про повернення позовної заяви
21 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/14163/20
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шимонович Р.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльностіі та виплату середнього заробітку,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток з 14.09.2018 року по 21.10.2019 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2018 року № 239 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 . На день виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 , відповідачем не повністю проведено із ним розрахунку по усім видам забезпечення, а саме: не було виплачено індексацію. Зазначив, що 21.10.2019 відповідачем на його особовий рахунок було зараховано кошти в сумі 1485,21 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо не проведення остаточного та повного розрахунку при звільненні протиправними, позивач з метою стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду: обгрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду вказавши інші підстави для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали, позивач надіслав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. Зауважив, що остаточний розрахунок з ним проведено не у день звільнення (14.09.2018 року), а лише 21.10.2019 року на виконання вимог рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року. Крім того, звернув увагу на те, що він є інвалідом та періодично протягом 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні. Просив визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду та поновити його.
Розглянувши заяву та надані докази, суд дійшов висновку, що наведені позивачем підстави пропуску строку не можна вважати поважними, з підстав, наведених нижче.
Предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Відтак, до спірних правовідносин необхідно застосовувати тримісячний строк звернення до суду, з дня фактичного розрахунку.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах Стаббігс та інші проти Великобританії, Девеер про Бельгії виходить з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем надано: виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1007, №1318, з яких слідує, що ОСОБА_1 в період з 03.02.2020 року по 19.02.2020 року та з 02.07.2020 року по 14.07.2020 року перебував на стаціонарному лікуванні.
Однак, суд відмічає, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 21.10.2019, а строк на звернення до суду закінчився в грудні 2019 року, тобто ще до початку лікування позивача. Позовну заяву здано на пошту лише 23.08.2020, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Позивачем не наведено причин поважності пропуску строку звернення з даним позовом до суду, не зазначено, які саме обставини були об'єктивно непереборними, що не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що позбавили можливості своєчасно звернутися до суду з даним позовом.
Частина першою та другою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на те, що вказані позивачем причини пропуску строку суд визначає неповажними, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та виплату середнього заробітку слід повернути особі, яка його подала.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та виплату середнього заробітку повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.М.Шимонович