"20" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2494/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи (вх. №2583/20)
за позовом Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м.Запоріжжя, Південне шоссе,72, код ЄДРПОУ 00191230)
до відповідача акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200)
про стягнення 58 973,30 грн.
25.08.2020р. публічне акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії „Одеська залізниця"акціонерного товариства “Українська залізниця”, в якій просить суд стягнути з останнього 58 973,30 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, а також суму судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час здійснення відповідачем перевезення вантажів публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” у лютому 2020р., АТ "Українська залізниця" було допущено прострочення доставки вантажу, що є порушенням Статуту залізниць України. Так, з посиланням на пункт 116 Статуту залізниць України, ПАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” було нараховано відповідачу штраф у заявленій до стягнення сумі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2494/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 28.08.2020р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 04.09.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідачу по справі ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 28.08.2020р. була надіслана на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана останнім 04.09.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
04.09.2020р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив (вх.№23449/20), згідно якого останній заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки ”Одеська дирекція залізничних перевезень” регіональної філії „Одеська залізниця” АТ „Укрзалізниця” повідомляла, що усі вагони з вантажем були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці, а через неприймання даного вантажу Миколаїв-Вантажний через перевантаження.
Також, 04.09.2020р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява (вх.№ 23445/20), згідно якої останній просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 50% до розміру 29 486,65 грн.
В обґрунтування заяви відповідач, зокрема, посилається на положення ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, а також на те, що матеріали справи №916/2494/20 не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки доставки вантажу.
Крім того, відповідач зазначає про різке зростання обсягу податкового навантаження на Укрзалізницю, у зв'язку з чим відповідач повністю позбавлений пільги зі сплати земельного податку у вигляді 25% розміру податку, та обсяг сплачених відповідачем, в якості земельного податку платежів в 2020 році, майже в чотири рази перевищує аналогічні платежі за 2018р., і складає більше 4 мільярдів грн.
Так, відповідач зазначає, що згідно із Законом України "Про залізничний транспорт" Укрзалізниця мала би отримувати з місцевих та державного бюджетів компенсацію за пасажирські перевезення , однак з 1996 р. ця норма не виконується, лише за 2019 рік та перший квартал 2020р. Укрзалізниця недоотримала з бюджетів всіх рівнів понад 500 млн. грн. компенсації за перевезення пільговиків.
Також, відповідач вказує, що АТ «Українська залізниця» є стратегічним підприємством залізничного транспорту, яке здійснює вантажні та пасажирські перевезення, а стягнення надмірних платежів загрожує зривом стратегічно важливого товариству плану перевезень, ремонту рухомого складу та верхньої будови колії на залізницях України.
14.09.2020р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№24230/20), відповідно до якої позивач стверджує, що відповідачем не доведено за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів відсутності його вини в простроченні доставки вантажів за перевізними документами, зазначеними в позовній заяві.
Щодо заяви відповідача про зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу, позивач також заперечує проти його задоволення, та зазначає, що зменшення розміру санкцій відповідно до ст. 233 ГК України є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізоване за наявності сукупності передбачених законом обставин, та зазначені відповідачем у заяві посилання щодо підстав для зменшення штрафу є не справедливими та порушують принцип рівності сторін.
Крім цього, позивач зазначає про систематичність характеру порушення термінів доставки вантажів відповідачем, та, на думку позивача, посилання відповідача про не понесення позивачем збитків, не є єдиною достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності.
Так, своїм правом щодо надання заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався, при цьому суд враховує, що згідно до вимог ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повинен подати до суду докази разом із поданням відзиву, а якщо доказ не може бути поданий у встановлений строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд. Між тим, відповідач не повідомив суд про необхідність подання додаткових доказів, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про подання сторонами всіх доказів необхідних для розгляду справи по суті та можливість прийняття рішення за наявними в справі матеріалами.
24.09.2020р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява (вх. №25289/20), згідно якої позивач просить суд залучити до матеріалів справи докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 427,43 грн. Відповідна заява прийнята судом до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Як вбачається із матеріалів справи зазначена вище заява була надіслана відповідачу листом з описом вкладення 18.09.2020 року, жодних заперечень щодо стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу від АТ «Укрзалізниця» до суду не надходило.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступних висновків та встановив таке.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частини 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить ст. 909 Цивільного кодексу України.
У відповідності до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Згідно статті 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2018р. між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (перевізник) та Публічним акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (замовник) було укладено договір про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365.
Згідно з п. 1.1. договору, предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.3. договору, надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Як встановлено судом, в лютому-березні вантажовідправником - ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" зі станції «Запорожье-Левое» на станцію «Черноморск-Порт-експорт» було відправлено вантаж - «прокат черных металов, не поименнованный в алфавите; подонны металические» на адресу вантажоодержувача ЧФ ДП "АМПУ" за дорученням ДП МТП "Чорноморськ", на підставі наступних накладних: №45801487, №45801446, №45920600, №45921038, №45929338, №45929353, №45929536, №45920634, №45921012, №45920725, №45920881, №45920840, №45929544, №45929320, №45940756, №45940772, №46063137, №46063160.
Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України та пункту 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах календарним штемпелем станції відправлення.
Пунктами 1.1. та 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 865/5086, встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. пункту 1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Пунктом 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі “Навантаження призначено на число місяць”.
Згідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Разом з тим, як встановлено судом в процесі розгляду справи, вантаж, що прямував за вказаними позивачем залізничними накладними, відповідачем було доставлено із порушенням встановлених термінів доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних, а саме календарні штемпелі прибуття вантажу (графа 51) та видачі вантажу (графа 52).
Положення ст.130 Статуту залізниць України передбачають, що пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі втрати вантажу: Відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач - за умови пред'явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу; у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову; у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної; у разі втрати багажу чи вантажобагажу - пред'явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред'явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
Положення ст.133 Статуту залізниць України передбачають, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
За переуступним написом, зробленим на вищезазначених накладних вантажоодержувач ЧФ ДП "АМПУ" передав право на пред'явлення позову - ПАТ "Запоріжсталь".
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Враховуючи вимоги матеріального права, суд доходить висновку про наявність у позивача правових підстав для стягнення із відповідача штрафу за порушення термінів доставки вантажів залізничним транспортом.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 78 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Між тим, доказів відсутності вини у порушенні строків доставки вантажу відповідачем суду не надано.
При цьому, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що порушення термінів доставки вантажів сталося не з його вини, не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження таких посилань.
Водночас, відповідно до п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів про причини затримки, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. В залізничних накладних, за якими вагони були доставлені з порушенням встановлених строків і оригінали яких були додані до позовної заяви, відсутні будь-які відмітки залізниці, які б свідчили про підстави збільшення терміну доставки.
Вирішуючи питання щодо розміру такого штрафу, суд вказує наступне.
Як вже було зазначено судом, накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту Залізниць та Правил.
Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
У відповідності до п.7 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, після внесення ним усіх належних залізниці платежів. Видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення.
Після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці. Оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084. При цьому, в разі потреби накладна видається одержувачу в паперовому вигляді.
Відповідно до вимог Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи накладних, відповідач допустив прострочення термінів доставки вантажів, що підтверджується відміткою в графі 52 Календарний штемпель видачі вантажів у накладних.
Враховуючи положення ст. 116 Статуту залізниць України, суд зазначає, що розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу має здійснюватися, виходячи із розміру плати, визначеної в п. 31 спірних накладних, оскільки позивачем сплачено відповідачу вартість перевезення, визначену сторонами.
З урахуванням викладеного, та перевіривши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасне перевезення вантажів в сумі 58 973,30 грн. При цьому, розрахунки штрафу відповідачем не оспорено.
Як вище зазначено судом, 04.09.2020р. відповідачем подано суду заяву про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50% до розміру 29 486,65 грн.
Вирішуючи питання щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд вказує наступне.
За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У пункті 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" вказано, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому, слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 26.07.2018р. у справі №924/1089/17.
На підставі аналізу поданих доказів та їх об'єктивної оцінки, з урахуванням ненадання відповідачем будь-яких додаткових доказів для зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованого позивачем відповідачу штрафу.
При цьому, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем доказів понесення збитків внаслідок затримки доставки вантажу, оскільки обов'язок доведення наявності підстав для зменшення штрафу покладений саме на відповідача.
Дослідивши подану відповідачем заяву про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на 50%, перевіривши викладені в ній посилання, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання та розмір штрафу, обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу, та які відповідач згідно ст. 74 ГПК України не довів, що вони є винятковими, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, адже відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.
За таких обставин, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4)пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2018р. між Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (адвокатське об'єднання) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (клієнт) було укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769, згідно з п.1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2. договору зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору.
Згідно з п. 10.1. договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до " 31" грудня 2018 року.
05.11.2019р. між Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" та адвокатським об'єднанням було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769, якою, зокрема, сторони продовжили строк дії договору до " 31" грудня 2020 року.
20.08.2020 між Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" та адвокатським об'єднанням було укладено додаткову угоду №61 до договору, відповідно до п. 1. якої визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об'єднання на надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ПАТ "Запоріжсталь" штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 58 973,30 грн. Адвокатське об'єднання зобов'язалось здійснювати представництво та захист інтересів позивача у суді будь-якої ланки на території України, в тому числі Верховному суді.
Згідно з п. 2 додаткової угоди вартість послуг, зокрема, складає: усна консультація клієнта з вивченням документів, узгодження правової позиції - 315,30 грн. за годину; письмова консультація за 1 сторінку документу - 300 грн.; збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити тощо) - 315,30 грн. за годину; підготовка складання та подання позовної заяви - 315,30 грн. за годину; перевірка та підготовка документів - 315,30 грн. за годину; складання та подання відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень - 315,30 грн. за годину; ознайомлення з матеріалами справи (вивчення матеріалів) - 315,30 грн. за годину; складання процесуальних документів (клопотання, запити, заяви, скарги, мирова угода) - 315,30 грн. за годину; підготовка та подання апеляційної скарги на ухвалу, рішення суду, відзиву на апеляційну скаргу, заперечення проти відкриття апеляційного провадження - 315,30 грн. за годину; складання касаційної скарги на ухвалу, рішення суду, відзиву на касаційну скаргу, заперечення проти відкриття касаційного провадження - 315,30 грн. за год.; участь у судовому засіданні суді - 1000,00 грн. в суді першої інстанції; участь в апеляційному розгляді справи - 2000,00 грн. вартість участі в одному судовому засіданні; участь в касаційному розгляді справи - 3000,00 грн. вартість участі в одному судовому засіданні; гонорар за складність справи майнового характеру - 1 % від ціни позову.
За умовами п.п. 3.1. п.3. додаткової угоди, оплата послуг здійснюється протягом п'ятнадцяти календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об'єднання.
Згідно з п. п. 6.1, 6.2. додаткової угоди, правова допомога вважається наданою після підписання акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг), який підписується сторонами та скріплюється печаткою. Адвокатське об'єднання надає клієнту акт надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг), в якому зазначаються зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатським об'єднанням понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).
09.09.2020р. між Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" та адвокатським об'єднанням було складено та підписано акт №1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769 від 22.03.2018р., відповідно до п.1 якого, Адвокатське об'єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога" надало, а Клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу), відповідно до Додаткової угоди №61 від 20.08.2020р. до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769 від 22.03.2018р. та згідно з розрахунком розміру винагороди за надання правової допомоги.
Згідно з розрахунку розміру винагороди до акту №1 від 09.09.2020р. приймання-передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №20/2018/769 від 22.03.2018р., адвокат Ніколенко Микола Миколайович, який діє від імені Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" надав ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" наступні юридичні послуги: консультація клієнта з вивченням документів, узгодження правової позиції - у кількості 2 години, на загальну у сумі 630,60 грн.; підготовка, складання та подання позовної заяви - у кількості 4 години, у сумі 1 261,20 грн.; підготовка процесуальних документів по справі (відповідь на відзив, заява про прийняття додаткового рішення) - у кількості 3 години, у сумі 945,90 грн.; гонорар за складність справи (1% від ціни позову) - у сумі 589,73 грн. Всього на загальну суму 3 427,43 грн.
09.09.2020р. Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" було виставлено ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" рахунок на оплату №615 на загальну суму 3 427,43 грн.
Також, 09.09.2020р. між АО "Всеукраїнська адвокатська допомога" та ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №615 на суму 3 427,43 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, представництво ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Ніколенко М.М. на підставі довіреності № 20-139 від 10.12.2019р. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001249 від 27.02.2017р.
Відповідно до довідки АО "Всеукраїнська адвокатська допомога" від 29.12.2017р. зазначено, що адвоката Ніколенко М.М. 29.12.2017р. прийнято до складу часників адвокатського об'єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога».
При цьому, відповідно до п.3.1 додаткової угоди №61 від 20.08.2020р. оплата послуг здійснюється протягом п'ятнадцяти календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг і отримання клієнтом рахунків від Адвокатського об'єднання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019р. по справі № 922/445/19, зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Між тим, суд вважає за доцільне зазначити, що у зв'язку з підписанням між АО “Всеукраїнська адвокатська допомога” та ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №615 від 09.09.2020р. на відповідну суму, у позивача виникли грошові зобов'язання перед адвокатським бюро, строк виконання яких не наступив.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу на загальну суму 3427,43 грн., підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та підлягають стягненню з відповідача.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця” (03150, м.Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії „ Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м.Запоріжжя, Південне шоссе,72, код ЄДРПОУ 00191230) 58 973 (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. 30 коп. - штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. - витрат по сплаті судового збору та 3 427 (три тисячі чотириста двадцять сім) грн. 43 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскарженно до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 20 жовтня 2020 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко