Справа № 159/716/20
Провадження № 2/159/486/20
15 жовтня 2020 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
з участю:
секретаря судового засідання Спасюк К.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення особистого сервітуту шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про припинення особистого сервітуту шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду від 13.08.2004 року позивач набула у власність цілий житловий будинок по АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано у реєстрі прав власності. Після набуття права власності на будинок, на прохання сина позивача ОСОБА_5 , який перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , позивач, як власник будинку, дозволила зареєструвати місце постійного проживання своєї невістки - ОСОБА_3 , та остання була зареєстрована у належному позивачу будинку по АДРЕСА_1 з 2007 року, як член сім'ї сина позивача та постійно проживала разом з ним у вищевказаному будинку. Позивач вказує, що вона та сім'я сина ніколи спільного бюджету не мали, спільного господарства не вели та спільним побутом пов'язані також не були.
ІНФОРМАЦІЯ_1 син позивача ОСОБА_5 помер. Після його смерті ОСОБА_3 , не будучи членом сім'ї позивача втратила право на користування належним позивачу будинком. В подальшому відповідач за місцем своєї постійної реєстрації припинила проживати.
13.12.2018 року ОСОБА_3 , прибувши до належного позивачу будинку, повідомила, що має намір забрати належні їй речі. У присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є сусідами позивача, ОСОБА_3 забрала з будинку належні їй речі. Згідно власноручно написаної заяви ОСОБА_3 , самостійно та добровільно виселилась з належного позивачу будинку, оскільки переїхала проживати у належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 .
Однак, з моменту свого виселення та по даний час ОСОБА_3 не знялась з реєстрації у будинку по АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що реєстрація відповідача створює позивачу перешкоди у користуванні житлом та позбавляє права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном, а тому зазначені перешкоди підлягають усуненню шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Поведінка відповідачки беззаперечно вказує на те, що остання самостійно відмовилась проживати у спірному приміщенні, а місцем свого постійного проживання обрала квартиру, що належить їй на праві приватної власності та розташовується по АДРЕСА_2 , а тому право ОСОБА_3 на користування належним позивачу на праві приватної власності житловим будинком припинилось.
Враховуючи наведене, позивач просить суд припинити сервітут на право постійного особистого проживання, визнавши ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, зокрема будинком АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05.03.2020 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем у встановлений судом строк подано відзив на пред'явлений позов, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову. Зокрема, відповідач зазначає, що рішенням Волинського апеляційного суду від 11.02.2020 року встановлено, що непроживання відповідачки у спірному будинку пов'язане з поважними причинами, а саме - відключенням позивачкою електроенергії на будинок, заміною замків без передачі відповідачці нових ключів, що є підтвердженням перешкоджання вільного доступу до спірного будинку. Такі дії позивачем вчинені протягом року до звернення з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Відповідач вказує, що без її відому та згоди, позивачем замінено замки, чим створено перешкоди у користуванні зазначеним житлом, а тому відповідач не втратила право на користування жилим приміщенням, оскільки не проживала у спірному житловому приміщенні з поважних причин. Крім цього, відповідач вказує, що вона не втратила інтересу до спірного житлового приміщення та на даний час не проживає в ньому вимушено у зв'язку із неправомірними діями позивача та спровокованими з її боку численними конфліктними ситуаціями.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві.Вказували на те, що відповідач не проявляє будь-якого інтересу до будинку та не проживає там. Просили позов задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали.Вказували на те, що ОСОБА_1 не надає відповідачу змоги проживати у вказаному будинку та створює умисні перешкоди. Просила відмовити в задоволенні позову, оскільки факти, викладені в позовній заяві, не відповідають дійсності.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення даного позову.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5242550 від 29.10.2004 року.
У вказаному будинку, крім ОСОБА_1 , зареєстрована ОСОБА_3 , 1980 року народження, що підтверджується випискою з домової книги про склад сім'ї та прописку.
Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб.
Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами ЦК України.
Відповідач ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який був сином позивача, що не оспорюється сторонами.
Згідно свідоцтва про смерть, виданого 12.03.2018 року Ковельським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ковелі Волинської області.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 406 ЦК України, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач у 2018 році вибула зі спірного будинку і не проживає у ньому.
Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , кожен окремо, підтвердили, що відповідач є колишньою невісткою позивача та з травня місяця 2018 року не проживає у будинку АДРЕСА_1 . Крім цього свідки зазначили, що відповідач забрала з будинку свої особисті речі та побутову техніку та переїхала проживати за іншою адресою.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Суд визнає такими, що заслуговують на увагу, доводи позивача про те, що реєстрація місця проживання відповідача в будинку позивача перешкоджає їй вільно володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.
Таким чином суд визнає порушеним право власності позивача саме відповідачем, а тому це право підлягає захисту судом.
Доводи відповідача про її бажання проживати у вказаному будинку суд визнає безпідставними, оскільки поведінка відповідача свідчить про втрату її інтересу до цього житла. З позовом про вселення, чи усунення перешкод в користуванні житлом, відповідач не зверталась, будь-яких активних дій щодо відновлення її права не вчиняла.
Таким чином, суд повно, всесторонньо та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку по те, що сервітут на право постійного особистого проживанняв будинку АДРЕСА_1 слід припинити, визнавши ОСОБА_9 , такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме - житловим будинком АДРЕСА_1 .
Судові витрати по справі суд залишає за позивачем відповідно до її заяви в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 319, 383, 386, 391, 406 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Припинити сервітут на право постійного особистого проживання, визнавши ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме - житловим будинком АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
Повний текст рішення складено та підписано 20 жовтня 2020 року.
Головуючий:П. Ю. Бойчук