Справа № 161/18251/15-ц
Провадження № 2-п/161/4/20
02 жовтня 2020 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідачів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №10 в м. Луцьк цивільну справу за позовною заявою Луцької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про повернення земельної ділянки, за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду,
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2016 року, ухваленим у цивільній справі № 161/18251/15-ц, позовну заяву Луцької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про повернення земельної ділянки було задоволено.
06 червня2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 18 лютого 2016 року. Просить суд скасувати заочне рішення від 18 лютого 2016 року, ухвалене у цивільній справі № 161/18251/15-ц за позовною заявою Луцької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про повернення земельної ділянкипризначити справу до розгляду в загальному порядку за правилами загального позовного провадження з підстав, викладених в заяві.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав з підстав у ній викладених. Просив суд скасувати заочне рішення від 18 лютого 2016 року.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні, кожен зокрема, просили суд скасувати заочне рішення від 18 лютого 2016 року
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді заяви, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2016 року, ухваленим у цивільній справі № 161/18251/15-ц, позовну заяву Луцької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про повернення земельної ділянки було задоволено (а.с. 41).
Судом при розгляді заяви встановлено, що справу було повторно призначено до розгляду на 09.00 годин 18 лютого 2016 року (а.с. 36). На адресу проживання відповідачів було направлено повідомлення про дату, час і місце судового розгляду справи (а.с. 36 Однак, до суду повернувся конверт із довідкою ДП «Укрпошта» про причини повернення - за закінченням терміну зберігання (а.с. 40
18 лютого 2016 року відповідачі, кожен зокрема, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки до суду не повідомляли, від них до суду не надходило заяви про розгляд справи без їх участі.
З метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд, вимог ЦПК України щодо строків розгляду цивільних справ, суд зі згоди представника позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).
Європейський суд з прав людини зазначає, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року заява № 3236/03).
Як вбачається із змісту самої заяви, що з заявою про перегляд заочного рішення від 18 лютого 2016 року заявника звернувся 06 червня 2019 року. При цьому, заявник в заяві про перегляд заочного рішення суду взагалі не надав і не зазначив доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи. А тому скасування заочного рішення від 18 лютого 2016 року може порушити принцип юридичної визначеності.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що заявник, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, що давало суду право при ухваленні рішення при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідало вимогам ст. 224 ЦПК України (ЦПК України в редакції, чинній на день ухвалення рішення). А також те, що заявник в заяві про перегляд заочного рішення суду взагалі не надав і не зазначив доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи. Крім того, скасування заочного рішення від 18 лютого 2016 року може порушити принцип юридичної визначеності. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без задоволення.
Керуючись ст. ст. 287, 288 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала в повному об'ємі складена
06 жовтня 2020 року.
Суддя В.В. Ковтуненко