20 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/7219/20
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладену у листі №0600-0325-8/7594 від 17.03.2020 щодо виплати їй недоодержаної пенсії її померлим чоловіком ОСОБА_2 - протиправною;
- зобов'язати відповідача провести виплату на її користь перерахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018 пенсії її чоловіка ОСОБА_2 , із дотриманням встановленого порядку виплати таких перерахованих сум.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
У жовтні 2018 року, після смерті чоловіка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за допомогою на поховання. При цьому зауважує, що під час заповнення заяви на отримання допомоги на поховання уповноважені особи Пенсійного фонду не повідомили їй про право на отримання недоодержаної пенсії її чоловіком.
У січні 2019 році, звернулася до відповідача із відповідною заявою, в якій просила роз'яснити чи має право на отримання недоотриманої пенсії чоловіком нарахованої на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», однак уповноважена особа Пенсійного фонду вказала, що виплата пенсійного забезпечення може бути проведена лише пенсіонеру особисто, а не його родичам та відмовилася приймати заяву на отримання позивачем такої виплати.
Втім, позивач в січні 2020 року повторно звернулася із заявою про виплату недоотриманої чоловіком пенсії, однак отримала відмову мотивовану пропущенням строку звернення встановленого ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказану відмову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки подана до Пенсійного фонду заява стосується вже здійсненого перерахунку пенсії її померлого чоловіка та вказані кошти відповідно до норм чинного законодавства входять до спадщини за померлим і повинні бути виплачені їй як спадкоємцю.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
07.07.2020 до суду надійшов відзив на позов №0600-0802-8/30248 від 02.07.2020 (а.с.18-19), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.
Представник відповідача вказує, що недоодержана пенсія може бути виплачена Пенсійним фондом України лише у випадку звернення за нею не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
У даних спірних відносинах, не підлягають виплаті органом Пенсійного фонду України недоодержана пенсія у зв'язку із смертю пенсіонера, на користь його членів сім'ї, а розподіляються між його спадкоємцями згідно з положеннями Цивільного кодексу України.
На думку представника відповідача, недоодержані членами сім'ї протягом 6 місяців суми перерахованої пенсії за померлого чоловіка, не являються недоодержаною пенсією, а входять до складу спадщини.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду №01-45-в від 20.05.2020 (у період з 09.06.2020 до 03.07.2020), № 01-65-В від 22.07.2020 (у період з 27.07.2020 до 05.08.2020), №01-75-в від 11.08.2020 (у період з 26.08.2020 до 09.09.2020) суддя Єфіменко О.В. перебувала у щорічній відпустці, а тому розгляд даної справи судом відкладався.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії № НОМЕР_1 від 08.10.1983 (а.с.10).
Як вказано у відзиві на позов, ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.01.2007 та отримував пенсію за вислугою років, призначену відповідно до Закону Україну «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII).
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 (далі - постанова №103) та на підставі довідки виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області ОСОБА_2 з 23.03.2018 здійснено перерахунок пенсії. Суми доплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 становила 32819,85 грн.
Проте, вказана доплата ОСОБА_2 не виплачена, у зв'язку із його смертю - ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.11)
Таким чином, ОСОБА_1 являється дружиною померлого пенсіонера, якому здійснено перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 32819,85 грн.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону № 2262-XII за померлого чоловіка - ОСОБА_2 .
Як вказує позивач, у жовтні 2018 року, після смерті чоловіка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за допомогою на поховання. При цьому зауважує, що під час заповнення заяви на отримання допомоги на поховання уповноважені особи Пенсійного фонду не повідомили їй про право на отримання недоодержаної пенсії її чоловіком. Зазначає, що у січні 2019 році звернулася до відповідача із відповідною заявою, в якій просила роз'яснити чи має право на отримання недоотриманої пенсії чоловіком нарахованої на підставі Закону №2262-XII, однак, зі слів позивача, уповноважена особа Пенсійного фонду вказала, що виплата пенсійного забезпечення може бути проведена лише пенсіонеру особисто, а не його родичам, у зв'язку із чим, заяву позивача Пенсійним фондом не прийнято.
Втім, позивач в січні 2020 року повторно звернулася із заявою про виплату недоотриманої чоловіком пенсії, однак отримала відмову мотивовану пропущенням строку звернення встановленого ст.61 Закону №2262-XII.
Позивач, вважаючи, що має право на недоотриману пенсію чоловіка, у січні 2020 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою.
За результатами поданої заяви, відповідач листом №0600-0325-8/7594 від 17.03.2020 (а.с.12) повідомило позивача про відсутність правових підстав на таку виплату у зв'язку із пропущенням 6 місячного строку звернення за такою виплатою.
Відмічено, що із заявою про виплату недоотриманої ОСОБА_2 пенсії у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 - 15.03.2019 позивач не зверталася.
Позивач, вважаючи, що має право на отримання пенсії, що підлягала виплаті її чоловіку за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 32819,85 грн, оскільки на таку виплату її чоловік за життя мав «законні сподівання» та протиправною відмову відповідача у виплаті, звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом №2262 визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до абз.1-3 ст.61 Закону №2262 суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №3-1).
Згідно з пунктом 4 Порядку №3-1 заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Таким чином, законодавцем передбачено окремий порядок виплати неотриманої за життя суми пенсії визначеним колом його близьких осіб в межах шестимісячного строку з дня смерті пенсіонера.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11), втім останньому за його життя Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області з 23.03.2020 здійснено перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 32819,85 грн.
Позивач, яка є дружиною померлого, в січні 2020 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про виплату недоодержаної пенсії ОСОБА_2 , тобто більш ніж через 6 місяців після його смерті.
Разом з тим суд вважає за необхідне відмітити, що у разі пропуску цього строку відносини щодо виплати вказаних сум невиплаченої пенсії переходять у площину спадкування, що стверджується приписами як цивільного, так і пенсійного законодавства.
Зокрема, відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За положеннями ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
При цьому, ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин 2 і 3 ст.52 Закону №1105-XIV визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім'ї спадкодавця, до того ж незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті.
Таким чином, пропуск шестимісячного строку звернення до пенсійного органу із заявою в порядку ст. 61 Закону № 2262-XII не позбавляє права ОСОБА_1 , як спадкоємця, на отримання перерахованої суми пенсії за її померлим чоловіком.
Також суд вважає, що застосування у цьому випадку, крім спеціального акту - Закону № 2262-XII інших нормативно-правових актів, які врегульовують спірне питання та подібні відносини, відповідає принципу верховенству права (ст.6 КАС України), що допускає застосування аналогії закону (ст.7 КАС України).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на встановлені під час розгляду даної справи обставини та враховуючи приписи норм чинного законодавства, суд відмічає, що спірні правовідносини стосуються вже здійсненого перерахунку пенсії померлого чоловіка позивача, а тому вказані кошти входять до спадщини за померлим і повинні виплачуватися позивачу як спадкоємцю за померлим, при цьому, порядок і строки виплати цих коштів в даному випадку визначені приписами постанови № 103 та повинні бути виплаченими Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 263 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладену у листі №0600-0325-8/7594 від 17.03.2020 щодо виплати ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її померлим чоловіком ОСОБА_2 - протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести на користь ОСОБА_1 перерахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018 пенсії її чоловіка - ОСОБА_2 , із дотриманням встановленого порядку виплати таких перерахованих сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко