20 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/7492/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати дії Військової частини НОМЕР_1 і Військової частини НОМЕР_2 протиправними, які полягають у незастосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні їй починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 №2246-УІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 і Військову частину НОМЕР_2 вчинити дії щодо здійснення їй перерахунку починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 №2246-УІ11 «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- визнати дії Військової частини НОМЕР_1 і Військової частини НОМЕР_2 протиправними, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні їй починаючи з 01.01.2019 по 02.09.2019 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 №2629-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 і Військову частину НОМЕР_2 вчинити дії щодо здійснення їй перерахунку з 01.01.2019 по 02.09.2019 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 №2629-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 і Військову частину НОМЕР_2 виплатити їй недоплачені протягом 2018 та 2019 років суми грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні) відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" 50-ти відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами на 1 січня календарного року, а саме Законом України від 07.12.2017 №2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 рік та Законом України від 23.11.2018 №2629-УІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 рік.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та не погоджуючись із розрахунком свого посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавкою за вислугу років, оскільки для коректного визначення окладу позивача за військовим (спеціальним) званням варто застосовувати мінімальний множник, а саме 50% мінімальної заробітної плати - 1861,50 грн (на 2018 рік) та 2086,50 грн (на 2019 рік) звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою щодо здійснення перерахунку таких виплат, однак отримала повідомлення, про те, що розмір посадового окладу та окладу за військовим званням визначено відповідно до вимог п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 та перерахунку не підлягають.
На думку позивача, відповідачем в/ч НОМЕР_1 протиправно відмовлено їй у здійсненні перерахунку посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавкою за вислугу років із застосуванням мінімального множника, а саме 50% мінімальної заробітної плати, а тому звернулася до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 прийнято до провадження позовну заяву та відкрите провадження у даній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачам строк для надання до суду відзиву на позов.
16.06.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву №117/22/32 від 16.06.2020 (а.с.31-33) в якому представник відповідача В/ч НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.
В обґрунтування своєї правової позиції, представник відповідача вказав, що в лютому 2018 року постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 було викладено у новій редакції, а саме: «4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Окрім того, правомірність нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 із дотриманням вищевказаних положень мотивує телеграмою Міністра оборони України від 26.03.2018 №248/1479, якою роз'яснено порядок здійснення перерахунку посадових окладів та окладів за військовим званням, зокрема шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» на тарифний коефіцієнт згідно з тарифним розрядом, установленим у штаті військової частини (установи, організації) за відповідною посадою.
17.06.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву №1716 від 11.06.2020 (а.с.50-53) в якому представник відповідача В/ч НОМЕР_2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.
01.07.2020 до суду надійшла від позивача відповідь на відзив в/чА3204 (а.с.54-55), в якій просить відхилити доводи відповідача, а позов задовольнити у повному обсязі, оскільки відповідач при нарахуванні окладів керується не Законами України та постановами Кабінету Міністрів України, а телеграмою Міністра оборони України№248/479 від 26.03.2018 щодо порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України. При цьому позивач, посилається на позитивну судову практику щодо вирішення даного спору.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду: №01-45-в від 20.05.2020 (у період з 09.06.2020 до 03.07.2020), № 01-65-В від 22.07.2020 (у період з 27.07.2020 до 05.08.2020) та №01-75-в від 11.08.2020 (у період з 26.08.2020 до 09.09.2020) суддя Єфіменко О.В., перебувала у щорічній відпустці, а тому розгляд даної справи судом відкладався.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Збройних Силах України у Військовій частині НОМЕР_1 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 97 від 27.08.2019 позивач звільнена з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.13).
На підставі наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №212 від 02.09.2019 ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та всіх видів забезпечення з 02.09.2019 (а.с.14).
Як вказує позивач, після ознайомлення з грошовим атестатом серія ЗУ № 401929, довідками Військової частини НОМЕР_2 № 403/453 від 02.09.2019 і№ 1923 від 21.10.2019 про розміри щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, премії), а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку (основну і додаткову), премії до свята, винагороди за стрибки з парашутом, а також одноразової грошової допомоги при звільненні) за період з 01.03.2018 по 02.09.2019 встановила, що Військовою частиною НОМЕР_2 їй грошове забезпечення нараховувалось і виплачувалось не в повному обсязі, без врахування вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017(далі - Постанова №704).
На думку позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 при встановленні і обчисленні починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 02.09.2019, розмірів посадового окладу та окладу за військовим звання не застосовано п.1 примітки Додатку 1 та примітки додатку 14 до Постанови № 704 з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а тому позивач звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про здійснення перерахунку її розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, однак у такому перерахунку позивачу відмовлено, мотивовано відсутністю на те законодавчо обґрунтованих підстав (а.с.21-22).
Відповідачем повідомлено, що розмір посадового окладу та окладу за військовим званням визначено відповідно до вимог п. 4 Постанови №704, в редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 (далі - Постанова №103).
Як вже зазначалося, позивач звільнена з посади начальника адміністративного відділення - секретаря військової ради Військової частини НОМЕР_1 . Вказаній посаді відповідав 30 тарифний розряд з тарифним коефіцієнтом 3,36, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 №117/86 від 21.02.2020 (а.с. 23).
Позивач не погоджується із доводами, наведеними відповідачем у листі №117/85 від 21.02.2020, а тому звернулася до суду із цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч.ч.2-4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 попередньої редакції було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1,12,13,14.
Проте, в лютому 2018 року Постановою №103 до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 було викладено у новій редакції, а саме: «4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13 і 14.».
Втім, згідно із Приміткою 1 Додатку 1 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт та відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено що, оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 №117/86 від 21.02.2020, посаді з якої звільнено позивача відповідає тарифний розряд 30 з тарифним коефіцієнтом 3,36.
Крім того, згідно з додатком 14 Постанови №704 затверджено схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, відповідно до якої військовому званню "старшого лейтинанта" встановлено тарифний коефіцієнт - 0,68.
Статтями 7, 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1762 грн, а мінімальна заробітна плата - 3723 грн. Отже, 50% мінімальної заробітної плати буде складати 1861,50 грн.
Таким чином, відповідно до вищевказаних норм, вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням повинен бути 1861,50 грн. Прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2019 році, визначений Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» складає 1921 грн, а мінімальна заробітна плата - 4173 грн, а тому вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням повинен бути 2086,50 грн (50% мінімальної заробітної плати). Так, з огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що для коректного визначення окладу позивача за військовим (спеціальним) званням варто застосовувати мінімальний множник, а саме 50% мінімальної заробітної плати - 1861,5 грн (на 2018 рік) та 2086,50 грн (на 2019 рік).
Відтак, при проведенні розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням позивача слід виходити із розрахункової величини 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, оскільки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідних календарних років, був меншим 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 та 2019 років.
Разом з тим, суд погоджується із твердженням позивача щодо безпідставності посилань відповідача на телеграму Міністра оборони України №248/479 від 26.03.2018 щодо порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, так як відповідач мав керуватися та діяти відповідно до Постанови №704, яка має вищу юридичну силу, ніж телеграма Міністра оборони України, яка носить рекомендаційний характер.
Поряд із цим, слід звернути увагу на те, що рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ольсон проти Швеції», а саме, норма спеціального закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки.
Окрім того, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції»).
Разом з тим, суд вважає за необхідне відмітити, що нечіткість Постанови №704, коли Примітки до Додатків 1,14 на які посилається позивач і які, не визнає відповідач, є в свою чергу частинами даного нормативно-правового акта, які представляють державно-владний припис, призначений для спеціального текстового або символічного підкреслення, має супровідний характер.
Виходячи з наведеного та згідно з усталеною практикою Європейського суду, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах "Олександр Волков проти України", "G.G. та інші проти Болгарії").
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року в справі "Вассерман проти Росії" вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями ст.90 КАС України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З урахуванням встановлених фактів, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Зважаючи на відсутність судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо незастосування п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 при обчисленні ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно та з 01.01.2019 по 02.09.2019, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»№2246-VІІІ від 07.12.2017 на 01.01.2018 рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» №2629-VІІІ від 23.11.2018 на 01.01.2019 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 і Військову частину НОМЕР_2 вчинити дії щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно та з 01.01.2019 по 02.09.2019 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"№704 від 30.08.2017 виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»№2246-VІІІвід 07.12.2017 на 01.01.2018 та відповідно Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» №2629-VІІІ від 23.11.2018 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 і Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 недоплачені протягом 2018 та 2019 років суми грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні) відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 з урахуванням 50-ти відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами на 1 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»№2246-VІІІвід 07.12.2017 на 01.01.2018 рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 №2629-VІІІ на 01.01.2019 рік.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко