провадження № 274/6217/20
УХВАЛА провадження № 1-в/0274/783/20
Іменем України
21.10.2020 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за клопотанням Державної установи "Райківська виправна колонія (№ 73)" про приведення вироку Народицького районного суду Житомирської області від 11 лютого 2020 року у відповідність до вимог закону № 2617-VШ від 22.11.18 щодо засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Селець Народицького району Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1 до засудження раніше судимого: 21.12.16 за ст.ст. 307 ч. 2, 69 КК України до 4 років позбавлення волі,
ОСОБА_3 засуджений 11 лютого 2020 року Народицьким районним судом Житомирської області за ст.ст. 185 ч. 3, 304 ч. 1, 309 ч. 2, 70 ч. 1, 71 КК України на 3 роки 5 місяців позбавлення волі. Початок строку: 23.08.19; кінець строку: 31.08.22.
Начальник Райківської виправної колонії (№ 73) звернувся в суд з клопотанням про приведення вироку Народицького районного суду Житомирської області від 11.02.20 у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо спрощення досудового розслідування окремих кримінальних правопорушень" від 22.11.18 року, яким внесено зміни до ч. 2 ст. 309 КК України. Судове засідання просить проводити без участі представника. Засуджений ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, звернувся з заявою про розгляд клопотання без його участі. Відповідно до листа від 24.09.20 прокуратура не заперечує проти проведення судового засідання за відсутності прокурора. Суд не визнає явки учасників в судове засідання обов'язковими. Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши надані матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню. Так, 01 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII. Вказаним законом внесені зміни до ч. 2 ст. 309 КК України, згідно з якими кримінальна відповідальність за скоєння цього кримінального правопорушення настає за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України, вчинені за попередньою змовою групою осіб чи протягом року після засудження за цією статтею або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах. На відміну від попередньої редакції норми, яка передбачала відповідальність за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 317 цього Кодексу, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з вироком Народицького районного суду Житомирської області від 11 лютого 2020 року дії засудженого ОСОБА_3 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України. Після внесених Законом України № 2617-VШ від 22.11.2018 змін диспозиція ч. 2 ст. 309 КК України такої кваліфікуючої ознаки не містить, тобто дії ОСОБА_3 з 01.07.20 мають бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконні придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту. Водночас санкцією ч. 1 ст. 309 КК України в редакції, що діє з 01.07.20, передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.
Як визначено у ч. 3 ст. 74 КК України призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, засудженому ОСОБА_3 також підлягає зниженню призначена міра покарання у виді позбавлення волі за ст. 309 КК України, як така, що не передбачена санкцією нового закону, до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. При цьому строк покарання перераховується за правилами, встановленими ч. 1 ст. 72 КК України, з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, тобто засудженому ОСОБА_3 визначається строк в межах максимальної межі покарання за санкцією ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 5 років. Беручи до уваги застосування у вироку від 11.02.20 судом при призначенні остаточного покарання за ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_3 принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим, після зниження покарання відповідно до змін, що діють з 01.07.20, остаточне покарання засудженому ОСОБА_3 підлягає визначенню за застосованим судом при ухваленні вироку принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим, тобто три роки три місяці позбавлення волі. Враховуючи, що на підставі ст. 71 КК України вироком приєднано частково невідбуте покарання за вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.12.16 у виді одного місяця позбавлення волі, остаточне покарання ОСОБА_3 буде у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 5, 74, 309 КК України, статтями 372, 537, 539 КПК України, суд
подання задовольнити.
Привести вирок Народицького районного суду Житомирської області 11 лютого 2020 року щодо ОСОБА_3 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ та вважати ОСОБА_3 засудженим за цим вироком за ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 185 КК України та за ч. 1 ст. 309 КК України (в ред. від 22.11.18).
Призначену вироком Народицького районного суду Житомирської області від 11 лютого 2020 року засудженому ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України міру покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці знизити до максимальної межі покарання, встановленої санкцією ч. 1 ст. 309 КК України (в ред. від 22.11.18), а саме до обмеження волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до визначеного покарання приєднати частково невідбуте покарання за вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.12.16 у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі і остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 4 (чотири) місяці.
В решті вирок залишити без змін.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий - суддя ОСОБА_1