Справа № 357/7191/20
2/357/3015/20
Категорія 67
19 жовтня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів, -
27.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом мотивуючи тим, що перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від спільного проживання вони мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у справі № 2-7346/2010, з відповідача на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 07.05.2010 року до повноліття дитини. Після вказаного рішення відповідач періодично сплачував кошти, проте їх катастрофічно не вистачало. Фактично дитина перебуває на її повному утриманні. Коли дитина підросла, витрати на її утримання суттєво збільшилися, в зв'язку із чим її матеріальне становище погіршилося. Протягом останнього року дочка відвідувала додаткові заняття із англійської мови, в зв'язку з переходом у випускний клас у 2020 - 2021 навчальному році та у зв'язку з запровадженням дистанційного навчання, плануються додаткові витрати на придбання електронних пристроїв, позакласні відвідування репетиторів для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання, з метою вступу у вищий навчальний заклад. На даний час, розмір аліментів, який сплачує відповідач, є меншим за мінімальний розмір аліментів, встановлений законом, та є недостатнім аби забезпечувати належним чином дитину їжею, одягом та іншими базовими потребами. З моменту стягнення аліментів відповідач збільшив свої статки, він володіє з 03.12.2019 року земельною ділянкою, площею 0,1284 га із цільовим призначенням: для обслуговування будівель торгівлі, з 29.03.2018 року має гараж загальною площею 251,25 кв.м., з 24.02.2012 року має у власності нежитлову будівлю площею 472,5 кв.м. Крім того, відповідач займається підприємницькою діяльністю в місті Києві, є одноособовим учасником та керівником ТОВ «СПЛІТ» зі статутним капіталом 200000,00 грн. В період з 2017 року по 2020 рік відповідач приймав участь у 27 тендерах, з яких переміг у 18, на поставку меблів та фурнітури до комунальних та державних підприємств, на загальну суму 1421594,00 грн. При цьому, відповідач відмовляється добровільно збільшити допомогу на дитину, посилаючись на рішення суду та відсутність роботи і стабільного заробітку. Тому, просила в судовому порядку змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2010 року у справі № 2- 7346/2010 та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішення суду законної сили до повноліття дитини.
04.09.2020 року судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та зазначила, що відповідач сплачував аліменти періодично, в зв'язку з чим утворився борг, в травні 2020 року він сплатив борг у розмірі 60000,00 грн. та з травня по жовтень поточного року знову не платить аліменти. Виконавчий лист перебуває у виконавчій службі, індексація аліментів та приведення їх до мінімального розміру не проводилися, оскільки виконавець повідомив, що аліменти стягуються лише у розмірі визначеному рішенням суду. З моменту стягнення аліментів по даний час дитина виросла, тому і збільшилися розходи на її утримання. У відповідача покращився матеріальний стан, однак кошти на дитину він не збільшує, а дочці не достатньо 500,00 грн. на місяць.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, надав письмові пояснення у справі, в яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача, адвокат Бойко Ірина Юріївна, в судовому засіданні позов не визнала, та зазначила, що вимоги позивача недоведені належними доказами. Так, позивач не довела, що дочка потребує більших витрат ніж встановлено рішенням суду, не надала доказів про зміну її матеріального стану та стану здоров'я. ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено механізм забезпечення виплати аліментів не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Виписки про те, що відповідач є директором Товариства не підтверджують факту отримання ним прибутків. Крім того, у відповідача є ще одна дитина від другого шлюбу, яка також потребує витрат на утримання. Позивач з моменту стягнення аліментів набула у власність майно, отже її матеріальний стан не зменшився.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від спільного проживання вони мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач разом із дочкою зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 та вказана квартира перебуває у їх власності на підставі договору дарування від 01.07.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Федорякою О.С. Також, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно вбачається, що позивачу на підставі договору купівлі - продажу від 19.11.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук І.М., належить на праві власності побутовий корпус № 5, загальною площею 6425,00 кв.м., вартістю 1003450,00 грн. за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначені обставини підтверджено матеріалами справи ( а.с. 4-5,11-14,47).
Також, судом встановлено, що відповідач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 6-7,38), є батьком двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 10,46).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, на підставі якого 05.07.2010 року було видано виконавчий лист, у справі № 2-7346/2010 ( а.с. 13), з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 07.05.2010 року до повноліття дитини.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя ( ч. 1, 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України).
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Так, ч.2 ст. 182 Сімейного Кодексу України ( в редакції станом на дату ухвалення рішення про стягнення аліментів від 23.06.2010 року), було встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Передбачена ст. 184 СК України тверда грошова сума - це відповідна (фіксована) сума коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем, а твердою грошовою сумою визначеною судом на утримання дитини до її повноліття.
Частина друга статті 184 СК України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів, підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закону) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі (ст. 2 Закону).
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону № 1282-XII ( в ред. від 03.07.1991 року), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року в частину першу статті 4 Закону було внесено зміни та вказано, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 17.05.2016 року за № 1368-VIII, зміни до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 19.10.2016 року) та було передбачено, що державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, суму індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.
У Законі України «Про індексацію грошових доходів населення» змінами встановлено, що до переліку грошових доходів громадян, одержаних ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, які підлягають індексації, відноситься і розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Також у законі визначається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.
Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
06.11.2013 року Верховним Судом України у цивільній справі № 6-113цс13, було надано висновок про те, що розмір аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі на підставі ч.2 ст.184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно п.8 ст.8 ЦПК України у порядку, передбаченому ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення».
Судом встановлено, що з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн., яка підлягає індексації, що проводиться в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів державним виконавцем, який визначає їх розмір на відповідний період, однак державним виконавцем вказані дії не вчинялися та до суду не надано доказів щодо здійснення відповідачем щомісячного відрахування аліментів з урахуванням індексації.
Відповідач посилається на те, що ст. 192 СК України вказує на можливість змінити раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а позивачем не доведено зміну матеріального чи сімейного стану та збільшення витрат на дитину.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, за змістом ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а спосіб стягнення аліментів змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Отже, розмір аліментів визначений в сумі 500,00 грн. є недостатнім для утримання та забезпечення належного рівня життя дитини, необхідного для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку та суттєво обмежує права дитини на даний час.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Позивач на підтвердження зміни матеріального стану відповідача подала до суду докази, які підтверджуються збільшення матеріального становища платника аліментів.
З матеріалів справи (а.с. 15-32) вбачається, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 03.12.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дерун А.А., являється власником земельної ділянки, площею 0,1284 га із цільовим призначенням: для обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; на підставі довідки від 26.03.2018 року, виданої Гаражним кооперативом «Лада» про членство в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі з 29.03.2018 року має у власності гараж загальною площею 251,25 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 ; на підставі договору купівлі - продажу від 24.02.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Іванчишиною Л.Г., має у власності нежитлову будівлю площею 472,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .
Також, встановлено, що відповідач є засновником та бінефіціарним власником ТОВ «СПЛІТ», місцезнаходження якого: м. Київ, Проспект Голосіївський, 70, офіс 219, зі статутним капіталом 200000,00 грн., займається підприємницькою діяльністю та в період з 2017 року по 2020 рік приймав участь у 27 тендерах, з яких переміг у 18, на поставку меблів та фурнітури до комунальних та державних підприємств, на загальну суму 1421594,00 грн.
Представник відповідача посилається на те, що матеріальний стан позивача збільшився, адже вона набула у власність квартиру в м. Біла Церква та має у власності нежитлове приміщення.
Однак, суд критично оцінює дані твердження, оскільки з наданих доказів вбачається, що позивач набула у власність частину квартири в м. Біла Церква на підставі договору дарування, за яким дарувальник передає обдаровуваному безоплатно майно у власність (ст.717 ЦК України), а побутовий корпус в м. Тернопіль було придбано ще у 2010 році, крім того, ст. 182 СК України вказує на обставини, які враховуються судом, зокрема, на наявність саме у платника аліментів на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, а стягувачем аліментів доведено, що платник аліментів придбав у власність нерухоме майно, вартість якого перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Також, відповідач заперечуючи проти позову вказує на те, що в нього змінився сімейний стан, і крім дочки ОСОБА_3 в нього є дочка ОСОБА_5 від другого шлюбу, однак як вбачається зі свідоцтв про народження дітей, як на момент стягнення аліментів так і наданий час сімейний стан відповідача не змінився, адже станом на час розгляду справи № 2-7346/2010 ОСОБА_2 вже являвся батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). ( Правова позиція ВСУ у справі № 143 цс 13 від 05.02.2014 року).
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, максимально враховуючи інтереси дитини, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, тому змінює розмір аліментів, які стягуються за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2010 року, у справі № 2-7346/2010, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 500,00 грн. щомісячно, на 1/4 частину заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішення суду законної сили до повноліття дитини, оскільки визначений спосіб стягнення аліментів відповідає положенням законодавства та інтересам дитини, її рівню життя, фізичному, моральному, культурному, духовному і соціальному розвитку.
На підставі ст. 141ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 7, 180, 182 -184, 141, 150, 192 СК України, ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 141, 258 -259, 265, 268, 274-279, 354 - 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 ), про зміну способу стягнення аліментів, задовольнити.
Змінити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2010 року, у справі № 2-7346/2010, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 500,00 грн. щомісячно, на 1/4 частину заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішення суду законної сили до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.10.2020 року.
СуддяО. В. Бондаренко