№2а- 590/10
21 квітня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі головуючого - судді Масалигіної Н.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про поновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.11.2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (далі Управління) про поновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
У позові ОСОБА_1 зазначив, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни, а відтак, з 01.01.2006 року його щомісячна пенсія, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі Закон) №2195-IV від 18.11.2004 року повинна збільшитись на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що вимоги Закону не виконані, а його звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення, просив поновити строк звернення до суду, визнати такі дії відповідача протиправними, зобов'язати його підвищити щомісячну пенсію на 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2006 року, стягнути заборговані виплати та зобов'язати в подальшому виплачувати щомісячне підвищення до пенсії.
Заперечуючи проти позову, відповідач вважає його необґрунтованим.
Справа за поданими письмовими клопотаннями позивача і представника відповідача розглядається в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам частини 3 статті 122 КАС України.
Вивчивши доводи позову та враховуючи письмові заперечення представника відповідача, проаналізувавши усі наявні по справі докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ., виходячи з наступного .
Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Законом України від 18.02.2010 року, набравшим чинності 10.03.2010 року, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них, розглядаються судами у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень вищеназваного закону після набрання чинності цим Законом адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Адміністративні позови, апеляційні та касаційні скарги чи подання, подані до набрання чинності цим Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства.
Суд вважає необхідним визначити, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування та їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта ( а.спр. 6 ), станом на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років, і він є особою, яка віднесена до категорії дітей війни.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За матеріалами адміністративної справи позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до суду 10.11 .2009 року, тобто з пропуском річного строку з моменту, коли він міг би дізнатися про порушення свого права, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп /2007 офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України 2007 у № 52, 27.07.2007 р.
Позивач у своїй позовній заяві просив поновити строк звернення до суду.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи заперечення відповідача, щодо застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, суд не вбачає поважних причин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, а відтак захисту підлягає право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни з 10.11 .2008 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року в редакції, яка діяла з 01.01.2006 року, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія в розмірі 19,91 грн., встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету», не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, так як згідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Законом України від 28.12.2007 р. № 107-V1 «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 року № 107-V1, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-пр/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а відповідно, вони втратили чинність з моменту ухвалення рішення, тому з цього часу бездіяльність відповідача є протиправною.
Згідно письмових заперечень представника відповідача на позовні вимоги , позивачу виплачувалося спірне підвищення до пенсії як дитині війни з жовтня 2008 р. по теперішній час - у розмірі 49, 80 грн. на місяць .
Розмір щомісячного підвищення до пенсії позивачу як дитині війни, повинен був складати 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до діючою у період з 22 травня 2008 р. по час розгляду справи редакції статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, але ж, фактично, виплачувалося спірне підвищення у заниженому розмірі.
З оглядом на зазначене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у період з 10.11.2008 р. по 21.04.2010 року (включно).
Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 гривень.
Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року для осіб, які втратили працездатність, встановлено прожитковий мінімум у розмірі: з 1 листопада 2009 року - 537 гривень, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень.
При цьому, розмір щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни повинен був бути розрахований, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого у вказаний період для непрацездатних осіб: з 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. - 144, 60 грн. (482 грн. х 30%), з 01.10.2008 - 31.12.2008 рр. - 149, 40 грн. (498,00 грн. х 30%), з 01.01.2009 по жовтень 2009 рр. - 149, 40 грн. (498,00 грн. х 30%), з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року - 171,9 грн. (573 грн. х 30%), з 01.01.2010 року - 208,5 грн. (695 грн. х 30%), з 01.04.2010 року - 211,8 грн. (706 грн. х 30%).
Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсії, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Таким чином, Управління Пенсійного фонду України як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно здійснювати нарахування доплат до пенсій дітям війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Оскільки нарахування та перерахунок пенсії здійснюється виключно Управлінням, тому суд вважає зайвим визначати конкретну суму до виплат, оскільки це не відноситься до компетенції або повноважень суду.
Таким чином, зазначену державну соціальну допомогу повинен нараховувати і виплачувати саме відповідач з урахуванням вже фактично здійснених виплат.
Відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги.
Позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати у майбутньому щомісячну соціальну допомогу, не підлягають задоволенню. Приймаючи до уваги, що порядок та підстави нарахування допомоги можуть бути змінені законодавством, суд не може застосувати такий спосіб захисту прав на майбутнє, як визначення обов'язку суб'єкта владних повноважень здійснювати виплати лише у конкретному розмірі.
У сенсі статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Встановивши, порушення відповідачем норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає такі дії відповідача незаконними, та зобов'язує його провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
Оскільки вимоги щодо судових витрат позивачем не заявлялися, судом дане питання не вирішувалося.
На підставі викладеного, керуючись Перехідними положеннями ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», статтями 2, 6, 7, 9-11, 17-18, 94, 99, 100, 159, 162-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим щодо невиплати ОСОБА_1 з 10.11.2008 року по 21.04.2010 року (включно) щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни - протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених сум за період з 10.11.2008 року по 21.04.2010 року (включно) .
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
На постанову може бути подана апеляція в Апеляційний суд АР Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення постанови і подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя