Справа № 296/8045/17
2-др/296/9/20
додаткове
"02" жовтня 2020 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Сингаївського О.П.
за участі секретаря Туровської К.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира заяву ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку в майні та усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення, третя особа ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю,
27 лютого 2020 року до Корольовського районного суду м. Житомира від ОСОБА_5 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в справі №296/8045/17 2/296/404/20, в якій позивач за первинним позовом просить вирішити питання про судові витрати, стягнути з ОСОБА_2 на її користь сплачений судовий збір і понесені витрати з проведення судових експертиз. Заявником до заяви додано оригінал квитанції про оплату судової авто-товарознавчої експертизи від 13 грудня 2018 року №44 в сумі 1 800,00 грн. і оригінал квитанції про оплату судової будівельно-технічної експертизи від 20 лютого 2019 року №847/п в сумі 5 000,00 грн. (т.2 а.с.101-102, 103, 104).
У судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник вимоги заяви підтримали, надавши заяву про поновлення строку на подання квитанцій про оплату вартості судових експертиз.
Представник ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , просив відмовити у задоволенні заяви.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд частково задовольняє заяву виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_4 12.10.2017 звернулась в Корольовський районний суд м. Житомира із позовом, в якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 02.04.2018, 14.11.2019 (т.1 а.с.65-70, 177), просила визнати об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 майно: гараж № НОМЕР_1 в Громадському об'єднанні власників гаражів «Світлофор», що розташований за адресою: м.Житомир, вул.Корольова, 3-А; автомобіль ВАЗ 21104, легковий седан-В 2009 року випуску, сірого кольору, № кузова НОМЕР_2 ; квартиру АДРЕСА_1 (вимога немайнового характеру) і визначити їм ідеальні частки у вказаному майні шляхом визнання за ними права власності на їх частки з виплатою грошових компенсацій (три вимоги майнового характеру).
При заявлені зазначених вимог, ОСОБА_5 сплатила судовий збір за вимогу немайнового характеру у розмірі 640,00 грн. (т.1 а.с.1) і за одну вимогу майнового характеру у розмірі 704,80 грн. (т.1 а.с.64).
З огляду на викладене, вбачається, ОСОБА_5 за інші дві позовні вимоги майнового характеру судовий збір по 704,80 грн. не сплатила.
Крім того, ОСОБА_5 було пред'явлено в суд заяву про забезпечення позовної заяви щодо накладення арешту на спірну квартиру і сплачено судовий збір за її подання у сумі 320,00 грн. (т.1 а.с.16, 17).
26 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із зустрічним позовом щодо визнання квартири АДРЕСА_1 особистою його приватною власністю, за яким сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн. (т.1 а.с.34, 35-36).
Протокольною ухвалою від 26 лютого 2018 року зустрічна позовна заява була прийнята судом до спільного розгляду із первісним позовом.
13 січня 2020 року Корольовським районним судом м. Житомира у цивільній справі №296/8045/17 2/296/404/20 за вказаними позовними заявами ухвалене рішення, яким:
позов ОСОБА_1 задоволено частково, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_4 вартість Ѕ частки автомобіля ВАЗ21104 в сумі 43 292,12 грн., у задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовлено;
зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено і квартиру АДРЕСА_1 визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
Оглянувши матеріали справи, суд встановив, що у рішенні суд першої інстанції не вирішив питання про судовий збір.
Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, «судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат».
Враховуючи викладене і те, що судом першої інстанції задоволено вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь вартості Ѕ частки автомобіля ВАЗ21104, що є вимогою майнового характеру, судові витрати, пов'язані з розглядом цого питання покладаються на відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 .
В свою чергу, ОСОБА_2 , звернувшись до суду із зустрічним позовом, сплатив судовий збір за вимогу майнового характеру про визнання квартири АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю, яку також задоволено і судові витрати, пов'язані з розглядом цого питання покладаються на відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 .
За викладених обставин, суд враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України вважає, що є підставі звільнення сторін від обов'язку сплачувати одна одній вказані судові витрати.
Сплачени ОСОБА_5 судовий збір за пред'явлення заяви про забезпечення позовної заяви та позовну вимогу немайнового характеру (визнання спільної сумісної власності майна подружжя), а також, не сплачений при зверненні до суду із позовом з вимогою щодо визначення ідеальних часток у гаражі з виплатою грошових компенсацій, покладаються на позивача за первісним позовом, оскільки у задоволенні даних позовних вимог і вимоги щодо визначення ідеальних часток у квартирі з виплатою грошових компенсацій їй відмовлено.
Таким чином, суд першої інстанції вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 в дохід державного бюджету України недоплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. за вимогу майнового характеру.
Щодо витрат, які ОСОБА_5 сплатила у зв'язку з проведенням експертиз у справі суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом, в якому міститься її вимога щодо стягнення з відповідача на її користь понесених нею судових витрат, та її представник, під час судового розгляду справи, до закінчення судових дебатів у справі неодноразово заявляли клопотання про стягнення з ОСОБА_2 витрат на оплату експертизи (т.1 а.с.58, 70).
Ухвалами суду першої інстанції від 07 листопада 2018 року у справі були призначені експертизи (т.1 а.с.105-106, 107-108).
До суду 25 лютого 2019 року надійшов від судового експерта Горкуші М.Д. висновок проведення судової оціночно-будівельної експертизи за №847/02.19 від 12.02.2019 (т.1 а.с.126-148), а 19 березня 2019 року надійшов від судового експерта Кудинського В.С. висновок проведення авто товарознавчої експертизи від 15 березня 2019 року (т.1 а.а.150-155).
13 листопада 2019 року представник ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , на підставі заяви від 06 червня 2019 року була ознайомлена із вказаними висновками і матеріалами справи (т.1 а.с.164), а оригінали квитанцій від 20 лютого 2019, 13 грудня 2018 про оплату проведення експертиз надала лише 27 лютого 2020 року (т.2 а.с.101-102, 103, 104), тобто через рік після оплати останньої експертизи.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що докази про розмір витрат, які сторона сплатила, не були надані суду до закінчення судових дебатів у справі і не протягом п'яти днів після ухвалення рішення, квитанції надано лише через 45 днів після ухвалення судом рішення.
Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_5 та її представника на поважні причини пропуску строку на подання додаткових доказів, а саме те, що вони надані судовими експертами Рахунки на оплату вартості судових експертиз і Акти виконаних робіт із зазначенням вартості їх виконання вважали достатніми для вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених судових витрат, оскількі зазначені документи не є такими, що встановлюють наявність оплати стороною грошових коштів.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про безпідставність вимог позивача про поновлення пропущеного строку і стягнення з ОСОБА_2 на її користь понесених витрат з проведення судових експертиз.
Керуючись ст.141, 265, 270 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., який не сплачений нею під час звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог від 02 квітня 2018 року в дохід державного бюджету України.
В задоволенні заяви ОСОБА_5 про відшкодування судових витрат на проведення судових експертиз - відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом місяця з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається Житомирському апеляційному суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. П. Сингаївський