Справа № 308/10929/20
21 жовтня 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Шумило Н.Б.
за участю секретаря судового засідання Просяник В.С.,
представника позивача Балога О.Ю.,
відповідача ОСОБА_1
перекладача - Крайник Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянки Республіки Камерун ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України,-
Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із адміністративним позовом до громадянки Республіки ОСОБА_3 ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач об 11 год. 00 хв. 19 жовтня 2020 року в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб була передана на територію України з Словаччини, яка 18 вересня 2020 р. незаконно в складі групи осіб перетнула державний кордон з України в Словацьку Республіку та була затримана прикордонною поліцією Словацької Республіки в районі №235-236 прикордонних знаків словацько - українського кордону. Документ, що посвідчує особу на момент затримання у відповідача відсутній. Своїми діями відповідач вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та відповідно до ст. 263 КУпАП була затримана в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою з'ясування обставин правопорушення. На території України тривалий час знаходиться незаконно. На сьогоднішній день, підстав для законного перебування на території України, передбачених ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідач не має, а незаконне перетинання нею державного кордону України в Словацьку Республіку свідчить про те, що вона порушивши вимоги ст. 204-1 КУпАП, ст.ст. 4, 9, 16 згаданого Закону і відповідно до вимог ст. 29 цього ж Закону підлягає примусовому видворенню.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, пояснення надав аналогічні виклаленим у позовній заяві та просив позов задовольнити.
Відповідач, через перекладача, у судовому засіданні щодо затримання з метою ідентифікації не заперечила. При цьому, пояснила, що документів що посвідчують її особу в неї немає, але з 2010 року проживала в м. Одесі там влітку працювала, неодноразово зверталася із заявами про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, однак їй відмовляли, після грудня 2018 року більше таких заяв не подавала, боялася поганого відношення до неї.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено,що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) об 11 год. 00 хв. 19 жовтня 2020 року в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб була передана на територію України з Словаччини, яка 18 вересня 2020 р. незаконно в складі групи осіб перетнула державний кордон з України в Словацьку Республіку та була затримана прикордонною поліцією Словацької Республіки в районі №235-236 прикордонних знаків словацько - українського кордону.
В подальшому відповідача було затримано відповідно до ст. 263 КУпАП, що підтверджується: даними протоколу про адміністративне затримання від 19.10.2020 року, протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 19.10.2020 року, актом приймання-передавання особи від 19.10.2020 року.
Документів, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, у відповідача відсутні. Окрім того, у відповідача відсутній документ, що дає право на виїзд з України.
Судом також встановлено, що інформація з країни громадянської належності іноземця та документи, необхідні для ідентифікації особи, відсутні.
Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 цього ж Закону нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Судом також встановлено, що з грудня 2018 року відповідач із заявою про набуття статусу біженця до відповідних державних органів влади не зверталася, що підтвердила в судовому засіданні.
Крім того, з відповіді заступника начальника Державної міграційної служби України в Одеській області ГУДМС України вбачається, що відповідач неодноразово зверталася до територіального підрозділу ДМС із клопотаннями про набуття міжнародного захисту, перше звернення відбулось 16.05.2011 року, у відповідності до рішення ДМС від 06.12.2012 №736-12, особі було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказане рішення оскаржувалось. Друге звернення відбулось 26.02.2018 року, відповідно до наказу УПШЗСІ ГУДМС в Одеській області від 12.03.2018 року №48 особі було відмовленов оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначене рішення було оскаржено. Ухвалою ВСУ від 06.12.2018 року особі було відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в'їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 3 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.
Згідно з ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
За ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, а саме, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
Судом встановлено, що відповідач порушила вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, намагалася незаконно перетнути державний кордон України, тому беручи до уваги відсутність у відповідача документів, що дають право на перетин державного кордону України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 271, 272, 289, 297 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Затримати громадянку Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою її ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України на строк, достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання особи, тобто з 11 години 00 хвилин 19 жовтня 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області Н.Б.Шумило