Справа № 368/622/20
2-з/368/7/20
"01" жовтня 2020 р. м. Кагарлик Київської області
Кагарлицьким районний суд Київської області в складі:
Головуючий - суддя Закаблук О.В.
При секретарі - Балацька В.В.
За участі:
Позивач - ОСОБА_1 .
Представник позивача - адвокат Клапчук Ф.П.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лисюк О.В.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Матюшенков Д.В.
- розглянувши заяву про вжиття заходів, - забезпечення позову, поданої представником позивача, - адвокатом Клапчуком Федором Петровичем в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, суд, -
15.06.2020 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, (а.с., 1 - 6), в прохальній частині якої позивачка просить суд винести судове рішення, на підставі якого:
1. Визнати недійсним договір міни від 02.07.2019 р., що був посвідчений приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Руденком A.B. за №1313 та укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , згідно якого було здійснено обмін житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та квартири за адресою АДРЕСА_2 .
2. Визнати недійсними договір дарування від 18.07.2020 р., що був приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Кулініченком М.Г. за №1096 та укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , згідно якого було подаровано квартири за адресою АДРЕСА_2 .
3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .
15.06.2020 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи була визначена суддя Кагарлицького районного суду Шевченко І.І., ( а.с., 23).
18.06.2020 року суддею Кагарлицького районного суду Шевченко І.І. заявлено самовідвід по даній справі, ( а.с., 24).
18.06.2020 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, ( а.с., 25 - 26), на підставі якої заяву про самовідвід судді Шевченко І.І. у справі № 368/622/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки,, - задоволено.
Справу передано до канцелярії Кагарлицького районного суду Київської області для повторного автоматизованого розподілу справи між суддями відповідно до вимог статті 33 ЦПК України.
19.06.2020 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., ( а.с., 27).
07.07.2020 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання на 09 год. 00 хв. 31.07.2020 року, ( а.с., 28 - 29).
30.07.2020 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, ( а.с., 52 - 54), подана представником позивача, - адвокатом Клапчуком Федорем Петровичем в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, в якій позивач просить суд винести ухвалу, на підставі якої:
1. Накласти арешт та заборони відчуження на наступне спірне майно:
- житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку площею 0,0778 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за вищевказаною адресою, кадастровий номер 3222210100:01:448:0022, за адресою АДРЕСА_1 ;
- квартиру за адресою АДРЕСА_2 .
Вимоги, викладені в прохальній частині заяви про забезпечення позову, представник позивача обгрунтовує наступними обставинами та нормами права:
ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернулась до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 (далі-Відповідач) про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки.
Предметом розгляду справи є спірне майно, а саме:
- квартира за адресою АДРЕСА_2 ;
- житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка площею 0,0778 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за вищевказаною адресою, кадастровий номер 3222210100:01:448:0022.
Згідно ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред 'явлення позову, так і на будь- якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
забороною вчиняти певні дії.
Згідно ч. 2 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
На даний час вказане спірне майно перебуває у володінні та розпорядженні Відповідачів, щодо нього не встановлено будь-яких заборон та обмежень, що дає Відповідачам можливість використовувати та розпоряджатись ним на власний розсуд.
Право власності на квартиру, житловий будинок та земельну ділянку оформлено на Відповідачів, які на даний час не визнають прав Позивача на спірне майно, що порушує її права.
Таким чином, Відповідачі порушують законні права Позивача на спірне майно, що викликає у Позивача побоювання про можливе відчуження Відповідачем спільного майна без згоди відома Позивача в процесі судового розгляду.
Крім цього, на Відповідачів можуть впливати інші особи, до яких вони можуть звертатися, та можуть підштовхнути їх до вчинення дій щодо відчуження спірного майна.
Тобто існує реальна загроза унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.
Враховуючи те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача (відчуження спільного майна), що може ускладнити виконання прийнятого судом рішення, тому до ухвалення судом рішення за даним позовом необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спільне майно та встановлення заборони на його відчуження.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 151 Цивільного процесуального кодексу України, - представник позивача просить суд задовольнити вимоги, викладені в пролхальній частині заяви про забезпечення позову.
30.07.2020 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання заяви про забезпечення позову був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., ( а.с., 59).
31.07.2020 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, ( а.с., 60 - 61), на підставі якої:
- заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, - залишено без розгляду та надану позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.
Так, згідно мотивувальної частини вищевказаної ухвали позивачем не сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.
03.08.2020 року позивачем сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, що підтверджується квитанцією № 32289303 - 1 від 03.08.2020 року, яка міститься в матеріалах справи, ( а.с., 55).
В судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2020 року, позивачка ОСОБА_1 вимоги, викладені в прохальній частині заяви про забезпечення позову, - підтримала, обгрунтовувала свої вимоги обставинами та нормами права, які викладені в мотивувальній частині заяви про забезпечення позову, які викладені вище.
В судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2020 року, представник позивача ОСОБА_1 , - адвокат Клапчук Ф.П. вимоги, викладені в прохальній частині заяви про забезпечення позову, - підтримала, обгрунтовувала свої вимоги обставинами та нормами права, які викладені в мотивувальній частині заяви про забезпечення позову, які викладені вище.
В судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2020 року, представник відповідача ОСОБА_2 , - адвокат Лисюк О.В. заперечувала проти задоволення вимог, викладених в заяві про забезпечення позову, так як вважала вимоги необгрунтованими.
В судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2020 року, представник відповідача відповідача ОСОБА_3 - адвокат Матюшенков Д.В., заперечував щодо застосування заходів забезпечення позову в даному провадженні, так як вони не обгрунтовані належним чином, та будуть порушувати права відповідача, - його довірителя.
Суд, вислухавши позивачку та її представника, які підтримали вимоги, викладені в прохальній частині заяви про забезпечення позову, вислухавши думку представників відповідачів, які заперечували проти задоволення заяви про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в частині заявленого клопотання про забезпечення позову, приходить до висновку щодо задоволення вимог, викладених в заяві про забезпечення позову, - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обгрунтовуючи своє рішення наступним.
Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачка по справі, - ОСОБА_1 звернулась до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 (далі-Відповідач) про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки.
Предметом розгляду справи є оспорювання позивачем права власності відповідачі на наступне нерухоме майно:
- квартира за адресою АДРЕСА_2 ;
- житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка площею 0,0778 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за вищевказаною адресою, кадастровий номер 3222210100:01:448:0022.
Так, як вбачається із мотивувальної та резолютивної частини позовної заяви позивачем оспорюється законність набуття позивачами права власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна, так як його частині вважає своєю власністю, яке вона була позбавлена в зв'язку з неправомірними, незаконними, (на думку позивача), діями відповідачі та третіх осіб, та позивач має обгрунтовані побоювання щодо остаточної втрати такого майна за час, поки буде вирішуватися спір по суті.
Таким чином, вищевказані обставини викликають у Позивача обгрунтоване побоювання про можливе відчуження Відповідачами нерухомого майна, яке є предметом розгляду в даній справи, - майна без згоди Позивача.
Відповідно, суд вважає, що існує реальна загроза унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.
Враховуючи те, що гіпотетично існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача (відчуження спірного нерухомого майна), що може ускладнити виконання прийнятого судом рішення, тому до ухвалення судом рішення за даним позовом необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спільне майно та встановлення заборони на його відчуження.
Норми процесуального та матеріального права, використані судом при вирішенні питання про забезпечення позову.
Рішення Конституційного суду України.
В п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1 -33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
В п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Норми ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 2 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вважаю, що заява про забезпечення позову відповідає вимогам ч. 2 ст. 441, ч. 3 ст. 150 ЦПК України.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Смлід зазначити, що копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.
Згідно ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні в разі неявки всих учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Відповідно, ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Норми ППВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , надалі - Постанова.
Згідно п. 1 Постанови звернути увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК ( 1618-15 ), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно п. 2 Постанови вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК ( 1618-15 ) перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів (наприклад, ст. 53 Закону України від 23 грудня 1993 р. N 3792-ХІІ ( 3792-12 ) в редакції Закону від 11 липня 2001 р. N 2627-ІІІ ( 2627-14 ), з наступними змінами) "Про авторське право і суміжні права".
Згідно п. 4 Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Згідно п. 6 Постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необгрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК ( 1618-15 ) вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.
Якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи.
Норми Європейського права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ЕТS N 005 (далі - Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір шодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України” зазначив, шо засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Причому, як неодноразово наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Отже, враховуючи об'єктивні обставини справи, які викладені позивачем в мотивувальній частині заяви про вжиття заходів про забезпечення позову, та які судом наведені вище, керуючись вищевказаними нормами права, оцінюючи обґрунтованість заяви про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, оцінюючи ризики невиконання рішення суду, в разі гіпотетичного задоволення позову, з метою забезпечення виконання рішення суду, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд, вважає, що клопотання позивача підлягає задоволенню, шляхом - накладення арешту на вищевказане нерухоме майно до виконання рішення суду, ухваленого за результатами розгляду справи, так як слід вважати, що, в подальшому, у разі невжиття даних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Окрім того, суд зазначає в даному випадку, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.
Суд вважає, що вищевказані заходи забезпечення позову застосовуються з урахуванням вимог необхідності, достатності, та є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Враховуючи вищевикладене, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ЕТS N 005 (далі - Конвенція), практикою Європейського суду з прав людини, як джерела права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1 -33/, п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003, п.п. 1, 2, 4, - 6 ППВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст. 149, 150, 153, п. 1 ч. 1 ст. 258, 259 - 261, 441 ЦПК України, -
Заяву про вжиття заходів, - забезпечення позову, поданої представником позивача, - адвокатом Клапчуком Федором Петровичем в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, - задовольнити.
Накласти арешт та заборонити відчуження нерухомого майна:
- житловий будинок, який розміщений за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку площею 0,0778 га з цільовим призначенням, - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222210100:01:448:0022, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_3 ;
- квартиру, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_4 .
Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала на підставі п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частинісдового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ч. 2ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ч. 1 ст. 35 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редкцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відповідно, ухвала може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.
Оскарження даної ухвали не зупиняє її дії.
Суддя: О.В. Закаблук