Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
про закриття провадження у справі
24.03.2010 р. № 2а-737/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Мотельчук А.В. в судовому засіданні ознайомившись з матеріалами страви,
за позовомДПІ у Центральному районі м. Миколаєва
вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030.
до
про: Товариства з обмеженою відповідальністю
”Авто-С.Т.А.Р.”
вул. Адміральська, 19, кв. 2, м. Миколаїв, 54001.
надання дозволу на проведення позапланової перевірки
за участю представників:
від позивача: Могутов А.М. -дов. № 3/9/10-011 від 11.01.10 р.
від відповідача: не з'явився.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про надання дозволу на проведення позапланової перевірки ТОВ ”Авто-С.Т.А.Р.” на підставі п.6 ч.6 ст. 11-1 ЗУ ”Про державну податкову службу в Україні” в зв'язку з реорганізацією (ліквідацією) підприємства.
В судовому засіданні була оголошена перерва до 24.03.10 р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відповідач заперечення суду не надав.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення позивача суд, -
Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.
У п.6 ч.1 ст.3 КАС України означено та розкрито поняття адміністративного позову, як звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах, тобто звернення до суду за наявності спору між сторонами.
Статтею 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт вданих повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Із тексту заяви слідує, що у правовідносинах, які визначені заявником в поданій до суду заяві, відсутній спір між сторонам на момент звернення до суду (відповідачеві невідомо про наміри ДПІ вчинити певні дії (провести позапланову перевірку) і відповідно відповідач на момент звернення позивача до суду не заперечує проти проведення позапланової перевірки).
Логіко-граматичне тлумачення положень ст.ст. 11 та 11-1 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” в контексті дефініції адміністративного позову (п. 6 ч.1 ст. 3, п.4 ч.1 ст.17 КАС України) вказує на можливість звернення податкового органу до суду про надання дозволу на проведення позапланової перевірки тільки після виникнення спору між сторонами. Звернення до адміністративного суду в іншій формі (подання, клопотання, окреме провадження і т.д., що можливе в цивільному, адміністративному та кримінальному судочинстві) ніж за позовом, сутність якого передбачає наявність спору між сторонами, КАС України не передбачено.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у ст. 11-1 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні" за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. Такого рішення позивач не приймав.
Перевірка, що проводиться ДПІ на підставі ч.6 ст.11-1 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” є позаплановою перевіркою в силу закону і не потребує рішення суду, у зв'язку з чим позивачем обрано невірний спосіб захисту, який заснований на помилковому трактуванні ч.7 та ч.8 ст. 11-1 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні”, оскільки заявлені позивачем вимоги не містять ознак публічно-правового спору - спір між сторонами на момент звернення до суду фактично відсутній, що виключає в даному конкретному випадку розгляд вимог про надання дозволу на проведення позапланової перевірки (право на яку існує в силу закону) в порядку адміністративного судочинства адміністративним судом.
З метою реалізації встановленої п.1 ст.11 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” компетенції щодо проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, в разі якщо особи, стосовно яких здійснюється контроль, перешкоджають і реалізації цієї компетенції, у органів державної податкової служби наявні важелі впливу, зокрема, передбачені Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та іншими законами.
Крім того, оцінюючи неузгодженість правових норм -ч.8 (викладена в редакції від 12.05.05) та ч.9 (викладена в редакції від 23.05.05) ст. 11-1 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні”, суд, порівнюючи дати прийняття вказаних правових норм, приходить до висновку про тлумачення колізії приписів вказаної статті на користь пізніше прийнятої ч.9 ст. 11-1 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні”.
Таким чином, в випадку, що є предметом судового дослідження контролюючий орган має повноваження щодо проведення позапланової виїзної перевірки в силу закону за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. Оскільки заявлені позивачем вимоги не містять ознак публічно-правового спору -спір між сторонами на момент звернення до суду фактично відсутній, вищенаведене виключає в даному конкретному випадку розгляд вимог про надання дозволу на проведення позапланової перевірки (право на яку існує в силу закону) в порядку адміністративного судочинства адміністративним судом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст. 160, 165 КАС України, суд, -
Закрити провадження у справі.
Ухвала з про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановлено цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Згідно п.4 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Брагар В. С.