як підтвердив представник відповідача в судовому засіданні, позивачем при зверненні за призначенням пенсії були дотримані всі умови та надано всі необхідні документи.
Суд наголошує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/12).
Отже, враховуючи протиправність оскаржуваного рішення, відповідач зобов'язаний включити ОСОБА_1 в стаж роботи період з 01.06.2000 року по 27.05.2020 року старшим оглядачем вагонів до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначити пенсію за вислугу років з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме 28 травня 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України, сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 242,246 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ( код ЄДРПОУ 20453063 м. Ужгород, пл. Народна,4) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати Рішення № 072050004259 від 01.06.2020 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3.Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ( код ЄДРПОУ 20453063 м. Ужгород, пл. Народна,4) включити ОСОБА_1 в стаж роботи період з 01.06.2000 року по 27.05.2020 року старшим оглядачем вагонів до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
4.Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ( код ЄДРПОУ 20453063 м. Ужгород, пл. Народна,4) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 пенсію за вислугу років з 28 травня 2020 року.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ( код ЄДРПОУ 20453063 м. Ужгород, пл. Народна,4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840( вісімсот сорок ) грн. згідно квитанції А-Банку від 21 липня 2020 року
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЗ.Б.Плеханова