справа № 361/8546/19
провадження № 2/361/1382/20
23.09.2020
Іменем України
23 вересня 2020 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
Головуючого судді:Петришин Н.М.,
за участю секретаря: Плиси В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Ораната», про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У грудні 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Стислий виклад обставин та зміст позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 28 липня 2019 року о 18 год. 30 хв. у місті Бровари, Київської області, по вулиці Київська, 1, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , у напрямку до м. Чернігів, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Peugeot 307», у результаті чого відбулося зіткнення автомобілів «Peugeot 307», «Citroen Berlingo», «Hundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . У результаті даної ДТП транспортний засіб «Hundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, а його власнику ОСОБА_1 завдано матеріальні збитки. Винним у вчиненні ДТП визнано відповідача. На час настання ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», яка здійснила позивачу виплату страхового відшкодування у розмірі 69 767,65 грн. При цьому, позивачем понесені фактичні витрати на здійснення відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 108 959,96 грн. Отже, з урахуванням того, що ДТП трапилася із вини відповідача, а розмір страхової виплати не покрив розміру фактичних витрат, позивач просить стягнути із відповідача різницю між страховою виплатою та фактично понесеними позивачем витратами, розмір якої становить 39 192,31 грн.
Позиція відповідачів щодо заявлених позовних вимог.
18 лютого 2020 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що між ним та ПАТ НАСК «Оранта» укладено поліс № ОСЦПВВНТЗ №АМ/7588527 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Даним полісом забезпечений транспортний засіб «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 100 000 грн. За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої відповідачем заподіяно шкоду третім особам під час ДТП. Фактично понесено витрати на здійснення відновлювального ремонту автомобіля «Hundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 108 959,96 грн. Страховою компанією сплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 69 767,65 грн., що менше встановленого у полісі ліміту - 100 000. Отже, сторона відповідача вважає, що позивач повинен звертатися із позовними
вимогами до ПАТ НАСК «Оранта» про стягнення різниці між виплаченою страховою сумою і лімітом, яка становить 30 232,35 грн. Такі вимоги до відповідача є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
24 березня 2020 року позивач подав відповідь на відзив, де вважає безпідставними посилання відповідача на те, що він не має права звертатися із даними позовними вимогами. Заперечення у відзиві відповідача позивач спростовує посиланням на практику Верховного Суду, виходячи із якої, при фактичному здійсненні ремонту автомобіля розмір збитків визначається саме на підставі документів, які підтверджують реально понесені витрати, а не на підставі звіту, який є лише попередньою можливою оцінкою таких витрат.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду (а.с. 43).
Ухвалою суду від 24 червня 2020 року задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Яковенка Я.А. про витребування доказів від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (а.с. 99).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Яковенко Я.А. у судове засідання не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомили.
Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» у судове засідання також не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Обставини справи, що встановлені судом.
Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки Hyundai Tucson, д.н.з., НОМЕР_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого Броварським РЕВ ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області (а.с. 25).
Зі змісту постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 28 липня 2019 року о 18 год. 30 хв., в місті Бровари, Київської області, по вул. Київська, 1, керуючи транспортним засобом «DAEWOO Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , в напрямку до м. Чернігів, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Peugeot 307», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_4 , в результаті чого, відбулось зіткнення автомобілів «Peugeot 307», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_4 , «Citroen Berlingo», державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_5 та «Hyundai Tucson», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що призвели до матеріальних збитків. ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.12.1; 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вищевказаною постановою Броварського міськрайонного суду Київської області визнано винним ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень.
Із матеріалів справи вбачається, що на час виникнення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ/7588527 у ТОВ «НАСК «Оранта».
ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою, в якій просив нарахувати йому суму страхового відшкодування відповідно до рахунку на оплату № 2818 від 09 серпня 2019 року.
Згідно висновку про вартість майна № 11137 від 09.09.2019 р. та звіту № 11137 про оцінку КТЗ Hyundai Tucson від 09.09.2019 р., державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартість матеріального збитку, нанесеного власнику внаслідок пошкодження становить 54 662,03 грн.
Матеріалами страхової справи встановлено, що ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_1 погодили, що загальна сума страхового відшкодування, яка сплачується Страховиком за страховим полісом ОСЦПВВНТЗ АМ7588527 від 07.12.2018 р. за страховою подією, що мала місце 05.07.2019 р. унаслідок якої пошкоджено транспортний засіб Hyundai Tucson, д.р.н. НОМЕР_3 , з урахуванням зносу та франшизи, складає 69 767 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 65 коп.
17 вересня 2019 року ПАТ «НАСК «Оранта» сплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 53 662,03 грн., що підтверджується копією заяви на видачу готівки № 8946800511 (а.с. 11).
18 листопада 2019 року ПАТ «НАСК «Оранта» доплатила позивачу решту суми страхового відшкодування у розмірі 16 105,62 грн., що підтверджується копією квитанції № 9556595211 (а.с. 12).
Позивачем понесені фактичні витрати на здійснення відновлювального ремонту належного йому автомобіля марки Hyundai Tucson, д.р.н. НОМЕР_3 , у розмірі 108 959 (сто вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 96 коп., що підтверджується: актом виконаних робіт № 3575 від 16.09.2019 р. (а.с. 16), квитанцією № НП1110663 від 17.09.2019 р. про оплату виконаних робіт (а.с. 17), товарним чеком № 18208 від 17.09.2019 р.
08 листопада 2019 року позивачем направлено претензію, де він просить відповідача у добровільному порядку відшкодувати йому заподіяну шкоду у розмірі (108 959,96 грн. (фактичні витрати) - 69 767,65 (страхова виплата)) 39 192,31 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини.
Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Як передбачено ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідність ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Проаналізувавши вищевказану норму чинного законодавства, суд вважає, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Так, із матеріалів справи встановлено, що вартість фактичних витрат, понесених позивачем для відновлення транспортного засобу Hyundai Tucson, д.р.н. НОМЕР_3 , становить 108 959,96 грн.
17 вересня 2019 року та 18 листопада 2019 року ПАТ «НАСК «Оранта» здійснила позивачу страхове відшкодування, пов'язане із ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у розмірі 69 767,65 грн.
Отже, виплачена страхова сума не повністю покрила завданий збиток та фактичні витрати на відновлення пошкодженого транспортного засобу після ДТП. Залишок невідшкодованої шкоди становить 39 192 (тридцять дев'ять тисяч сто дев'яносто дві) грн. 31 коп.
Таким чином, беручи до уваги положення ст. 1194 ЦК України, та враховуючи те, що розмір понесених позивачем фактичних витрат перевищує розмір виплаченої страхувальником суми, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка становить 39 192(тридцять дев'ять тисяч сто дев'яносто дві) грн. 31 коп.
Безпідставними є посилання відповідача на ті обставини, що страховим полісом серії АМ7588527 від 07.12.2018 р., яким забезпечено транспортний засіб «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000 грн., а отже, позивачем мають бути пред'явлені вимоги до страхової компанії для стягнення коштів у межах усього страхового ліміту. Такі заперечення відповідача суд спростовує наступним.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований також на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Так, п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, відповідальність Страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обмежується одночасно і страховою сумою (лімітом відповідальності) у розмірі 100 000 грн., і вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу.
У своїй постанові від 14.06.2017 р. по справі 914/1319/16 Верховний Суд України прийшов до наступних висновків: «Спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Як вже зазначено вище, вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Tucson, д.р.н. НОМЕР_3 , визначалася з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, про що зазначено у звіті № 11137, виготовленого ТОВ «Гарант-Асістанс». Розрахунок страхового відшкодування складено на підставі вказаного звіту та акту виконаних робіт.
Отже, беручи у сукупності всі вищевикладені обставини, страховою компанією нараховано та виплачено позивачу розмір страхового відшкодування у межах, встановлених Законом України«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Аналізуючи вищевикладене, та у відповідність до ст. 1194 ЦК України, можна зробити висновок про те, що у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), обов'язок щодо сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) покладається на особу, яка завдала шкоду та цивільна відповідальність якої була застрахована при вчиненні такої шкоди.
З огляду на вищевикладені обставини, враховуючи норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, то стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 22, 999, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 39 192 (тридцять дев'ять тисяч сто дев'яносто дві ) гривні 31 копійку та понесені витрати на судовий збір у розмірі 768, 40 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Орната», адреса місцезнаходження: вул. Здолбунівська, 7-д, м. Київ, 02081.
Суддя Н.М. Петришин