Справа № 158/2307/20
Провадження № 2/0158/760/20
16 жовтня 2020 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді - Поліщук С.В.
за участю секретаря - Груби М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі, який був зареєстрований 06.09.2008 року Ківерцівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області за актовим записом №102.
31 жовтня 2017 року рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
06.09.2019 року між сторонами по справі було укладено шлюб, який зареєстрований Ківерцівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області за актовим записом №35.
Від шлюбу подружжя має неповнолітню дитину, дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач стверджує, що подружнє життя з відповідачем не склалося через відсутність любові, взаєморозуміння та поваги, протилежність поглядів на сімейне життя. Сторони спільно не проживають, не ведуть спільного господарства, а тому за глибоким переконанням подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим, просить розірвати шлюб. Крім того, зазначає, що їх спільна неповнолітня дочка знаходиться на її утриманні та проживає разом із нею. Зазначає, що відповідач по справі не виконує своїх батьківських обов'язків щодо утримання їх неповнолітньої дитини, участі у її вихованні не приймає, матеріально не допомагає, а тому просить суд стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини, дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Судові витрати по справі за позовну вимогу про розірвання шлюбу просить стягнути з відповідача в її користь.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду від 21.09.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
В період розгляду спрощеного позовного провадження по даній справі заяв, клопотань та заперечень у порядку ст. 182 ЦПК України, сторонами подано до суду не було. Крім того, відзиву на позовну заяву відповідачем до суду подано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі, який був зареєстрований 06.09.2008 року Ківерцівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області за актовим записом №102, що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.09.2017р. (а.с.9).
31.10.2017 року, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що зареєстрований 06.09.2008р. Ківерцівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області за актовим записом №102, було розірвано (а.с.10).
06.09.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно було укладено шлюб, який зареєстрований Ківерцівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області за актовим записом №35, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 06.09.2019р. (а.с.7).
В шлюбі у подружжя народилась дитина, дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 зазначений відповідач по справі - ОСОБА_2 (а.с. 8).
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб має ґрунтуватись на вільній згоді жінки та чоловіка. При цьому, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
В силу ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушенні їх права, а також права їх дітей.
Згідно вимог ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що сторони не підтримують подружніх відносин, не спілкуються, їх сім'я розпалась, а шлюб існує формально.
Разом з тим, суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обгрунованими і подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення.
Враховуючи те, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, суд вважає, що збереження шлюбу на даний час є неможливим. При цьому суд не вбачає порушення прав та інтересів осіб.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу слід задовольнити в повному об'ємі.
Крім того, відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів, відповідно до ст. 182 СК України, суд враховує - стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Окрім того, відповідач не позбавлений обов'язку утримувати свою неповнолітню дитину.
Разом з тим, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання не є у переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дітей, проте, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів.
Відповідно до вимог ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, частиною дев'ятою статті 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітньої дитини, та те що сторони не змогли добровільно досягнути згоди про розмір сплачуваних аліментів, а також, що обов'язок утримувати дітей покладається рівною мірою на матір і батька.
Враховуючи викладене, беручи до уваги потреби дитини, а також те, що позивачем не зазначено і не надано суду доказів, які б підтверджували потребу в аліментах на утримання дитини в розмірі зазначеному у позовній заяві, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку(доходу) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання до суду позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини слід задовольнити частково.
Судові витрати по справі за позовну вимогу про розірвання шлюбу слід стягнути з відповідача на користь позивача.
З пункту 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів до суду про стягнення аліментів.
Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги щодо стягнення аліментів, тому суд приходить до висновку про стягнення судового збору у розмірі 840,80 грн з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного та ст. ст. 24, 56, 104, 105, 110, 112, 180, 182, 184 СК України, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України,-
Позов задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 06.09.2019 року Ківерцівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області за актовим записом №35 - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду - 18.09.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Копію рішення суду після набрання ним законної сили надіслати Ківерцівському районному відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 .
Суддя Ківерцівського районного суду С.В.Поліщук